Сборник_Region-2015

Перше місце за обсягами зовнішньоторговельного обороту у 2013 р. посів Китай (301,9 млн. дол. США), друге – Туреччина (119,4 млн. дол. США), третє – Індія (69,7 млн. дол. США).

Найбільші обсяги експорту товарів з Харківської області у 2013 р. спрямовано до Туреччини (15,7% від експорту товарів до країн Азії), Грузії (12,9%), Ірану (6,3%), Індії (4,3%). Імпорт товарів до області надійшов переважно з Китаю (51,4% від імпорту товарів з країн Азії), Туреччини (9,1%), Індії (7,4%). У значних обсягах від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі склалося з такими країнами, як Китай (-268,0 млн. дол. США), Малайзія (-16.9 млн. дол.США), Індонезія (-15,1 млн.дол.США), Індія (-13,1 млн. дол. США) та ін.

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі Харківська область має з Грузією (45,1 млн. дол. США), Ізраїлем (17,6 млн. дол. США), Іраном (14,8 млн. дол. США), Таїландом (12,5 млн.дол.США) [17, 25]. Характерною рисою є значне зростання у 2013 році експортних поставок товарів до Таїланду (у 15 разів), Туреччини (у 2,7 раз), Китаю (у 3,5 рази). Імпорт товарів зріс з таких країн, як Іран, Малайзія, ОАЕ, В’єтнам. Знизився – з Республіки Корея, Пакистану, Туреччини.

Країни Африки, Америки, Австралія та Океанія традиційно займають незначну частку у зовнішній торгівлі Харківської області у зв’язку із географічною віддаленістю даних країн. Серед країн Африки важливим торговельним партнером Харківської області є Єгипет, частка якого в експорті області у 2013 р. склала 2,1%, в імпорті – 0,04%, сальдо зовнішньої торгівлі є позитивним (41,7 млн. дол. США). З країнами Америки область має від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі переважно за рахунок імпортних надходжень зі США (3,7% від загального обсягу імпорту), Бразилії (1,7%) [1, 2].

Таким чином, Харківська область має досить потужний соціальноекономічний та інтелектуальний потенціал, що може забезпечити активізацію зовнішньоекономічної діяльності. На жаль, ці можливості сьогодні не реалізується в повній мірі через низку проблем, які мають бути вирішені на загальнодержавному і регіональному рівнях.

Список використаних джерел: 1. Офіційний сайт Головного управління статистики у Харківській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// uprstat. kharkov. ukrtel.net/ua/index.html. 2. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.ukrstat.gov.ua. 3. Статистичний щорiчник України за 2013 рiк: / Держкомстат України; За ред. Олександр Григорович Осауленко. - К : Консультант, 2014. - 631 с. 4. Харківська область у 2013 році: статистичний щорічник / Головне управління статистики у Харківській області / [за редакцією О.Г. Мамонтової].– Електронний ресурс на диску.

221

УДК 911.3

ДО ПИТАННЯ АНАЛІЗУ СИСТЕМНИХ ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Є.Ю. Телебєнєва telebenevae@mail.ru

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна

Соціально-економічний розвиток регіону виступає об’єктом дослідження багатьох наук та є традиційним об’єктом суспільно-географічних досліджень, де регіон розглядається як соціогеосистема. Для аналізу динаміки соціогеосистем доцільно використовувати узагальнені системні показники, які характеризують стан досліджуваної соціогеосистеми на поточний момент часу, а їхні зміни у часі, відповідно, відображають динаміку певних ознак чи властивостей системи. У дослідженні соціально-економічного розвитку найбільш інформативними є такі системні показники, як показник стану розвитку – однорідність та приведена ентропія, які певним чином відображають наявність стохастичних зв’язків у соціогеосистемі і пов’язаний з цим її еволюційний потенціал [1, 2].

Всі розрахунки вказаних системних показників соціально-економічного розвитку в міських і районних соціогеосистемах виконувались на кожний розрахунковий момент часу. На рис. 1 наведені пелюсткові діаграми по містах та районах Харківської області, які показують розподіл показників системного розвитку на всі моменти часу, що дає можливість оцінити їх динаміку соціально-економічного розвитку.

Рис. 1. Динаміка показника однорідності соціально-економічного розвитку міст та районів Харківської області за період 2006-2012 рр. (побудовано автором)

Аналізуючи зміни стану міст протягом досліджуваного періоду (20062012 рр.), можна зробити певні висновки про їх динаміку. Так, міста Чугуїв, Люботин, Первомайський характеризуються постійним зростанням показника однорідності розвитку. Друга група міст (Харків та Лозова) має

______________________

© Телебєнєва Є.Ю., 2015

222

поступове зменшення цього системного показника у часі. Такі міста як Ізюм та Куп’янськ не проявляють чітких закономірностей у часових змінах показника однорідності розвитку.

З аналізу даних за районами можна сказати, що перша група районів (Балаклійський, Богодухівський, Вовчанський, Дворічанський, Дергачівський) характеризується постійним зростанням показника однорідності соціальноекономічного розвитку. Друга група районів (Харківський, Чугуївський, Барвінківський, Борівський) мають поступове зменшення цього системного показника у часі. До складу третьої групи входять райони (Близнюківський, Валківський, Великобурлуцький), які не проявляють чітких закономірностей у часових змінах показника однорідності соціально-економічного розвитку. Така складна динаміка цього системного показника у 2008-2010 рр., ймовірно, пов’язана, в першу чергу, із трансформацією господарського комплексу під впливом світової фінансово-економічної кризи.

На рис. 2 наведені пелюсткові діаграми по містах та районах Харківської області, які показують розподіл показників системного розвитку на всі моменти часу, що дає можливість оцінити їх динаміку соціально-економічного розвитку.

Рис. 2 Динаміка показників приведеної ентропії соціально-економічного розвитку міст та районів Харківської області за період 2006-2012 рр. (побудовано автором)

Аналізуючи представлені дані, можна прийти до висновку, що в цілому для більшості міських соціогеосистем (Куп’янськ, Люботин, Ізюм і Чугуїв) приведена ентропія збільшується, що свідчить про зростання частки стохастичних зв’язків і ріст їхнього еволюційного потенціалу. На тлі вказаної тенденції спостерігаються відхилення від неї певних соціогеосистем. Це стосується таких міст, як Харків, Лозова та Первомайський. На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що еволюційний потенціал соціально-економічного розвитку в цих містах зменшився, натомість їх соціально-економічний розвиток став більш впорядкованим.

Динаміка приведеної ентропії районних соціогеосистем досить складна і неоднозначна (рис. 2). Для більшості районних СГС властива позитивна динаміка приведеної ентропії і зростання еволюційного потенціалу. Виключенням є тільки два райони (Балаклійський та Харківський), які мають більш впорядкований соціально-економічний розвиток.

223

Далі для кожного міста та району Харківської області було визначено узагальнену часову тенденцію (часовий тренд) зміни системних показників за весь досліджуваний період. На основі цього аналізу було створено класифікацію соціогеосистем за динамікою розглянутих системних показників. Відповідно до можливих варіантів сполучення динаміки цих показників виділено чотири групи соціогеосистем, які наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Класифікація міських та районних соціогеосистем Харківської області за динамікою соціально-економічного розвитку

(обчислено та побудовано автором)

Група з позитивною динамікою приведеної ентропії та негативною динамікою однорідності включає одну міську (Ізюм) та дванадцять районних соціогеосистем, в яких соціально-економічний розвиток покращуються та зростає їх еволюційний потенціал. Це найкращий варіант соціальноекономічного розвитку. До групи з позитивною динамікою приведеної ентропії та позитивною динамікою однорідності входять міські та районні соціогеосистеми, в яких соціально-економічний розвиток покращується, але їх еволюційний потенціал зменшується. Група з негативною динамікою приведеної ентропії та негативною динамікою однорідності включає дві міські (Харків, Лозова) та одну районну (Харківський район) соціогеосистеми, в яких соціально-економічний розвиток погіршуються, але еволюційний потенціал зростає. Група з негативною динамікою приведеної ентропії та позитивною динамікою показника однорідності включає одну міську (Первомайський) та одну районну (Балаклійський район) соціогеосистеми, в яких соціальноекономічний розвиток погіршуються і зменшується їх еволюційний потенціал. Це найгірший варіант соціально-економічного розвитку.

Аналіз соціально-економічного розвитку міських та районних соціогеосистем Харківської області за період 2006-2012 рр. за допомогою аналізу системних показників показав, що їх розвиток загалом має неоднозначний і суперечливий характер. Посилення значної територіальної диференціації спостерігається від обласного центру до периферійних районів. Фази прогресивного і регресивного розвитку чергуються, змінюються

224

інтенсивність і спрямованість розвитку, внаслідок чого відбувається неконтрольовані коливання рівня і якості життя населення.

Список використаних джерел: 1. Машков О. Графоаналітичний метод оцінки однорідності розвитку соціогеосистем / О. Машков, К. Нємець // Часопис соціально- економічної географії: Міжрегіональний зб. наук. праць. – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. – Вип. 9(2). – С. 39 – 42. 2. Нємець К. А. Теорія і методологія географічної науки: методи просторового аналізу: [навч. посіб.] / К. А. Нємець, Л. М. Нємець. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. – 170 с. 3. Немец К. А. О системном подходе в управлении геопроцессом / К. А. Немец // Материалы науч.-практ. конф. [«Экологическое образование и его роль в обеспечении устойчивого развития Крыма»] (Симферополь, 9 – 11 октября 1996 г.). – Симферополь: Крымская инициатива, 1997. – С. 32 – 39.

УДК 911.3

СТАЛИЙ РОЗВИТОК МІСТ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

І.Г. Хільчевська i.khilchevska@i.ua

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,м. Київ, Україна

В наш час добробут населення все більше визначається якістю життя у містах. Міста стали центрами інтелектуальної діяльності, торгівлі, культури, науки, продуктивної праці, соціального розвитку та багато іншого. Міста дають можливість людям еволюціонувати соціально та економічно. Слід враховувати, що населенню міст, як правило, притаманний вищий рівень громадянської активності, тому умови та якість життя міського населення можуть розглядатися як один з вагомих чинників впливу на рівень соціальної напруженості та довіри до держави та її політики. Проте, існує цілий ряд супутніх процесу управління містом проблем. До загальних проблем міст світу відносяться перенаселеність, нестача засобів для забезпечення базових послуг, нестача адекватного житла та деградація інфраструктури.

Нині, із приблизно 7 млрд. населення планети більше половини (52%) проживають в урбанізованому просторі, і темпи зростання числа міських жителів (в середньому щорічно 2,2%) значно перевищують темпи зростання людства [1]. До 2030 року майже 60% населення світу житимуть у міських районах. Найближчими десятиліттями близько 95% зростання міст відбуватиметься за рахунок країн, що розвиваються. Число мешканців нетрів продовжує зростати. Сьогодні у нетрях проживає майже 828 млн. чоловік. Загальна площа міст світу складає всього лише 2% суші Землі, однак на них припадає 60–80% споживання енергії і 75% викидів вуглекислого газу [2]. Проблеми, що стоять перед містами можуть вирішуватися по ходу поступального розвитку і зростання за рахунок більш ефективного використання ресурсів, зменшення рівня забруднення навколишнього середовища, масштабів бідності.

_____________________

© І.Г. Хільчевська, 2015

225

Принципи сталого розвитку людських поселень отримали широке розповсюдження завдяки діяльності ООН. За визначенням ООН, «стале місто є містом, в якому досягнення у суспільному, економічному, і фізичному розвитку постійні ... Стале місто підтримує тривалу безпеку жителів, у тому числі і від природних катастроф». Іншими словами, сталий розвиток міста забезпечує його населенню безпеку та високу якість життя при збереженні природного середовища, ресурсів і екологічної рівноваги всієї економічної і суспільної діяльності городян [2]. Важливість цього аспекту суспільного життя задекларована і у новій стратегії ООН «Глобальні цілі стійкого розвитку на 2015–2030 роки», де ціль 11 визначена як «Зробити міста і населені пункти відкритими, безпечними, життєстійкими та сталими» [3].

Визначення поняття «сталий розвиток міст» охоплює п’ять основних складових:

1.Основні потреби населення. Доступ до безпечної питної води, наявність достатніх житлових площ, доступність якісних послуг в галузі охорони здоров’я та освіти - основні пріоритети в задоволенні потреб міського населення.

2.Ефективність використання ресурсів. Ефективність міського господарства в таких областях, як споживання води та електроенергії, а також утилізація промислових відходів, безпосередньо впливає на рівень життя городян.

3.Чистота навколишнього середовища. Обмеження шкідливого впливу забруднюючих речовин на навколишнє середовище відіграє важливу роль у забезпеченні придатності міських територій для проживання.

4.Міська інфраструктура. Рівний доступ жителів до зон зелених насаджень, послуг громадського транспорту та якісному, раціонально побудованому житлу дозволяє поліпшити якість життя у місті і підвищити ефективність міського господарства.

5.Орієнтація на сталий розвиток в майбутньому. Динаміка кількості працівників та обсягу фінансових ресурсів у сфері забезпечення сталого розвитку свідчить про те, наскільки активно міська влада прагнуть виконувати загальнонаціональні та місцеві програми та дотримуватися нормативів [4].

Забезпечення сталого розвитку міст – один з базових принципів регіональної політики країн ЄС. Водночас, за показниками сталого розвитку Україна значно відстає від європейських країн. Спостерігається суттєва територіальна диференціація сталого розвитку регіонів і в межах України. На сьогодні розвиток населених пунктів України характеризується значними відмінами в рівнях їх соціально-економічного розвитку, неузгодженістю ряду законодавчих та нормативно-правових актів з містобудівним законодавством, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Соціальноекономічну модернізацію регіонів неможливо здійснити без запровадження заходів, які зорієнтовані на забезпечення сталого розвитку міст, адже майже 70% населення України проживає у містах [5].

Міста України потерпають від низки хронічних соціально-економічних та екологічних проблем: надмірна концентрація населення і виробництва у

226

великих містах; неефективний та уповільнений розвиток більшості середніх і малих міст, селищ і сіл; незадовільний стан житлово-комунального господарства; погіршена санітарно-гігієнічна та епідеміологічна ситуація особливо у великих містах; тенденція до збільшення загальної площі територій населених пунктів; нераціональне використання земель; незадовільний стан інженерних споруд і комунікацій; через погіршення стану всіх компонентів природних ландшафтів під загрозою опиняється екологічна безпека функціонування багатьох населених пунктів.

В умовах активізації євроінтеграційних процесів, впровадження політики сталого розвитку має стати невід’ємною складовою державної регіональної політики.

Напрямами удосконалення державної регіональної політики в Україні щодо забезпечення сталого розвитку міст мають стати [6]:

1.Узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих концепцій, стратегій та програм, зорієнтованих на сталий розвиток міст (територій) з урахуванням стратегічних цілей та орієнтирів політики сталого міського розвитку в країнах ЄС, стратегічних цілей та орієнтирів європейської політики сталого регіонального розвитку, а також із урахуванням перспектив міждержавної, міжрегіональної співпраці України та ЄС у цій сфері.

2.Посилення інституційної та фінансово-економічної спроможності міст у вирішенні місцевих соціально-економічних та екологічних проблем на засадах сталого розвитку.

3.Розробка та модернізація генеральних планів розвитку територій (міст) з урахуванням принципів сталого розвитку.

4.Розробка заходів щодо масштабного залучення інституцій громадянського суспільства до співпраці з муніципалітетами у сфері сталого розвитку міст.

5.Розвиток державно-приватного партнерства для сприяння процесу екологізаціцї виробництва та створення соціально відповідального, «зеленого» бізнесу, спільного (держава – бізнес-структури) облаштування територій міст.

Одним з кроків на шляху практичного впровадження принципів сталого (збалансованого) розвитку стала схвалена Постановою № 1359-ХІV Верховної Ради України 24 грудня 1999 р. «Концепція сталого розвитку населених пунктів» [7]. Згідно з Концепцією, сталий розвиток населених пунктів - це соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток міських і сільських поселень, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів (природних, трудових, виробничих, науково-технічних, інтелектуальних тощо), технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження та збагачення біологічного різноманіття та культурної спадщини.

До Європейської кампанії міст сталого розвитку вже приєдналися такі міста України, як Донецьк, Миколаїв, Нікополь, Миргород, Суми, Одеса,

227

Севастополь, які підписали Ольборзьку хартію. У деяких містах і регіонах України були розроблені концептуальні та стратегічні документи, спрямовані на вирішення життєво важливих проблем і просування шляхом сталого розвитку (Вінниця, Прилуки, Івано-Франківськ, Закарпаття та ін.). Позитивним моментом є сам факт розробки документів, які визначають стратегічні напрямки сталого (збалансованого) розвитку низки міст і регіонів. Утім, іноді ці стратегії мало чим відрізняються від програм соціально-економічного розвитку міст і регіонів, оскільки недостатньо уваги приділяється питанням саме охорони довкілля.

Список використаних джерел: 1. World Development Indicators. World Bank, Washington DC, 2013. [Електронний ресурс]. – H ежим доступу: http://data.worldbank.org. 2. Устойчивое развитие городов. ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/sustainablefuture/cities.shtml. 3. Саммит ООН по устойчивому развитию

2015 года. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ sustainabledevelopment/ru/summit. 4. Тетиор А. Н. Устойчивое развитие города [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.leadnet.ru/tet/index.htm. 5. Чисельність населення на 1 січня 2014 року. Державна служба статистики України [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 6. Баталов О.А., Засадко В.В. Забезпечення сталого розвитку міст як складова соціально-економічної модернізації регіонів України. Аналітична записка

[Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1611/. 7. Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів Верховна Рада України; Постанова від 24.12.1999 № 1359XIV Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua.

УДК 911.3

УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ НА ПРИКЛАДІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

М.Б. Чорний rerix171991@ukr.net

Львівський національний університет імені Івана Франка,м. Львів, Україна

Міжнародна економічна інтеграція у ХХІ ст. постала, як одна з основних рушіїв розвитку світу та світової економічної системи. Основна форма інтеграції – це відношення, певне тяжіння периферії до центру світового розвитку і еволюції, яка здійснюється через різні форми економічної взаємодії національних економік. Розглядаючи США, як наддержаву у формах економічних відносин, треба визнати, що вони разом із товарами та послугами, капіталом несуть у країну-реципієнт – демократію, вестернізацію суспільства, розвиток антикорупційної системи. Головна проблема, яка існує у відносинах України і США це малий обсяг прямих іноземних інвестицій, малі обороти експорту та імпорту товарів і послуг, які у сучасній кризовій ситуації України потрібно оптимізувати структуру названих категорій, а також зробити регіонально направлений розвиток відносин. Об’єктом дослідження є зовнішньоекономічні зв’язки Львівської області України і Сполучених Штатів Америки. Головними аспектами дослідження – масштаби та структура міжнародної торгівлі Львівської області України та США.

___________________

©Чорний М.Б., 2015

228