Список рекомендованої літератури основна

1. Гуревич П.С. Культурология. – М. Гардарика, 2000, 2002, 2005.

2. Історія світової культури: навч. Посібник / Кер. авт. Кол. Л.М. Левчук.– К.: Либідь, 1996, 2000.

3. Історія української культури: у 5–ти т./ НАН України / П.П.Патон (ред). – К.: Наукова думка, 2001.

4. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посібник для ВНЗ. / За ред. проф. Тюрменко І.І. – К.: Центр навчальної літератури, 2004, 2005.

5. Культурологія: Українська та зарубіжна культура. Навч. посібник / За ред. М.І. Заковича.– К.: Знання, 2003, 2005.

6. Культура українського народу: Навч. посібник / Русанівський В.М. та ін. – К.: Либідь,1994.

7. Лекції з історії світової та вітчизняної культури. авт. кол. Яртись А.В. та ін. – Львів: Світ, 1994.

8. Поликарпов В.С. Лекции по культурологии. – М.: Гардарика, 1997.

9. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 2001.

10. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К.: Либідь, 1993.

Додаткова

11. Береговий С.І. Культура епохи Ренесансу. – К.: УДУХТ, 1997.

12. Береговий С.І. Культура ХХ ст. (Визначні феномени. Художні течії та стилі). – К.: УДУХТ, 2001.

13. Буравченкова С.Б., Колосюк В.О. Антична культура та її український ареал. Конспект лекцій. – К.УДУХТ, 1998.

14. Буравченкова С.Б., Готун М.Ю., Колосюк В.О.. Культура середніх віків: Європа, слов`яни, Русь. – К.: УДУХТ, 1998.

15. Дзюба І. Між культурою і політикою. – К.: Сфера, 1998.

16. Іларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. – К.: АТ “Обереги”, 1991.

17. Кобилянський Є.Е. Розвиток української культури у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. – К.: УДУХТ, 2001.

18. Культурология: ХХ век. Словарь. – СПб: Университетская книга, 1998.

19. Культурология: ХХ век. Энциклопедия: В 2-х тт. – СПб: Университетская книга, 1998.

20. Культурология: Учеб. для студ. техн. вузов / колл. авт.; Под ред. Н.Г. Багдарьянц. – 3-е изд. испр. и доп. – М.: Высш. шк., 2001.

21. Культурология в вопросах и ответах. М. Гардарики, 1999.

22. Куманецкий К. история культуры древней Греции и Рима.– М., 1990.

23. Макаров А. Світло українського бароко. – К: Мистецтво, 1994.

24. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., Обереги, 1992.

25. Огієнко І.І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. – К.: Довіра, 1992.

26. Пилипенко О.Є. Європейська культура ХІХ ст. – К.: УДУХТ, 1999.

27. Руднєв В.М. Словарь культуры ХХ в. – М.: Аграф, 1997.

28. Тайлор Е. Первобытная культура. М., 1989.

29. Тюрменко І.І., Н.М. Левицька. Культура нового часу (ХVІІ – ХVІІІ ст.). – К.: УДУХТ, 2001.

30. Чмихав М.О. Давня культура: навч. посіб. К., 1994.

1 Константинополь на Русі називали Царгородом. Після падіння Візантії (1453) – Істамбул.

2 Імміграція варварів в північно-східну частину Візантії - суттєва риса, яка розділяла стародавні часи від середньовіччя.

3 Міріобібліон – безліч книжок.

4 Поняття романська культура позначає пам'ятки, європейського середньовіччя з характерними рисами давньоримської культури.

5 Теодіцея (франц. theodicee - виправдання Бога, від грец. Theos - Бог та dike - справедливість) - загальний напрям релігійно-філософських доктрин, що намагалися узгодити ідею всемогутнього, благого Бога з ніявністю світового зла, виправдати Бога як творця усього сущого всупереч існування темних сил.

6 Схоластика – тип середньовічної філософії, цілком підпорядкованої релігії.

7 Куртуазність – придворно-лицарський, світський напрям літератури 12-14 ст. Провідні теми – уславлення особистих чеснот, мужності та кохання, служіння вітчизні, дамі.

8 Жонглерами у середньовічній Франції називали мандруючих комедіантів і музикантів.

9 Менестрелі – співці і музиканти у феодальній Франції і Англії. У 12-13 ст. перебували на службі у сеньйора.

10 Вперше лінза як пристрій для корекції зору почала використовуватися у XIII ст. Скляний майстер С.Арматі з Флоренції з'єднав дві лінзи за допомогою оправи в 1285 p. Потім він налагодив серійне виробництво окулярів.

11 Середньовічний годинник пройшов розвиток від великого баштового (ХНІ ст.) до мініатюрного, пружинного (XV ст.). Майстри наступних епох продовжили удосконалення годинника.

12 Философия эпохи ранних буржуазных революций.– М., 1983. – С.266.

13 Бароко (від італ. barocco –химерний, дивний; від порт. perola barocca –перлина неправильної форми). Назва стилю з’явилася пізніше за його народження і не відповідає його глубинному змісту.

14 Першим зразком стилю бароко вважається церква Іль-Джезу, побудована 1575 р. архітекторами Джакомо Бароцці да Віньйола та Джакомо делла Порта.

15Див.: Философия эпохи ранних буржуазных революций.– М., 1983. – С. 241.

16 Соколов Ю.А. Осадная башня штурмующих небо.– С. 20.

112