15. Види тлумачення правових норм.

Тлумачення правових норм відбувається за різними вида­ми, формами і способами. Класифікувати його можна по різним підставам: по юридичній силі (в залежності від суб'єктів тлумачення), по цілям, по об'єму.

По юридичній силі, або в залежності від суб'єктів, воно може бути офіційним (легальним) і неофіційним.

Офіційне тлумачення — це роз'яснення змісту і цілей правових норм, яке здійснюється компетентними державними органами і має загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів, які реалізують ці норми права. Таке тлумачення має юридичні наслідки. Воно відрізняється від неофіційного також формою і особливим порядком здійснення.

По формі офіційне тлумачення виражається в інтерпрета-ційних актах, які мають всі ознаки нормативно-правових актів, але не зводяться до них. Ці акти приймаються офіційно компетентними державними органами чи уповноваженими державою іншими суб'єктами і повинні використову­ватись в процесі реалізації права. Вони мають загальнообов'язковий характер. Суб'єкти офіційного тлумачення нормативно-правових актів визначаються законом або їх правовим статусом в системі органів державної влади. Юридична сила офіційного тлумачення визначається суб'єктами, які давали роз'яснення нормативно-правових актів. Офіційне тлумачення виражається, як правило, в письмовій формі, хоча іноді може бути і в усній формі.

Офіційне тлумачення характеризується також особливим порядком здійснення і виражається в правороз'яснювальному процесі. Цей процес складається з п'яти стадій:

• правороз'яснювальна ініціатива суб'єктів суспільних відносин;

• узагальнення практики і перевірка необхідності надання роз'яснення законодавства;

• розробка і обговорення тексту (проекту) роз'яснення;

• прийняття або затвердження проекту роз'яснення;

• публікація акту роз'яснення нормативно-правових актів.

Офіційне тлумачення правових норм по характеру і юри­дичним наслідкам поділяється на нормативне і казуальне. Нормативне тлумачення відрізняється від казуального тим, що воно є загальнообов 'язковим для всіх суб'єктів суспільних відносин і використовується багато разів. Таке значення, наприклад, мають інтерпретаційні акти Верховної Ради Ук­раїни і її Президії, Президента, Кабінету Міністрів, Верхов­ного Суду, Вищого Арбітражного Суду тощо.

Казуальне тлумачення — це таке тлумачення, коли норма права роз 'яснюється по конкретній справі, тобто уточняються суб'єктивні права і обов'язки та інші юридичні факти і обставини в рамках конкретних правовідносин. Воно розповсюджує свою дію тільки на конкретну ситуацію, хоча і може враховуватись при вирішенні інших аналогічних справ. Найбільш розповсюджене таке офіційне тлумачення в рішеннях Верховного Суду України по конкретним справам. Казуальне тлумачення є обов'язковим для осіб, відносно яких воно приймається. Казуальне тлумачення може бути судовим і адміністративним. Наприклад, Верховний Суд України, розглядаючи цивільну справу про визнання дійсним договору довічного утримання та про визнання права влас­ності на жилий будинок, роз'яснив, що договір довічного утримання підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недодержання нотаріальної форми, якщо відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.47 Цивільного кодексу, тягне за собою недійсність угоди.

Серед офіційного нормативного тлумачення слід виділити аутентичне тлумачення. Це таке роз'яснення нормативно-правових актів, яке дає офіційно той державний орган, який приймав нормативно-правовий акт.

В практичному житті можна зустріти також делеговане тлумачення. В цьому випадку норми права роз'яснюються тим органом, який держава уповноважила давати обов'язкове тлумачення.

Неофіційне тлумачення — це таке роз'яснення норм права, яке дається неофіційними суб'єктами, воно не має загальнообов'якового характеру для суб'єктів суспільних відносин, так як не забезпечується державним примусом. Воно може вира­жатись в усній або письмовій формі. Його суб'єктами можуть бути громадяни, вчені-юристи, практичні працівники, наукові організації, громадські організації.

Особливою різновидністю неофіційного тлумачення є доктринальне тлумачення. Суб'єктами його є наукові і практичні працівники, опирається воно на наукові теорії і виражається в монографіях, науково-практичних коментарях, статтях тощо.

Серед неофіційного тлумачення виділяють професійне тлу­мачення юристів практиків і буденне тлумачення, яке дається любою особою без юридичної освіти.

По цілям тлумачення може бути:

• тлумачення-з'ясування тільки для себе;

• тлумачення-роз'яснення для інших суб'єктів;

• тлумачення для себе і для інших суб'єктів.