3.5.3. Графічний режим попарних порівнянь

Можливість графічного режиму порівнянь елементів моделі надається у разі вибору вкладки Pairwise Graphical Comparisons (рис. 21).

Інструментом порівнянь служать спеціальні смужки синього й червоного кольорів, що відповідають двом порівнюваним елемен­там моделі. Клацанням та змінюванням довжини смужки встанов­люють відносну міру важливості (переважності, імовірності) одного елемента порівняно з другим. Відносне збільшення довжини смужки відповідає відносному збільшенню важливості елемента й навпаки, відносне зменшення довжини смужки означає меншу важливість елемента. Відповідні кількісні оцінки суджень з’яв­ляються в матриці суджень у нижній панелі вікна. Червоним кольором позначаються оцінки у разі більшої важливості елемента у відповідному стовпці порівняно з елементом відповід­ного рядка. Розрахунок пріоритетів на основі матриці суджень виконується подібно до вербального режиму.

Рис. 21. Вкладка порівнянь елементів моделі за графічним режимом

3.5.4. Числовий режим попарних порівнянь

Числовий режим порівняння активізується у разі вибору вклад­ки Pairwise Numerical Comparisons (рис. 22). Двобічна числова шкала на верхній панелі вікна служить для визначення відносної важливості (переважності, імовірності) двох елементів, розташованих із двох її боків. Переміщення бігунка від одиничної позначки вбік якогось елемента відповідає збільшенню його відносної важливості. Клацанням на числі у шкалі оцінок викликають автоперехід до наступного парного порівняння. Інакше для переходу до наступного порівняння слід клацнути на порожній комірці матриці суджень у нижній панелі вікна.

Рис. 22. Вкладка порівнянь елементів моделі за числовим режимом

3.6. Синтез результатів.

Синтез можна здійснювати для моделі в цілому або для певної її частини.

У разі виконання команди Synthesize/With Respect to Goal в окремому вікні виводяться результати синтезу (рис. 23). У верх­ній частині вікна розташовано перемикач, який має опції: Ideal mode (за замовчування) та Distributive mode.

Ідеальний режим призначає повний пріоритет кожної цілі одній альтернативі, що має найвищий пріоритет стосовно даної цілі. Коефіцієнти відносної важливості решти альтернатив визначаються в процентах від пріоритету зазначеної альтернативи пропорційно до своїх пріоритетів. Ідеальний синтез використовується в тому разі, якщо користувач зацікавлений у виборі однієї найкращої альтернативи, а решта альтернатив йому не потрібні.

Дистрибутивний режим синтезу використовується тоді, коли для прийняття рішень користувач бажає мати низку альтернатив, проранжованих за пріоритетами. Дистрибутивний синтез розподіляє пріоритет цілі серед підпорядкованих альтернатив пропорційно до їх пріоритетів (рис. 24).

Через те, що кожний із режимів синтезу визначає пріоритети по-різному, вони можуть давати неоднакові, хоча здебільшого дуже подібні результати.

Рис. 23. Результати ідеального синтезу для моделі

У вікні результатів синтезу знаходяться дві вкладки: Summary та Details. Вкладка результатів Summary (див. рис. 23) дає змогу вивести смужкові графіки пріоритетів альтернатив відносно вузла, для якого виконувався синтез. Вкладка деталізації уможливлює виведення таблиці (рис.  25), у якій містяться всі альтернативи та пріоритети стосовно вибраної цілі.

Рис. 24. Результати дистрибутивного синтезу

Рис. 25. Деталізація результатів синтезу