Сборник_Region-2015

УДК 338.487(477):061.1ЄС

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

А.Б. Ховалко anna.khovalko@gmail.com

Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна

Розвиток туристично-рекреаційної сфери для багатьох країн Європи та України є одним з головних завдань на сьогодні. Україна, яка розташована на перехресті транспортних шляхів Європи, і має для розвитку своєї рекреаційної сфери сприятливі природно-кліматичні умови, значний природний та історикокультурний потенціал, необхідні людські та матеріальні ресурси, значно відстає від більшості європейських країн за рівнем розвитку туристично-рекреаційних послуг. Такий стан з одного боку дозволяє швидкими темпами стимулювати дані послуги, а з іншого – потребує активізації процесів щодо створення в нашій державі потужної рекреаційної індустрії.

Загалом розвиток туристично-рекреаційної галузі в Україні відповідає динаміці економічних процесів, що відбуваються в державі. Водночас світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків. Тому стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна вважати створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їхніх соціальноекономічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги й історикокультурного довкілля, розроблення нормативно-правової бази туризму.

Розвиваючи туристично-рекреаційну індустрію, необхідно зауважити, що розвиток цієї діяльності має і певний негативний вплив, в першу чергу: на природне середовище; на соціально-культурне середовище; на економічне середовище. Вплив на соціально-культурне середовище характеризується погіршенням стану культурно-історичних пам’яток, об’єктів та територій у зв’язку з інтенсивним їх використанням в туристичних цілях, негативний вплив на місцевих жителів, їх традиції та звички, зростання криміналітету серед місцевих жителів. До основи планування розвитку туристично-рекреаційного комплексу може бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рекреації, яка базуватиметься на створенні рекреаційного середовища на найбільш раціональному використанні територіальних поєднань природних умов, ресурсів, історичних і архітектурних пам’яток. У перспективі – створення природно-історико-етнографічних туристично-рекреаційних комплексів «Гуцульщина», «Бойківщина» та ін.

___________________

© Ховалко А.Б., 2015

151

Безпосередньо для Західного регіону України туристично-рекреаційну діяльність доцільно планувати з використанням значних цілісних територіальних утворень, наприклад таких як єврорегіон – організаційна юридично закріплена форма транскордонного регіонального співробітництва між територіальними громадами та/або органами державної влади прикордонних регіонів кількох держав зі спільним кордоном. У загальноєвропейській системі пріоритетів єврорегіон розглядається як інструмент інтеграції держав через інтеграцію регіонів. Їх діяльність спрямовується на прискорення соціально-економічного розвитку регіонів і формування їх експортної спеціалізації, інфраструктурну підготовку для поглиблення співробітництва з Європейським Союзом, розвиток системи міжрегіональних зв’язків у сфері туризму, рекреації, охорони навколишнього природного середовища. Структуризація єврорегіону щодо туристичнорекреаційних потреб потребує поєднання регіональних і локальних підходів, де локальні ознаки послуговують уточненню регіональних. Так, Карпатський єврорегіон утворюють поєднані регіони п’яти держав, які характеризуються власними особливостями як ресурсними, так і функціональними, що значною мірою залежить від ступеня розвитку в цих країнах туристично-рекреаційної індустрії. Різноманіття розвитку туристично-рекреаційної галузі між країнами породжує різноманіття структурної організації єврорегіону. Таким чином на перший план повинні виходити наявні та можливі зв’язки між структурними складовими єврорегіону.

УДК 528.94

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ В АСПЕКТІ КАРТОГРАФУВАННЯ МИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Н.М. Дук natalya.duk@gmail.com

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара м. Дніпропетровськ, Україна

Україна належить до країн, для яких зовнішня торгівля (ЗТ) є одним з основних факторів сталого економічного зростання і розвитку національної економіки. Це обумовлює необхідність розробки і впровадження ефективної митної політики, застосування адекватних митно-тарифних і нетарифних інструментів регулювання ЗТ. Роль митно-тарифних регуляторів полягає у можливості забезпечити регулювання різних форм зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), відповідність вимогам ринкової економіки, захист економічного суверенітету держави при посиленні іноземної конкуренції на національному ринку, можливість оперативного вирішення проблем структурної та просторової незбалансованості певних товаропотоків, можливості створення адекватного механізму регулювання й управління

________________

© Дук Н.М., 2015

152

міжнародними зв’язками як на національному, так і на регіональному рівні. Ефективне регулювання зовнішньої торгівлі можливе за умови ретельного аналізу зовнішніх і внутрішніх умов її здійснення, а також постійного моніторингу й оцінки результатів застосування тих чи інших інструментів регулювання ЗЕД. Такого роду моніторинг потребує опрацювання великих об’ємів просторово координованої інформації щодо обсягів, структури, динаміки та ефективності зовнішньої торгівлі країни та її регіонів, яку найкраще представляють картографічні твори.

З цією метою нами запропоновано серію карт, що відображають систему показників, які вимірюються у вартісній і натуральній формі та характеризують міжнародну торгівлю України та її регіонів [1]. Основні з них є традиційними [2] і широко використовуються при дослідженні міжнародної торгівлі (рис. 1). Для оцінки наслідків змін митно-тарифної політики важливим є представлення цих та інших показників в динаміці, з обов’язковим врахування тих дат, коли відповідні зміни відбулися.

Рис. 1. Система показників картографування зовнішньої торгівлі

В процесі дослідження ЗЕД особливе значення має аналіз прикордонних регіонів (ПР), які, з одного боку, завдяки своєму положенню мають ряд переваг для розвитку ЗТ, а з іншого, є місцями зосередження митної діяльності, приуроченої до митних кордонів, які практично співпадають з державними. Ці особливості необхідно враховувати при картографуванні ЗТ.

Слід відзначити, що митні органи в прикордонних регіонах мають підвищене навантаження порівняно з внутрішніми, оскільки здійснюють не лише оформлення, а й пропуск через митний кордон експортних, імпортний, а також транзитних товарів. Тому при вивченні й картографуванні зовнішньої торгівлі ПР необхідно враховувати не лише число учасників зовнішньоекономічного обміну в даному регіоні, але й з інших областей, які обслуговуються прикордонними митницями, а також кількість учасників ЗТ в країнах-контрагентах, а особливо в суміжних з регіоном, співвідношення експорту й імпорту товарів у порівнянні з суміжними регіонами країн-сусідів; співвідношення обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі; співвідношення експорту, імпорту і транзиту товарів за видами транспорту.

153

Рис. 2. Товарна структура експорту і зовнішньоторговельна квота прикордонних регіонів України

До особливостей прикордонних регіонів належить і так званий прикордонний рух, тобто переміщення осіб, що проживають поблизу кордону (зазвичай в межах 30-км зони), відносно яких встановлені особливі умови перетину кордону і провозу вантажів. Зауважимо також, що в межах прикордонних областей функціонують такі транскордонні об’єднання, як єврорегіони, в межах яких також можуть діяти особливі умови зовнішньої торгівлі, що теж потребує спеціальних сюжетів при картографуванні ЗТ прикордонних регіонів. За способом перетворення і видом виділяються аналітичні і синтетичні показники. Перші відображаються на картах фактологічного типу і являють собою зазвичай кількісні дані (натуральні і вартісні, абсолютні й відносні) про обсяги і структуру ЗЕД (рис.2). Синтетичні ̶ це переважно оціночніпоказники, які представляють характер динаміки та ефективність ЗТ та вплив митно-тарифного регулювання ЗЕД на відповідних картах.

Серія карт прикордонних регіонів, що представляє означені вище характеристики їх ЗТ, забезпечить просторовий аналіз і прогноз розвитку зовнішньоторговельних відносин, виявлення можливостей підвищення ефективності зовнішньої торгівлі, поліпшення її структури, визначення напрямів товарної і географічної диверсифікації. Як складова інформаційної підтримки прийняття рішень, прогнозування і планування митної справи в Україні, сприятиме пошуку шляхів підвищення ефективності митно-тарифного регулювання ЗЕД та оптимізації міжнародних відносин як України в цілому, так і її прикордонних регіонів.

154

Список використаних джерел: 1. Карти митної діяльності в інформаційному забезпеченні регулювання зовнішньої торгівлі України / Наукові записки ТНПУ Серія: географія №1 (34) 2013. – С. 128-133. 2. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 448 с.

УДК 911.6:913 (470.325)

ОЦЕНКА АНТРОПОГЕННОЙ НАГРУЗКИ НА ТЕРРИТОРИИ СТАРООСКОЛЬСКО-ГУБКИНСКОЙ АГЛОМЕРАЦИИ*

Н.В. Лихневская, Н.В. Чугунова

likhnevskaya_nv@rambler.ru, Chugunova@bsu.edu.ru

Белгородский государственный национальный исследовательский университет, г. Белгород, Россия

Впоследние десятилетия человечество вступило в техногенную фазу взаимодействия с окружающей средой, в которой практически не осталось природных комплексов, не испытавших воздействия человека. Поэтому объектами научного изучения все чаще становятся территории интенсивного хозяйственного освоения, природные комплексы, измененные техногенезом [1].

Агломерация – это новый этап во взаимоотношениях города и пригорода, характеризующийся количественным ростом населения и качественным его изменением.

Предметом исследования являются процессы антропогенного давления в урбанистической структуре Старооскольско-Губкинской агломерации.

Главная задача нашего исследования заключается в оценке степени антропогенной нагрузки, уровня ее дифференциации по территории агломерации. Для ее решения использованы картографический, статистикоматематический методы и статистические сведения о населении муниципальных районов Белгородской области за период с 1989 по 2014 гг.,

программа QGIS 2.8.1.

Всостав Старооскольско-Губкинской агломерации включены (при делимитации) городские округа Старый Оскол, Губкин (ГО), Чернянский район (муниципальные образования - МО). Степень антропогенного воздействия мы оценивали по показателям плотности населения, как обобщенного индикатора давления на территорию агломерации. Диапазон полученных результатов варьирует от 7,5 до 2082 чел. на км2 (рис. 1).

Пространственный анализ нагрузки населением позволил прийти к выводу, что плотность до 43, 7 чел. на кв. км - это в подавляющем большинстве случаев плотность размещения сельского населения, входящего в состав ГО Старого Оскола и Губкина, Чернянского МО. По нашему мнению, антропогенное давление в диапазоне 7,5–12,7 можно считать незначительной, а до 20,7 – низкой, поскольку она существенно ниже средней по агломерации (98 чел. на км2).

____________________________________

*Публикация подготовлена в рамках поддержанного РГНФ научного проекта №15-13-31001.

___________________________________

© Н.В. Лихневская, Н.В. Чугунова, 2015

155

Рис. 1. Уровень антропогенной нагрузки (составлено автором по источникам №№2, 3, 4)

Средняя степень антропогенной нагрузки характерна для сельских поселений, расположенных в непосредственной близости от центра агломерации (Троицкое и Теплоколодезянское сельские поселения Губкинского ГО, Незнамовское, Песчанское и Федосеевское сельские поселения Старооскольского ГО), а также на территории п. Чернянка. Максимальна она в городах Старый Оскол и Губкин.

Наши дальнейшие расчеты показали, что 13% территории агломерации условно не испытывают антропогенной нагрузки, 18% территории подвержено значительной нагрузке, 6% охвачено средней нагрузкой. Основная часть территории (52%) может быть отнесена к зоне незначительной антропогенной нагрузки. Низкая нагрузка, о которой мы говорили выше, занимает 10% территории Старооскольско-Губкинской агломерации.

Значительный «вклад» в техногенный пресс территории агломерации вносят предприятия черной металлургии, на которой специализируется промышленная агломерация, но это уже задача специального исследования. Здесь мы только отметим, что на территории Старооскольского ГО располагается промышленная зона, площадью в 200 кв. км, специфической особенностью которой является концентрация крупных промышленных узлов.

Таким образом, территория Старооскольско-Губкинской агломерации значительно дифференцирована по степени давления населением, но в перспективе она будет сглаживаться за счет роста плотности населения в пригородной зоне в связи с начавшимся переселением среднего класса в пригороды агломерации – процессами субурбанизации.

156

Отмеченная выше дифференциация антропогенной нагрузки вызвана структурой размещения населения по территории агломерации, находящая свое отражение в соотношении численности городского и сельского населения (с выделением из городского населения в качестве самостоятельного элемента ГО Старый Оскол) (рис. 2).

Рис. 2. Структура населения Старооскольско-Губкинской агломерации (составлено автором по источникам №№2,3,4).

Рост численности населения г. Старый Оскол и сокращение численности сельского населения агломерации отмечался в период с 1989 по 2002 гг. в результате увеличения миграционного притока в Белгородскую область из ближнего зарубежья и северных районов РФ. К 2014 г. произошел небольшой рост сельского населения и сокращение населения г. Старый Оскол за счет процессов субурбанизации. Мы считаем, что следуя закономерностям развития урбанизации в ближайшей перспективе, произойдет дальнейшее сокращение численности населения ядра и рост числа жителей пригородной зоны.

Выводы. Проведенное исследование позволяет утверждать, что территория Старооскольско-Губкинской агломерации значительно дифференцирована по степени давления населением, но в перспективе она будет сглаживаться за счет роста плотности населения в пригородной зоне. Процессы увеличения антропогенного давления населением в первом пригородном поясе агломерации следует учитывать уже сейчас при проектировании рекреационных зон (и инфраструктуры).

Список использованных источников: 1. Беспалов С.Д. К концепции эколого-

географического состояния земельных угодий территории интенсивного хозяйственного освоения // Вестник Воронежского гос. Университета. Серия география, геоэкология. – 2001. – №1 – С. 123-124. 2. Муниципальные образования и численность населения Белгородской области на 1 января 2014 г. Стат. сб. / Белгород, Белгородстат. –2014. – 643 с. 3. Сельские населенные пункты Белгородской области (по данным Всесоюзной переписи населения на 12 января 1989 года). Белгород, 1990. 128 с. 4. Основные итоги всероссийской переписи населения 2002 г. Стат. сб. / Белгород, Белгородстат, 2005. – 138 с.

157

УДК 911.3

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗОНУВАННЯ ВЕЛИКОГО МІСТА ЯК ОСНОВА ОПТИМІЗАЦІЇ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ

А.В. Мазурова a.v.mazurova@ukr.net

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна

Актуальність. На даному етапі розвитку суспільства відбувається кардинальна зміна структури місцевого простору. Наразі сучасне місто – це складна та динамічна система природних об’єктів і споруд, зайнятих виробничими підприємствами, житловими комплексами, громадськими центрами, місцями відпочинку населення, транспортними й інженерними спорудами. Оптимальне розміщення вказаних об’єктів на території міста можливе лише у разі функціонального зонування території міста, тобто розчленовування всієї планованої території на функціональні зони з певним містобудівним режимом і переважним видом господарського використання.

Головним призначенням сучасного міста насамперед є забезпечення найкращих та найкомфортніших умов проживання для населення, тому вивчення питання функціонального зонування території міста є актуальним у багатьох галузях наук, пов’язаних з урбаністикою.

Метою даної статті є аналіз існуючих теорій функціонального зонування великого міста як основи оптимізації міського простору.

Виклад основного матеріалу. Ідея функціонального зонування у містобудуванні буда відома ще з давніх часів. Проте найбільшого розвитку із застосуванням наукових методів вона отримала у другій половині XІX – на початку XX ст. як раціоналістична реакція проти хаотичної забудови на території міста житлових будинків, промислових об’єктів, складів, під’їзних колій та інших елементів транспортної інфраструктури. До середини ХХ століття ця ідея оформилася як провідна містобудівна концепція, але показала й свої недоліки. Великі території, організовані за монофункціональною ознакою, втрачають багато якостей, які властиві повноцінному соціальному життю міста, і потребують розумного доповнення елементами громадського призначення [1, 2]. Жодна з окремих функцій міста не може існувати самостійно. Чергування життєвих циклів праці, побуту й відпочинку є основою комфортного проживання населення на території будь-якого міста. Тому планувальну структуру міста не можна звести до структурної організації функціональних зон та їх елементів. Її визначають, насамперед, їх раціональним розташуванням відносно одне одного і можливістю створення зручного, постійного й надійного взаємозв’язку всіх частин міста між собою. Функціональне зонування територій передбачає комплексний розвиток функціонально-планувальної структури території міста шляхом формуваннядиної системи житлових районів і мікрорайонів (кварталів), загальноміського центру, громадсько-ділових,

____________________

© Мазурова А.В., 2015

158

виробничих, рекреаційних, інших є функціонально-планувальних утворень, параметри й характеристики яких установлюються відповідно до державних норм і правил. Згідно з Державними нормами будівництва «Містобудування, планування та забудова міських і сільських поселень України» (ДБН 360-92) міська територія за функціональним призначенням та характером використання поділяється на такі основні зони: селітебну (житлову), промислову (в т.ч. комунально-складську і зовнішнього транспорту), ландшафтно-рекреаційну

(рис. 1) [3].

Рис. 1. Класифікація зон міської території за функціональним призначенням та характером використання (побудовано автором за даними [3])

До селітебної зони входять ділянки житлових будинків, громадських установ, у т.ч. науково-дослідних, проектних, навчальних та інших інститутів, внутрішня селітебна вулично-дорожня і транспортна мережа, а також площі, парки, сади тощо. Проте у її межах розміщується переважно житлова та громадська забудова, яка повинна мати зручний зв’язок з місцями прикладення праці, центром міста та зонами відпочинку.

Виробнича зона призначена для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними виробничих об’єктів, у т.ч. комунально-складських, санітарно-захисних зон промислових підприємств, споруд зовнішнього транспорту і шляхів сполучення, внутрішньоміської вулично-дорожньої і транспортної мережі. Виробничі зони розміщуються з урахуванням забезпечення зручних транспортних та пішохідних зв’язків із селітебними зонами. Склади повинні мати зв’язок із залізницею та транспортний зв’язок з селітебною зоною. Зона зовнішнього транспорту призначається для обслуговування пасажирських та вантажних перевезень дальнього міжміського та приміського транспорту.

До ландшафтно-рекреаційної зони входять озеленені й водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити лісопарки, ландшафти, що охороняються, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, позаміські зони масового короткочасного і тривалого відпочинку та курортні зони. Ландшафтно-рекреаційні зони розміщуються на території природних

159

комплексів міста, тісно пов’язуються з селітебною територією та зеленою зоною приміської території [3].

Проте, на нашу думку, більш раціональною є класифікація функціональних зон міста за Н. Штомпелем (рис. 2). У структурній системі міста від виділяє такі зони: житлова, громадська, рекреаційна, зона інженерно-транспортної інфраструктури, промислова та комунально-складська зона.

Аналізуючи наведену класифікацію, на нашу думку, було б більш доцільним виділити адміністративно-діловий центр міста як окрему функціональну зону, тому що саме ця зона кардинально відрізняється від інших своїм призначенням у системі громадської зони, є важливим елементом, що значно впливає на її формотворення та розвиток усіх інших зон міста. Саме вона є ланкою, що об’єднує інші зони міста в одне ціле. Історично такі центри і навіть окремі будівлі великої місткості стають осередками утворення адміністративно-ділової підзони громадської зони міста.

Висновки. Територіальна структура великих міст визначається взаємно узгодженим розміщенням територій для певного використання – функціональних зон, які об`єднуються комунікаціями в єдину систему. Функції, які визначають структурну систему будь-якого великого міста, можливо розділити на три основні категорії: промисловість, житло та рекреація. Проте з урахуванням високого ступеня диференційованості міського простору слід також виділяти громадську, адміністративно-ділову зону та зону інженернотранспортної інфраструктури. Саме таке функціональне зонування міської території дозволить сформувати оптимальну систему міського простору із забезпеченням комфортних умов проживання населення.

Список використаних джерел: 1. Безлюбченко О.С. Планування і благоустрій міст: навч. посібник. для студентів / О.С. Безлюбченко, О.В. Завальний, Т.О. Черноносова. – Х.: ХНАМГ, 2011. – 191 с. 2. Безлюбченко О.С. Урбаністика: навч. посібник / О.С. Безлюбченко, О.В. Завальний.– Х.: ХНАМГ, 2013. – 273 с. 3. Державні будівельні норми України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-96. – К.: Держбуд України, 1996. 4. Штомпель Н. Методичні вказівки з дисципліни «Містобудування» / Укл.: Н.Е. Штомпель – Харків: ХНАМГ, 2009 – 38 с.

160