47. Поняття, характерні риси і визначення норми права.

Норма права відрізняється від інших соціальних норм і норм природного права наступними ознаками:

• норма права — це таке правило поведінки, яке регулює найбільш важливі суспільні відносини, на відміну від інших соціальних норм. Наприклад, перехід вулиці пішоходам доз­ воляється тільки на зелене світло світлофора згідно із Пра­вилами дорожнього руху;

• норма права — це формально визначене правило пове­дінки, яке зафіксоване в нормативно-правовому акті по за­конам формальної логіки і граматики;

• це правило поведінки встановлене або санкціоноване державою чи її окремими органами і має офіційний харак­тер на відміну від інших правил поведінки;

• норма права є загальнообов'язкова для виконання всім населенням і посадовими особами державних органів. Ці норми права повинні (зобов'язані) виконувати також іно­земні громадяни і особи без громадянства, а також всі поса­дові особи найвищих органів державної влади;

• це правило поведінки формулюється у вигляді юридич­них прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин. В ньому можуть бути сформульовані тільки права або тільки обов'яз­ки. Наприклад, в ст.38 Кодексу законів про працю закріпле­но право працівників при звільненні з роботи подавати пись­мову заяву за два тижні до звільнення;

• норма права — це правило поведінки, яке охороняється державною владою від порушень, а у випадку порушень дер­жава застосовує юридичні санкції;

• ці правила поведінки можуть змінюватись або відміня­тись тими державними органами, які їх приймали або ви­щестоящими органами.

Таким чином, норма права — це офіційне, формально виз­начене, загальнообов'язкове правило поведінки, яке встанов­люється або санкціонується державою, охороняється нею від порушень, направлене на регулювання найбільш важливих су­спільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом вста­новлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів права.

48. Види правових норм.

Правові норми розрізняють по:

Галузевої приналежності (норми конституційної, карної, цивільної, трудової й іншої галузей права),виконуваної функції в правовому регулюванні

• а) регулятивні (розраховані на правомірне поводження, установлюють юридичні права й обов'язки учасників регульованих суспільних відносин);

• б) правоохоронні (розраховані на неправомірне поводження й завжди містять санкції, застосовувані до правопорушників);

3. Рівню правового регулювання

• а) норми матеріального права (прямо, безпосередньо регулюють суспільні відносини , визначаючи юридичні права й обов'язки їхніх учасників);

• б) норми процесуального права (визначають порядок, процедуру реалізації норм матеріального права);

4. Характеру диспозиції

• а) уповноважуючі (вказують на можливість робити певні дії);

• б) зобов'язуючі (указують на необхідність робити певні дії),

• в) заборонні (указують на необхідність утримуватися від здійснення певних дій);

5. Способу встановлення диспозиції

• а) імперативні (правило поведінки встановлюється державою);

• б) диспозитивні (установленою державою правило поведінки діє лише тоді, коли учасники регульованих суспільних відносин самі не встановили для себе іншого правила);

6. Призначенню в правотворчестве

• а) первинні;

• б) похідні (детализирующие, що конкретизують первинні),

7. Дії в просторі

• а) загальні (загальнодержавні);

• б) місцеві;

• в) регіональні;

• г) локальні;

8. Дії в часі

• а) постійні;

• б) тимчасові;

9. Дії по колу осіб

• а) загальні (поширюються на все населення країни);

• б) спеціальні (поширюються на певне коло осіб);

• в) виняткові (роблять вилучення із загальних і спеціальних);

10. Юридичній чинності

• а) норми законів;

• б) норми підзаконних актів.