I етап (лютий 1648 — серпень 1657 р.) — найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби.

1 період (1648-1649)

16 трав. 1648- перемога пі Жовтими Водами

28 трав. 1648 – перемога під Корсунем

(Битва під Корс. – класичний приклад військ. мистецтва народ . армії. Хмель. з 15-тис. армією змусив 20-тис. поль. армію покинути вигідні позиції.)

23 верес. 1648 – перемога під Пиливцями

(Така ж тактика, що і під Корсунем; ця перемога відкрила повстанцям вихід на Захід. У.)

Ці перемоги створили сприятливі умови для розгортання народ. війни по всій У.

жовтень 1648 – оточення львова, проте брак продов-ва, чума, бездоріжжя, епідемії змус. Хмельн. зняти облогу, обмежитись викупом.

18 серп. 1649 – Зборівський договір - наслідок битви під Зборовом. Хоча поль. військо було розбито, та Кримські татари зрадиди і Хмель. вимушений був йти на переговори – Польща практично втрачала своє панівне становище на У.

2 період (1650-1653)

черв. 1651 – бітва під Берестечком. Через зраду Татар і захопл. ними Хмель-го, І. Богун взяв на себе команд-ня, вивів з оточ-ня осн. бойові сили => важкий Білоцерковський договір.

трав. 1652 – розгром-ня поль військ на рівнині Батіг

верес. 1653 – битва під Жванцем. Козаки оточ. поль. військо, але знов зрадили татари і закл. з пол. сепаратний мир.

15 груд. 1653 – скас-ня Білоцерков. договору, відновлення Зборівського договору 42. Осн. напрямки зовн. політики Б. Хмельницького

Основ. країни, з якими Б. Хмель. підтрим. актив. зв*язки :

Росія, Осман. Імперія, Крим. Ханство, Молдавія, Валахія, трансільванія, Англія, Австрія, Швеція

Україна-Росія

- Економ. підтримка України Росією

- 1654 – Переяславська Рада

- Спільні дії укр. і рос. військ проти Поль.

У. – Крим. Ханство

- Відносини, викликані необхідністю мати допомогу у війні з Річчю Посп. і прагнення не допустити переходу татар на бік Польщі.

У. – Осман. Імперія

- Дипломатичні зв*язки, які не обхід. для боротьби з Поль.

- Б. Хмель. шукав підтримку султана

- Тур. наполягали на підданстві У.

У. – Молдавія, Валахія, Трансільванія

- Спроба Б. Хмель. твор антиполь союз закінч. невдачею.

- 1653- утв-ня Молдавією, Валах., Трансільв., антиукр. політ союзу.

У. - Англія

- Міжнар зв*язки Б. Хмель. та Олівера кромвеля

- Антикатолиць. спрям-ть відносин

У. – Австрія

- Австрія мала підтримку з боку Речі Посп. і намагалася використати У. в боротьбі з Тур. і схилити Б. Хмель. до миру з Польщею.

У. – Швеція

- Спроба створити спіль. союз в умовах припинення війни Рос. з Реччю Посп. на кунцев етапі визв. війни.

43. Історичні обставини та хід Переяславської ради

Передумови:

Уряд гетьманщини підтримував дипломат. стосунки із багатьма державами: Крим. Ханством, Туреччиною ,Московією, Молдавією та інш.. Постійні зради Крим. Ханства, ненадійність з боку інших союзників штовхнули гетьмана на підтримання тісних контактів з Росією, яка була зацікавлена у зростанні свого впливу на Україну.

Проведення:

У Переяславі відбулася 8 січня 1654р. старшинська, а згодом і генеральська військова рада.

Було вирішено віддати У. під протекторат Росії зі збереженням осн. прав і вольностей війська Запорізького. Було написано проект договору до царя з 23 пунктів.

У результаті Переяславської Ради та наступ. переговорів між геть. та царським урядом було укладено воєно-політ. союз 2х держав – України та Московії.

Необхід-ть виходу з-під поль залеж-ті спонук. Хмельницького піти на визнання протекторату Московського царя над Укр.

Одночасно цар дав гарантію щодо збереження прав У., яку згодом таки неодноразово порушував.

44. Суспільно-політичні причини та обставини розгортання громадянської війни та поділу козацької України на два гетьманства (вересень 1657р. – червень 1663р.). Українське суспільство в умовах «великої руїни».

Смерть Хмельницького — поворотн. момент в історії Укр.нац. Революції. Гетьман піклув. про створ. такої форми державності, яка б забезпеч.а єдність еліти, консолідац. сусп., стабільність держави. Цим вимогам відповідала спадкова монархія. Проте загибель під час молдав. походу сина Тимоша, талановитого воєначальн., здібного політика, перешкодила здійсненню планів геть­мана. Ситуацію не врятувало і рішення старшинськ. ради (квітень 1657 р.) про встановл. спадковості гетьманства — передачі влади після смерті Б. Хмель­ницького його молодшому сину Юрію.60—80-ті роки XVII ст. увійшли в істор. як «доба Руїни». Спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили держ. переворот.Формальн. привід - молодість, і слабохарактерн. Ю. Хмельн.. Реальні причини — погіршення геополіт. становища держави, посилення соц. протистояння в сусп., боротьба окремих елітних груп за владу, слабка підтримка ідеї спадкової монархії тощо. Помилки лідерів, втрата укр. дер­жавою підтримки народу, посилення агресивних втручань з боку сусідніх держав призвели до поразки Укр. нац. революції(яка поч. у лютому 1648).У жовтні 1657 р. в Корсуні Ген. козацька рада визнала гетьманом І. Виговського. Кредо зовн. політики : «Визнати і оголосити Запорозьке Військо з підвладн. йому провінціями за вільний і нікому не підданий нарід» (не завжди дотрим.). І. Виговський - союз зі Швецією, поновлює союзн. відносини з Кримом. У відносинах з Польщею та Росією - балансування між Варшавою та Москвою.Наприк. 1657 р. проти політики І. Виговського виступили народ. маси. Боротьба велася під гаслом повернення козацьких вольностей — права вільно варити горілку, вести лови і рибальство, вільно переходити на Запорожжя, вибирати гетьмана «Чорною радою». Повстання швидко охопило Полтавський полк і Запорожжя. З'явилися нові претенден­ти на булаву — полтавський полковник Мартин Пушкар та запорозький отаман Яків Варабаш, які вели таємні пе­реговори з Москвою, про пропольські погляди Виговського. Тому боротьба поступово переросла в громадянську війну. Зібравши 20-тис. військо та най­нявши волохів, німців і татар, І. Виговський зумів пере­могти військо повстанців у вирішальній битві під Полта­вою (травень 1658 р.)

Початок війни з Росією є лише питанням часу - І. Виговський іде на рішуче зближення з Польщею. 16 вересня 1658 року уклав з польським урядом Гадяцький договір. За його умо­вами, Україна, як формально незалежна держава під наз­вою Велике Князівство Руське, на рівн. правах з Поль­щею та Литвою ставала третім членом федерації — Речі Посполитої.

Гадяцький договір передбачав поверн. польським магнатам і шляхті маєтків в укр. землях; відновл повинностей укр. селянства. Крім того, Укр. держава позбав­л.права на міжнародні відносини.Невдовзі рос цар Олексій Михайлович видав гра­моту до укр. народу, у якій Виговського було на­звано зрадником та містився заклик до народу чинити не­покору гетьманові. У листопаді 1658 р. Рос. військо на чолі з Г. Ромодановським перейшло кордон України. Під Путивлем до нього приєдн. князі О. Трубецькой та С. Пожарський - чисельність 100 тис. осіб. Вирішальна битва червня 1659 р. під Ко­нотопом закінчилася цілковитою перемогою І. Виговського.

Проте Гадяцький договір викликав невдовол., зрост. опозиції, посил. промосковських настроїв. За таких обст. І. Виговський у жовтні 1659 р. зрікається булави та виїж­джає до Польщі.Намагаючись уникнути громад. війни, пом'як­шити соц. напруження старшина знову проголош. гетьманом Ю. Хмель­ницького. «Чарівне ім'я Хмель­ницького» стане силою, яка забезпечить єдність, стабільн. Держави.. Уряд Ю. Хмельницького(ген. осавул І. Ковалевський, полковник П. Дорошенко та запорозьк. кошовий І. Сір­ко) обрав тактику гри на суперечностях між Москвою та Варша­вою.

Однак уже на поч. свого другого гетьманування Юрій припустився фатальної помилки: прибув для пе­реговорів з рос. стороною до Переяслава, де підписав новий Переяславськ. договір(27жовтня1659)- фактично перетворював Україну на автономну частину Росії.

У 1660 р. на Волинь руш. 20-тис. рос.військо на чолі з В. Шереметьєвим. У другому ешелоні рухалося ЗО тис. козаків на чо­лі ІЮ. Хмельницьким. Під Чудновом рос. вояки потрап. в оточення і зазнали поразки. За цих обс­тавин Ю. схиляється до угоди з Польщею. 18 жовтня 1660 року - Слободищенський трактат, Україна знову поверт. під владу РП на правах автоно­мії.

У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікається гетьман. булави та йде в монастир. Після того, як Правобереж.обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобереж. — І. Брюховецького, територіальний розкол України допов­нився політичним.