3.1. Загальні відомості

З усіх аналізаторів людини найбільше значення в його діяльності має зір, тому що 80-90% усієї інформації надходить до неї через зоровий аналізатор. Тому створення оптимального світлового клімату є невід'ємною частиною наукової організації праці і естетики виробництва, поліпшення умов праці. Контрастна чутливість ока (між деталями і фоном, які розглядаються) або, інакше, його здатність розрізняти мінімальну відмінність в освітленості фону і деталей збільшується із збільшенням освітленості (до певної межі) і сприяє підвищенню продуктивності праці, надійної системи керування виробництвом. Не менше значення має швидкість розпізнання об'єкту або його деталі, тривалості ясного бачення.

При різних відстанях до об'єкту або рівнях освітленості органам зору доводиться пристосуватися до них. Ці властивості ока мають назву акомодації (здатність ока, змінюючи кривизну кришталика, пристосуватися до ясного бачення предметів, які знаходяться на різних відстанях) і адаптації (здатність ока пристосуватися до різного рівня освітленості шляхом звуження або розширення зіниці для пропускання необхідної кількості світла) Ці властивості зорового аналізатора повинні враховуватися при професіональному добору операторів для виконання різних виробничих функцій, керування процесами, апаратами і системами.

Звичайно дослідження зорового аналізатора зводяться до визначення ближньої і дальньої точок ясного бачення і його стійкості, об'єму акомодації, швидкості і точності зорової оцінки.

3.2. Методики визначення 3.2.1. Ближньої і дальньої точок бачення та обєму акомадації.

В основі методики знаходиться здатність ока фокусувати зображення предмета точно на сітківці, змінюючи кривизну кришталика (акомодація) і при бінокулярному зору - здатність ока приймати положення, при якому зорові промені обох очей схрещуються на предметі (конвергенція), без чого не можливе виразне бачення.

При визначенні ближньої і дальньої точок ясного бачення задача зводиться до визначення фокусної відстані і переломлюючої сили зорової системи людини.

Силу переломлення будь-якої оптичної системи (в тому числі і ока) ви­ражають в діоптріях. Одна діоптрія дорівнює переломлюючій силі лінзи з фокусною відстанню в 1 м. Сила переломлення обернено пропорціональна фокусній відстані. Наприклад, при фокусній відстані f=0,5 м переломлююча сила d=1/0,5=2 діоптрії.

Для визначення ближньої і дальньої точок ясного бачення використову­ють прилад (див. рис.З). Як тест використовують таблиці з кільцями Ландольта, які мають визначений кутовий розмір.

Тест встановлюють на відстані ] 7 см від ока і повільно відсовують до тих пір, коли досліджуваний не почне бачити його виразно. Таке положення тесту, визначене по шкалі приладу, буде відповідати ближній точці ясного бачення, яку позначають р.

Оскільки прилад обмежений у розмірах, то для визначення дальньої точки ясного бачення (для віддаленого тесту) перед очима встановлюють лінзу в 2 діоптрії і продовжують відсовувати тест до тих пір, коли знаки таблиці не перестануть виразно сприйматися. Позначають цю віддалену точку ясного бачення через а.

Переломлюючу силу оптичної системи ока Р розраховують для ближньої точки ясного бачення за формулою

Р =1/p (2.6)

для дальньої точки ясного бачення за формулою

А = 1/a (2.7)

Для характеристики зорового втомлення визначають об'єм акомодації за формулою

P-A = 1/p-1/a. (2.8)

Приклад розрахунку для визначення об'єму акомодації. Нехай р=0,25 м і а=0,75 м, тоді переломлююча сила для ближньої точки ясного

бачення Р = 1/p =1/0.25= 4 діоптрії, а для дальньої точки А =1/a=1/0.75= 1,33 діоптрії.

Об'єм акомодації Р-А = 4-1,33 = 2,67 діоптрії.

Проте, якщо перед очима була поставлена лінза силою в 2 діоптрії, то дійсна переломлююча сила в дальньої точки ясного бачення складе: 1,33-2= -0,67 діоптрії (око дальнозоре). Тоді об'єм акомодації P - А = 4 - (-0,67) = 4,67 діоптрії.

Далекозорість повинна враховуватися при професіональному доборі.

Завдання 1. Визначити об'єм акомодації. Порядок виконання:

• Зручно зайняти місце перед приладом випробуваному;

• Зафіксувати правильно голову випробуваного;

• Одне око випробуваного закрити непрозорим екраном (але око повинно

бути відкритим);

• Встановити тест на віддалі 17 см;

• Визначити положення ближньої точки ясного бачення;

• Визначити положення дальньої точки ясного бачення;

• Розрахувати переломлюючу силу оптичної сили ока:

а) У ближній точці ясного бачення за формулою (2.6);

б) У дальній точці ясного бачення за формулою (2.7);

в) Розрахувати об'єм акомодації за формулою (2.8).

Завдання 2. Визначити швидкість і точність зорової оцінки.

Обслуговування складних і швидко рухаючих механізмів потребує великої швидкості і точності зорової оцінки, часто по відношенню до дрібних деталей. Тому дослідження зорових функцій дуже важливе при відборі робітників, операторів, інших спеціальностей. Для дослідження застосовується проба Уестона, при якій користуються таблицею Ландольта. Випробуваний повинен як можна точніше і швидше накреслити лінії, відповідні положенням розрізів у кожному кільці по черзі. Ступінь точності визначає кількість кілець, в яких лінії, які показують положення розрізів, визначені точно; цю кількість треба виразити дробом від повної кількості кілець, в яких положення розрізів треба було визначити. Помноживши це число, яке виражає точність, на кількість кілець, в яких положення розрізів було точно визначено за одну хвилину, одержимо як коефіцієнт швидкості, так і точності. Наприклад, з 20 кілець в 12 точно визначені положення розрізів, з них у 8 кільцях за одну хвилину. Тоді коефіцієнт точності

К1= 12/20 = 0,6, а коефіцієнт швидкості К2= 0,6*8 = 4,8.

3.2.2. Стійкості ясного бачення.

Методика заснована на визначенні здатності ока до підтримання ясного бачення дрібних деталей предмета (з малими кутовими розмірами), які розташовані на границі бачення, за певний проміжок часу. Ця здатність залежить від функціонапьного стану світловідчутного і рушійного апаратів ока.

Автор методики Ферре як тест-об'єкт запропонував склад "Lі", який випробуваний повинен фіксувати поглядом протягом 3 хвилин. Під час

дослідження відмічається час, протягом якого випробуваний бачить "Lі" повністю (час ясного бачення) або тільки дві паралельні прямі "І І" (час неясного бачення).

Стійкість ясного бачення Кз визначається як відношення часу ясного бачення tя до всього часу спостереження t:

К = (2.9)

При дослідженні стійкості віддаленої точки ясного бачення, тобто з ви­ключеною акомодацією (що має місце при розгляданні віддалених предметів), відстань, на якій розташовано тест, визначається так:

а) Спочатку вимірюють силу ока для віддаленого тесту (тобто вимірюють максимальну відстань, при якій око бачить деталі тесту).

б) Потім установлюють тест-об'єкт на 3/4 виміряної відстані. Для дослідження стійкості ближньої точки ясного бачення, тобто з включеною акомодацією, підбирають такі умови різновидності відстані тесту від ока спостерігача, при яких відношення часу ясного бачення до часу неясного бачення складе приблизно 0,7-0,8 (від початкового стану).

Порядок виконання завдання:

а) Випробуваному зручно зайняти місце спиною до вікна.

б) Розташувати тест "Lі" на рівні очей випробуваного.

в) Закрити одне око непрозорим екраном.

г) Визначити розрішаючу силу ока для тесту (тобто відстань, при якій око ще розрізняє деталі тесту).

д) Виміряти відстань від ока до тесту.

є) Розташувати тест на 3/4 виміряної відстані.

є) Визначити стійкість ясного бачення за формулою (2.9).

Вихідні дані по варіантам

Таблиця 3.1

№ вар.	Р, м	а, м	№ вар.	Р, м	а, м	№ вар.	P, м	а, м
1	0,1	0,5	11	0,25	0,44	21	0,022	0,15
2	0,05	0,27	12	0,11	0,35	22	0,1	0,3
3	0,09	0,18	13	0,07	0,31	23	0,35	0,42
4	0,05	0,56	14	0,029	0,19	24	0,15	0,5
5	0,01	0,14	15	0,06	0,17	25	0,07	0,3
6	0,065	0,35	16	0,45	0,47	26	0,45	0,5
7	0,015	0,14	17	0,11	0,31	27	0,04	0,32
8	0,04	0,24	18	0,06	0,29	28	0,17	0,18
9 І	0,013	0,41	19	0,08	0,37	29	0,65	0,4
10	0,09	0,31	20	0,099	0,31	30	0,15	0,3

ПРИЛАД ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ БЛИЖНЬОЇ І ДАЛЬНОЇ ТОЧОК ЯСНОГО БАЧЕННЯ

1- 1-ОСНОВА, 2- ДЕРЖАК ДЛЯ ФІКСАЦІЇ ГОЛОВИ, З- ТЕСТ, 4 -СТІЙКА ДЛЯ ТЕСТУ, 5 - ГВИНТ ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТЕСТУ

ЛІТЕРАТУРА

1. Эргономика. Лабораторные работы. Под ред, Г.В.Дуганова. Изд. Обьединение "Виша школа", 1976, с. 176.

2. Э.Загора. Промьышленная офтальмология. Медгиз, Москва, 1961, с.396.