12.Значення поняття…

Кожна людина має образ і подобу Божу. Образ Божий даний людині з часу її створення, він є онтологічною основою буття людини, її життя і початку творчості. Православна антропологія пов'язує особистісне начало в людині саме з наявністю і виявом у ній образу Божого. На одкровенні про образ Божий, визнанні за кожною людиною унікального і неповторного особистісного начала побудована вся педагогіка Православ'я. Образ Божий в людині не можна спотворити, саме він спрямований до свого первообразу і поєднаний з добром, що дозволяє вірити у відгук дитини до добра, дозволяє вірити в педагогічний успіх. Якщо образ Божий даний людській особистості, то подоба Божа задана, і досягнення її є основним сенсом життя людини в християнстві. Людина має розвиватися, удосконалюватися, вона покликана здобути подобу Божу.

27.Роль родини у вихованні православної дитини

Християнське православне виховання починається з перших днів народження дитини. Коли дитина починає спостерігати, вона починає вчитися. Вона вчиться тому, що бачить, що чує. Педагоги стверджують, що людина найбільше вчиться впродовж перших десяти років свого життя. Це час, коли в дитини формуються всі відчуття. Вона вчиться говорити, вчиться любити і ненавидіти. Вона починає розрізняти добро і зло, а це означає, що вона починає вчитися релігії. Розуміння і засвоєння всіх християнських чеснот починається саме в цьому віці.

Для дитини її батьки є найкращим прикладом для наслідування. Дитина повністю покладається на опіку і заступництво від всіх небезпек на маму. Вона беззастережно вірить своїм батькам. Тому релігійні переконання і приклад релігійного життя батька і матері неодмінно передаються дитині. Віра в Бога і пошана до Церкви сприймається дитиною так, як вона бачить, як вона розуміє своєю дитячою наївністю і простотою. Моральні і духовні цінності, якими живуть батьки у щоденному житті, у стосунках між собою і своїм оточенням передаються у світогляд і характер дитини. Чесність і справедливість домашнього, родинного оточення є колискою християнського характеру дитини.

Значний вплив на релігійне виховання дитини має атмосфера, яка панує в домі. Образи і хрест, свята вода, лампада і молитви... З ними в уяві дитини пов’язується перше пізнання Бога. У дитини виховується почуття пошани до Бога і прославлення Його.

Очевидно, що сучасні квартири, де не вшановуються ікони, де їх немає взагалі, не матимуть впливу на формування християнського світогляду, не кажучи вже про різні вечірки і гостини, на яких старші не стримуються ні в поведінці, ні в розмовах. Хоч діти малі і, здавалося б, нічого не розуміють, але все, що вони чують і бачать, сильно виражається на їхньому вихованні.

Другим важливим чинником у домашньому релігійному вихованні є участь батьків у церковному житті. Коли батьки віруючі, кожної неділі на літургії, то вони спочатку приносять, а пізніше приводять з собою дітей до церкви. Дитина від немовляти вростає в церковне життя. В нашій Православній Церкві ми причащаємо дітей від моменту хрещення, і це вже дає дитині почуття приналежності до Церкви. Коли ж самі батьки мало ходять до церкви, то навряд чи вони зможуть виховати дітей релігійними і виплекати в них любов до Церкви. Тому, коли бачимо відчуження молоді від Церкви, то це свідчить, що вони не мали відповідного релігійного виховання, не мали доброго прикладу для наслідування.

Мусимо також усвідомлювати, що оточення людини має певний вплив на формування і розвиток особистості, особливо в дитячі та юнацькі роки. Сучасні вчителі мають різні світогляди і вони по-різному впливають на молодь. Однак, коли закладено міцний світоглядний релігійний фундамент в родині, діти, переживши роки блукання юного віку, стануть такими, якими вони були виховані в християнській родині. Діти з православним християнським світоглядом будуть з батьками і Церквою, а діти, які не отримали належного виховання в родині, будуть довго блукати манівцями і дай їм Боже вийти туди, де “путь, істина і життя”.