9. Конкретнонаукові методи пізнання державно-правових явищ (соціологічний метод, статистичний метод, математичний метод, кібернетичний метод, тощо).

Cоціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів. Соціологічний метод містить у собі такі засоби, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення і т. ін. Наприклад, засоби аналізу письмових документів (звітів, службових записок тощо) забезпечують достовірність знань про події, факти, необхідні для дослідника;

Cтатистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість правопорушень, про відсоток економічних злочинів тощо;

Психологічний метод полягає у вивченні різних аспектів психологічної активності учасників відносин щодо реалізації й захисту прав і свобод людини та громадянина, а також самих психологічних явищ, важливих у контексті дослідження тих або інших аспектів предмета.

Математичний метод може застосовуватися з метою визначення точних кількісних і якісних (виражених у цифровому вигляді) показників, які відображають реалії правової дійсності.

Кібернетичний метод дозволяє виокремити пріоритетні напрями, а також шляхи удосконалення тих або інших аспектів державно-правових процесів і явищ, пов’язаних із належним забезпеченням прав і свобод людини та громадянина. Кібернетичний метод –  це насамперед використання принципів і методів кібернетики як науки про одержання, зберігання, обробку та передачу інформації. Неодмінною умовою належного виконання наукової роботи на поточному етапі розвитку суспільних (робочих) відносин є комп’ютерна обробка правової інформації та використання електронних баз даних.

10. Спеціальні методи пізнання державно-правових явищ (формально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, тощо)

Формально-юридичний метод чітко окреслений у працях Г. Кельзена, де право досліджується «як таке». Тобто без урахування зв’язків з іншими соціальними інститутами. При цьому як предмет дослідження існує право в «чистому вигляді», що передбачає «звільнення правознавства від усіх сторонніх елементів, що й є основним принципом його методу» . Водночас такий підхід дає змогу чіткіше визначити специфічні властивості, що потребують удосконалення. Скажімо, необхідність існування різних гілок влади й реалізації функцій держави в різних формах (передусім законодавчій, виконавчій і правозабезпечувальній).

Лібертарний метод полягає у пізнанні та моделюванні дійсності з позицій права та досягнення «рівності» між досліджуваними державно-правовими інститутами, процесами, явищами тощо. В. Нєрсесянц зауважував: «Рівність становить певну абстракцію, тобто є результатом свідомого (мисленнєвого) абстрагування від відмінностей, притаманних порівнюваним об’єктам. Порівнювання передбачає розрізнення порівнюваних об’єктів і водночас неістотність цих відмінностей (тобто можливість і необхідність абстрагування від таких відмінностей) з точки зору відповідної підстави (критерію) для порівняння”.

Формально-логічний (догматичний) метод передусім використовується для вивчення та пояснення самого права в різних його проявах. При цьому розглядаються і зовнішня, і внутрішня форми права (або ж сама його «догма»). Формальна логіка при застосуванні в контексті права набуває рис одного зі спеціальних методів вивчення державно-правової дійсності. Праву властиві такі риси, як формальна визначеність, логічна послідовність викладу приписів і норм. Це дозволяє формулювати визначення, закріплені в законодавстві, які відповідали б правилам формальної логіки.

Компаративістський (порівняльний) метод полягає у з’ясуванні схожих або відмінних за відповідними ознаками рис державно-правових понять, явищ і процесів. Порівняння є важливим аспектом розробки різноманітних класифікацій. Застосування цього методу при дослідженні прав і свобод потребує використання належних (відповідних) критеріїв «порівняння», що має здійснюватися з урахуванням таких властивостей чи якостей, як динамічність і непорушність. Тож слід брати до уваги відповідність законодавчих положень нормам міжнародних угод або ж усталеним моральним критеріям, які склалися в цій сфері. У різних джерелах виокремлюють порівняльно-правовий метод (полягає безпосередньо в порівнянні понять, явищ і процесів у межах одного (сучасного) історичного зрізу або чітко окресленої теоретичної моделі), а також порівняльно-історичний (використовується під час дослідження прав і свобод людини та громадянина в контексті історичної ретроспективи). Запровадження такого розмежування у практиці видається теоретично обґрунтованим під час роботи з відповідною джерельною базою і, поза сумнівом, підвищує ефективність моніторингу прав і свобод.

Соціологічний метод передбачає урізноманітнення враховуваних аспектів державно-правової дійсності шляхом включення до сфери дослідження об’єктивних фактів соціальної дійсності, які відіграють важливу роль у запровадженні змін до законодавства. При цьому має бути чітко визначено їх взаємозв’язок саме з реаліями забезпечення та захисту прав і свобод людини та громадянина. Задля цього передусім здійснюють аналіз документів і статистичних даних (що відповідають суті саме цього методу), соціально-правовий експеримент, інтерв’ювання, анкетування, опитування населення тощо. Цей метод дозволяє з високим ступенем імовірності визначити рівень правової свідомості в суспільстві (отже, і стан законності та правопорядку), ставлення громадян до влади в державі.

Герменевтичний (або пізнавально-процедурний, чи тлумачний) метод сприяє кращому розумінню текстів нормативно-правових актів, або важливих документів чи праць. Це дозволяє також роз’яснювати та витлумачувати внутрішній зміст останніх, а також понять, визначень і термінів, які доводиться опрацьовувати. Також згаданий метод важливий для розуміння («тлумачення») вчинків учасників правовідносин. При цьому має бути визначено мету написання того чи іншого документа (нормативно-правового акта) або інших значущих джерел. Також має долатися «культурний розрив», історична різнорідність розуміння таких понять. Це в підсумку сприятиме усвідомленню змісту опрацьовуваних текстів, а також їх подальшому практичному використанню. Важливим у цьому процесі є й розуміння інтерпретатором самого змісту права, що забезпечуватиме його правильне тлумачення. Необхідно обстоювати вартісні традиції, а також віднаходити в минулому такі зразки правової поведінки, які на нинішньому етапі розвитку правосвідомості можуть слугувати своєрідним еталоном.

Інструментальний метод – один із порівняно нових у юридичній науці. Він «дозволяє визначити правову форму як специфічну систему правових засобів» . Саме цей метод може використовуватися для внесення істотних поправок до нових нормативно-правових актів під час їх розробки.