Сборник_Region-2015

показник прямопропорційно залежить від кількості населення окремої адміністративної одиниці, і чим більша кількість населення в районі чи місті, тим більша кількість випускників загальноосвітніх навчальних закладів і, відповідно, учасників ЗНО. Така залежність не справджувалась лише в 2011 році, що пов’язано з реформою в освітній сфері і введенням 12-річної системи освіти в 2000-му році. Так, в м. Новомосковськ в 2011 році кількість учасників тестування складала лише 38 осіб.

Проаналізувавши розподіл учасників ЗНО за місцем проживання, простежується закономірність переважання учасників з міст над сільським населенням в усі досліджуванні роки проведення ЗНО в Дніпропетровській області. Частка міського населення в 2010, 2012, 2013 і 2014 роках складала близько 78% від загальної кількості учасників ЗНО, і близько 22% осіб припадало на випускників з сільської місцевості та селищ міського типу. Лише в 2011 році співвідношення міського і сільського контингенту дещо відрізнялось, і складало 63,3 % та 36,7 % відповідно.

Щодо кількості учасників тестування, яка припадає на один загальноосвітній навчальний заклад, то лідерами за цим показником в 2010 році були міста: Першотравенськ, Павлоград, Дніпропетровськ, Тернівка, Кривий Ріг. В цихмістах області припадало більше 40 учасників тестування на один загальноосвітній навчальний заклад. Значно нижчі показники спостерігаються в сільській місцевостіта становить менше 10 учасників тестування на одну школу. Це пов’язано з тим, що в селах значно менша наповнюваність класів. В 2011 році, який характеризується мінімумом учасників ЗНО, збереглась тенденція вищих показників в містах, ніж в сільській місцевості.

Таким чином, співвідношення учасників ЗНО міського та сільського населення зберігається сталим зі значним переважанням міського контингенту. Кількісні показники учасників ЗНО, здебільшого, залежать від демографічної ситуації в регіоні.

Список використаних джерел:1. Лікарчук, І. Л. Зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Інформаційні матеріали [Текст]/ І. Л. Лікарчук (наук. ред.) та ін.. – Український центр оцінювання якості освіти. – К., 2007. – 288 с. 2. Офіційний сайт Дніпропетровського регіонального центру оцінювання якості освіти [Електронний ресурс] Спосіб доступу: URL: http://dneprtest.dp.ua. 3.Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України [Електронний ресурс] Спосіб доступу: URL: http://mon.gov.ua/

91

УДК 911.3:314(447)

МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ТИПІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ РОЗСЕЛЕННЯ

Л.Б. Заставецька

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка, м.Тернопіль, Україна

Територіальні системи розселення сформувалися в Україні в різних соціально-економічних і природних умовах, які зумовили особливості їх функціонування. Для теоретичного обгрунтування закономірностей і принципів формування систем розселення, прогнозування їх подальшого розвитку, необхідно виявити риси подібності та відмінності між окремими системами, провести їх класифікацію та типізацію.

Як зазначає Е. Алаєв (1977), класифікація застосовується найчастіше для відображення стадій розвитку явищ або ієрархічних систем, а типологія фіксує сукупність ознак явищ, що відрізняються; класифікація зазначає переважно кількісні відмінності, а типологія – якісні [1, с.68]. І класифікація, і типізація – це процеси впорядкування, систематизації певної множини об’єктів чи явищ. Але класифікація базується на одній або кількох ознаках, які виділяються, абстрагуючись від інших, а в основі типізації лежить сукупність взаємозв’язаних ознак. При виділенні типів необхідно враховувати внутрішні і зовнішні зв’язки між групами об’єктів. Кожний з типів являє собою певну соціально-економічну цілісність, в якій механізм внутрішніх і зовнішніх зв’язків подібний, це і визначає якісну специфіку кожного типу. Якщо у класифікації важливим є неперекривання різних класів одного рівня, її вичерпність, то в типізації явища накладання спостерігаються дуже часто, а вичерпність не є обов’язковою.

Питання типізації і класифікації систем розселення та населених пунктів вже певним чином розроблене у вітчизняній географічній науці (Л. Корецький, 1982; Ю. Пітюренко, 1987; В. Ковтун, А. Степаненко, А. Доценко, 2003, 2010; Л. Нємець, 2009; К. Нємець, 2010). Однак ті зміни, що відбуваються у сучасному розселенському процесі під впливом соціально-економічних трансформацій, зумовлюють необхідність нових типологій і класифікацій систем розселення. Головними ознаками, які визначають сутність систем розселення, є такі:

1)вид територіальної спільності людей;

2)роль у системах розселення;

3)зв’язки між поселеннями.

За першою ознакою можна виділити такі типи систем: 1)загальнодержавна; 2) регіональні (міжобласні, обласні); 3) локальні (адміністративних районів, міжрайонні, кущові, первинні). Кожний із цих типів може мати підтипи залежно від господарського освоєння території, що визначає склад систем, їх величину, роль серед інших систем розселення.

______________________

© Заставецька Л.Б., 2015

92

Ознаками класифікації систем розселення можуть бути показники середньої людності поселень, рівень урбанізації, щільність поселень і концентрація населення. Але групування систем за цими показниками є однобічним, і тому неповним. Необхідні узагальнюючі підходи, які зводять до спільного знаменника різні окремі показники. Таким, на нашу думку, може бути багатовимірний математичний аналіз. Його суть полягає в тому, що системи розселення одного таксономічного рангу об’єднуються в групи на основі подібності або таксономічної близькості у багатовимірному просторі ознак. До однієї групи ознак входять тільки ті системи, «таксономічні відстані», між якими найкоротша відстань у ознаковому просторі. Сама ж «відстань» визначається переважно за формулою розширеної теореми Піфагора [5, с.57]:

(1)

де: - евклідова відстань;

- нормалізований ряд j-ої ознаки;

- нормалізований ряд і-ої ознаки.

Методику використання різних способів групування об’єктів в багатовимірному просторі ознак розкриває О. Шаблій (1984). Цей метод ще називають кластерним аналізом, бо передбачає групування систем у вигляді кластера – групи явищ з подібними ознаками. Застосування кластерного підходу є ефективним за умови взяття для аналізу великої кількості відносних показників, які корелюються між собою. При цьому необхідне визначення оптимального числа кластерів, для цього необхідно провести розрахунки за формулою [5, с.172]:

m= 1 + 2,30259 lg n, (2)

де: n – кількість систем розселення.

Застосування кластерного підходу до групування систем розселення на різні дати (переписи населення) дозволяє прослідкувати переміщення систем від одного кластеру до іншого, виявити тенденції їх розвитку. Крім цього, цей підхід дає можливість виявити спільні риси і проблеми для цілої групи систем розселення чи подібних груп, перейти від діагностики окремих систем до діагностики подібних ситуацій однотипних груп об’єктів.

Одним із методів, за допомогою яких можна здійснювати групування районних і обласних систем розселення, є рейтинговий. Він дозволяє враховувати той факт, коли високі значення одних показників можуть нівелювати низьке значення інших. Рейтингова оцінка здійснюється після ранжування систем за певними індикаторами, тоді системи групуються відповідно до рейтингу (т.з. кластери). При цьому середньозважений ранг визначається за формулою:

(3)

93

де: Rі – середньозважений ранг;

Rіj – ранг j-ої системи за і-им показником; m – кількість показників.

В сучасних суспільно-географічних дослідженнях все більше уваги приділяється методу дискримінантного аналізу, який базується на встановленні суттєвих відміннностей між об’єктами. Якщо визначаються відмінності між параметрами об’єктів, то аналіз називають параметричним, а якщо між функціями – непараметричним дискримінантним аналізом. При цьому системи розселення поділяють на групи таким чином, щоб середні значення параметрів якомога більше відрізнялися між собою. Дискримінантна функція є лінійною комбінацією змінних і має вигляд формули 3.

У сучасних суспільно-географічних дослідженнях все більше застосування для групування об’єктів використовують нейромережеві методи (К. Мезенцев, 2004, 2006; М. Барановський, 2009). Серед них - карти самоорганізації Кохонена, які дозволяють кластеризувати регіони за подібністю базових індикаторів на основі нелінійних залежностей. На основі побудови таких карт К.Мезенцев виділив за індикаторами концентрації населення, його природного руху та зайнятості населення шість типів мікрорайонів в Україні, а саме: регіональні ядра, внутрішньорегіональні ядра першого і другого порядку, локальні ядра першого і другого порядку, периферійні території. Ці мікрорайони можуть бути важливою основою делімітації міжобласних і внутрішньообласних систем розселення, їх типізації для потреб оптимізації.

Карти самоорганізації Кохонена, складені на різні дати, можуть ілюструвати зміни у групуванні систем розселення, виявити тенденції таких змін. Застосування різноманітних методів для типізації систем розселення створює наукове підгрунтя для розробки системи заходів майбутньої екістичної політики.

Список використаних джерел: 1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география : понятийно-терминологический словарь / Э.Б. Алаев. – М.: Мысль, 1983. – 350 с. 2. Барановський М.О. Наукові засади суспільно-географічного вивчення сільських депресивних територій України: [монографія] / М. О. Барановський. – Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2009. –

регіону / Л.М. Нємець, К.Ю. Сегіда // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії: збірник наукових праць. Випуск 9. – К. : Інститут передових технологій, 2009. – С.180-184. 4. Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії / О.І. Шаблій. – Львів: Світ, 1994. – 359 с.

94

УДК 911.3

ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ СУЧАСНИХ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Казакова Т.А., Шиян Д.В. shiyan_dv@mail.ru

Криворізький педагогічний університет Криворізького національного університету, м. Кривий Ріг, Україна

Розвиток світового туристського ринку сприяє пошуку шляхів ефективного розвитку туризму в Україні. На сучасному етапі усе більшого розповсюдження набувають інформаційні технології і програмні засоби у сфері туристського бізнесу. Діяльність по формуванню, просуванню і реалізації туристського продукту стає неможлива без відповідного інформаційного забезпечення.

Можливість швидкого створення привабливих, барвистих і, в той же час, якісних професійно складених карт робить ГІС ідеальним засобом створення рекламних і оглядових матеріалів для залучення публіки до нової сфери екотуризму, що швидко розвивається. Характерною рисою «екотуристів» є їхня глибока зацікавленість в докладній інформації про природні особливості даної місцевості або країни, про процеси, що відбуваються в природі, пов’язані з екологією в широкому сенсі. Серед цієї достатньо численної групи людей великою популярністю користуються створені з допомогою ГІС науково-освітні карти, що відображають розповсюдження рослинних співтовариств, окремих видів тварин і птахів, області ендеміків і таке інше.

Січеславщина – колиска української державності і простір унікальних природних і антропогенних ландшафтів – у добу переходу до постіндустріальної економіки потребує нової стратегії свого подальшого розвитку. У цій стратегії чільне місце повинні зайняти не традиційні для цього регіону «важкі» галузі («випереджаючий» розвиток яких у Донбасі призвів до відомих трагічних подій), а науко- і інтелектомісткі виробництва і сфера послуг, до якої, власне, і належить туризм. Але при зваженому підході наслідки розвитку «важких» галузей у вигляді техногенних ландшафтів можуть являти собою дуже привабливу туристичну атракцію з потужним еколого-виховним навантаженням, про що писалось [2]. Враховуючи унікальність і високу аттрактивність наявних туристичних ресурсів Січеславщини, їхній облік з метою використання у туристичній діяльності потребує новітніх інвентаризаційних підходів, які найкраще реалізуються у сучасних геоінформаційних системах (ГІС). Необхідність створення спеціалізованих географічних баз даних на основі ГІС для розвитку екологічного туризму у Дніпропетровській області, власне, і обумовлює актуальність нашого дослідження. Автори статті мають певні напрацювання як у туризмології [2,3], так і у використанні ГІС для вирішення соціально-економічних завдань [5].

_____________________________

© Казакова Т.А., Шиян Д.В., 2015

95

Спеціалізована ГІС з туризму повинна мати у своєму складі чотири бази даних: туристичні ресурси, характеристики сервісу, туристична статистика, географічна інформація [1].

Розробка проекту конкретної ГІС здійснюється, як правило, у три стадії:

-оцінка мети і ресурсів (опис цілей і запитів споживачів, опис і оцінка необхідних даних і методів географічної прив’язки, інвентаризація джерел і специфікація масивів даних);

-генерація і оцінка альтернативних проектів (опис вимог до устаткування і математичного забезпечення, оцінка здійсненності і вартості, опис і оцінка юридичних аспектів);

-загальна оцінка специфікації системи (фінальна оцінка вигоди, вартості і

дії).

Враховуючи, що тематична інформація у ГІС накопичується і візуалізується у вигляді окремих шарів, до складу бази даних спеціалізованої ГІС з екотуризму може бути ще включена наступна атрибутивна інформація :

-перелік та інвентаризаційні характеристики об’єктів природнозаповідного фонду;

-перелік та класифікаційні ознаки об’єктів національної екомережі;

-перелік і ареали помешкання раритетних видів флори і фауни;

-перелік та адресна прив’язка зелених садиб;

-перелік та адресна прив’язка екологічно небезпечних підприємств;

-перелік та адресна прив’язка об’єктів альтернативної енергетики;

-перелік та характеристика цікавих техногенних ландшафтів;

-перелік та маршрути попередньо розроблених екологічних стежок.

96

Використовуючи досвід, накопичений в Уманському національному університеті садівництва щодо створення географічних баз даних з екотуризму Черкащини, можлива адаптація цієї методики до умов Дніпропетровської області [4].

Список використаних джерел: 1.Вишневская Е.В., Климова Т.Б., Зубова И.В.

Исследование развития регионального туризма Белгородской области на основе использования геоинформационных технологий./ ФГАОУ ВПО «Белгородский государственный национальный исследовательский университет».- [Електронний ресурс]

режим доступу: http://www.rae.ru/fs/?article_id=10001798&op=show_article&section=content. 2. Казакова Т.А. Екологічний туризм в промислових регіонах (на прикладі Кривбасу) Географічні дослідження Кривбасу. Матер. кафедр-х наук.-дослід. тем. Випуск 5. – Кривий Ріг: КДПУ, 2010. – с. 165-168. 3. Казакова Т.А. Кривбас як потенційний регіон для розвитку техногенного туризму./ Наукові записки державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Географія – Вінниця, 2006. – Вип. 12. – с. 193-202. 4. Сонько С.П. Елементарна ГІС «Об’єкти природно-заповідного фонду Уманщини» і можливості її використання у екологічному туризмі. /Перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні: регіональні аспекти. Збірник тез за матеріалами ІІ Всеукраїнської науково- практичної інтернет-конференції, 28 березня 2015 року Умань, «Візаві», 2015. – 314 с. – С.128-134. 5. Шиян Д.В. Суспільно-географічне дослідження захворюваності населення міста Кривого Рогу за допомогою ГІС-пакету MapInfo./ Теоретичні, регіональні,прикладні напрями розвитку антропогенної географії та геології: матеріали Третьої міжнародної наукової конференції. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2011. – С. 186 – 190.

УДК 911.3

ДО ПИТАННЯ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТОРГОВЕЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

П.О. Кобилін kobilin3@rambler.ru

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна

Сучасна тенденція розвитку суспільства у глобальному масштабі полягає у тому, що на передній план виходять інформаційні технології, сфера послуг. Однією з найбільш динамічних гілок сфери послуг є роздрібна торгівля, що задовольняє потреби людей у товарах. Ця галузь досліджується багатьма науками. Важливим аспектом вивчення торговельної діяльності є аналіз територіальної доступності населення до закладів торгівлі, їх поширення по території певного регіону, що досліджується суспільною географією. Відповідно, існує необхідність в аналізі попередніх досліджень в зазначеному аспекті.

Питання торгівлі розглядає розділ суспільної географії географія торгівлі, що є «прикладною економіко-географічною дисципліною, що вивчає закономірності та особливості розвитку, розміщення та територіальної організації внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн та регіонів» (За Є.М. Вороновою) [2, с. 91]. І.О. Осіпчук дає визначення торговельному

___________________

© Кобилін П.О., 2015

97

обслуговування населення як «… діяльність усіх підструктур торгівлі, які спрямовані на задоволення потреб населення у товарах» [11, с.4]. У роботі Колосінського Є.Ю. розглянуто напрями трансформації територіальної організації торгівлі регіону в умовах переходу до постіндустріальної моделі розвитку на прикладі Чернівецької області; запропоновано процеси, що характеризують територіальну організацію торгівлі регіону: територіальної концентрації, територіальної диференціації, мережоутворення та віртуалізації; охарактеризовано територіальну організацію торгівлі регіону, зокрема виділено її ядро та перефирійні зони (сектори), розроблено системи заходів по удосконаленню територіальної організації торгівлі для кожного виділено типу районів [7].

Чужкова О.Ю. розглядає питання територіальної організації роздрібної торговельної мережі. Автором дано оцінку забезпеченості регіону торговельними об’єктами, результативності функціонування об’єктів торгівлі, територіальної доступності до об’єктів торгівлі та здійснено групування регіонів України за рівнем територіальної організації роздрібної торговельної мережі, розроблено типологію стратегій забезпечення раціональної територіальної організації роздрібної торговельної мережі та для кожної виділеної групи районів обґрунтовано вибір стратегії. Здійснено порівняння фактичної забезпеченості регіону у торговельних об’єктах із нормативним значенням та обґрунтовано їх оптимальність розміщення по території шляхом визначення оптимального радіусу обслуговування в залежності від щільності населення, площі території [14].

У роботі Іванченка В.П. здійснювалося дослідження стану та шляхів удосконалення торгівлі в середніх містах на прикладі моногалузевих міст Донецької області. Автором проаналізовано показники торгової площі магазинів, порівняно їх з нормативами; показано зв’язок розміщення об’єктів торгівлі із плануванням міст; проведено прогнози роздрібного товарообороту за продовольчим та непродовольчим товарним групам, приросту торгової площі непродовольчих магазинів [6].

На прикладі Львівської області Мальською М.П. сформовані науковометодичні основи торгово-економічного комплекскоутворення, концепції територіальних торговельних комплексів, територіальної (локальні торговельні комплекси), галузевої (підприємства торгівлі та громадського харчування), функціональної структури торговельних комплексів області, досліджено історичні форми торгівлі і функції на різних етапах розвитку торговельних комплексів області, здійснено типологію адміністративних районів на основі багатовимірного аналізу та картографічної моделі демографічного потенціалу

[9].

Мамчур О.І. розглядаються суспільно-географічні проблеми формування ринкової інфраструктури Львівської області, здійснюється характеристика складових ринкової інфраструктури, у тому числі роздрібної торгівлі; розкрито геопросторову організацію ринкової інфраструктури Львівської області, виділено територіальні кластери адміністративних районів області та

98

охарактеризовано територіальні відмінності за особливостями розвитку ринкової інфраструктури [10].

І.О. Осіпчук здійснено групування районів Рівненської області за рівнем сприятливості середовища для розвитку роздрібної торгівлі на основі інтегрального показника факторних переваг. Розроблено типізацію центрів торговельного обслуговування населення області, визначено межі їх впливу. Зокрема, це торговельні вузли, центри, пункти з їх підтипами. За коефіцієнтом рівня розвитку роздрібної торгівлі виділено райони в межах області [11].

У роботі Ахунова А. розглянуті питання розвитку мережі підприємств масового харчування регіону у період становлення ринкових відносин. Ним уточнено значення урбанізації як соціально-економічної передумови формування попиту населення на послуги підприємств масового харчування в період переходу до ринку, показана ефективність використання мережі підприємств масового харчування в залежності від їх розміщення (чисельності населених пунктів), взаємозв’язок торгового обороту та кількості місць в ресторанах [1].

Проблеми торгово-побутової сфери досліджено у роботі Головня О.М. Вченим запропоновано визначення інтегрального показника розвитку торговопобутової сфери регіону, удосконалено систему показників щодо оцінки соціальної та економічної ефективності досліджуваної сфери, які враховують специфіку формування та результати господарської діяльності сфери; розроблено пропозиції щодо покращення територіальної організації об’єктів торгово-побутового призначення на засадах цільових програм розвитку зазначеної сфери; здійснено прогнозування кількості об’єктів торгово-побутової сфери по Вінницькій області [3].

Пахомов В.І. акцентував увагу на оптимізації структури і розміщення роздрібної торговельної мережі у найбільших містах. Ним розроблені моделі складу і розміщення мережі підприємств роздрібної торгівлі для найбільших міст при розробці перспективних планів її розвитку і розміщення; виділено типи торговельних центрів та їх радіуси, їх відповідність частинам міста [12].

Окрім безпосереднього дослідження сфери торгівлі галузь вивчається як складова соціальної інфраструктури, що відображено у роботах Жовнір С.М. [4], Запотоцької І.В. [5], Корнус О.Г. [8], Цуциєвої З.Б. [13],. Перелічені автори досліджували різні регіони України (Вінницька, Сумська, Черкаська області тощо), Росії (Республіка Північна Осетія-Ананія).

Таким чином, можна зробити висновки, що з позицій суспільної географії, регіональної економіки існують певні опрацювання з дослідження торговельного обслуговування населення. Вони включають територіальний аналіз розвитку сфери торгівлі, порівняння фактичних параметрів розвитку сфери із нормативними, групування адміністративно-територіальних одиниць тощо. Вдосконалення методик дослідження торговельного обслуговування населення дозволяє поглибити теоретико-методологічну основу дослідження не тільки географії торгівлі, а суспільної географії в цілому, та в подальшому розробляти алгоритми для більш досконалого вивчення торговельного обслуговування регіону.

99

Список використаних джерел: 1. Ахундов А.Г. Развитие сети предприятий массового питания региона в период становления рыночных отношений: автореф. дис… на соискание ученой степени канд. эконом. наук: спец. 09.00.05 «Экономика, планирование, организация управления народным хозяйством и его отраслей /торговля и общественное питание». – К., 1994. – 21 с. 2. Воронова Е.Н. География торговли // Экономическая география. – К.: Издательство при Киевском университете, 1990. - № 42. – с. 91-97. 3. Головня О.М. Регіональні особливості розвитку торгово-побутової сфери: автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка». – К., 2007. – 20 с. 4. Жовнір С.М. Суспільна та територіальна організація сфери послуг регіону в умовах ринкової трансформації (на прикладі Вінницької області): автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна і соціальна географія». – К., 2008. – 21 с. 5. Запотоцька І.В. Територіальна організація соціальної сфери Черкаської області та основні напрямки її вдосконалення: автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна і соціальна географія». – К., 2007. – 21 с. 6. Иванченко В.П. Состояние и пути совершенствования торговли в средних городах (на примере моноотраслевых городов Донецкой области): автореф. дис… на соискание ученой степени канд. эконом. наук: спец. 08.00.05 «Экономика, организация управления и планирование торговли». – К., 1974. – 21 с. 7. Колосінський Є.Ю. Трансформація

територіальної організації торговельної сфери регіону в умовах розвитку постіндустріальної економіки: автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка». – Л., 1993. – 20 с. 8. Корнус О.Г. Сфера обслуговування населення Сумської області: суспільно-географічні аспекти / О.Г. Корнус, К.А. Нємець, Л.М. Нємець, А.О. Корнус. – Х. : Видавництво ХНУ iм.

iнфраструктури Львiвської областi: автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна і соціальна географія». – Л., 2010. – 21 с. 11. Осіпчук І.О. Територіальна організація торговельного обслуговування населення Рівненської області: автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна і соціальна географія». – К., 2013. – 20 с. 12. Пахомов В.І. Оптимізація структури і розміщення роздрібної торговельної мережі в найбільших містах: автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.05 – К., 1993. – 18 с. 13. Цуциева З.Б. География социальной инфраструктуры Северной Осетии: автореферат дис… на соискание ученой степени канд. геогр. наук: спец. 25.00.24 «Экономическая, социальная и политическая география». – Краснодар, 2012. – с. 22. 14. Чужкова О.Ю. Удосконалення територіальної організації роздрібної торговельної мережі регіонів України: автореф. дис… на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка». – Луцьк, 2011. - 19 с.

100