3. Обгрунтування виробничої програми

Виробнича програма підприємства повинна бути реальною й обгрунтованою. Обгрунтування проводиться за наявними виробничими ресурсами, основними та оборотними фондами, трудовими та матеріальними ресурсами, виробничою потужністю підприємства. Обсяг продукції може бути обчисленим через величину перерахованих ресурсів. Якщо обсяг продукції визначається через величину основних фондів, використовується показник фондовіддачі.

ВП = ОФ × f_в ,

або ТП = ОФ × f_в ,

де, ВП, ТП – валова і товарна продукція;

ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів в грн.

f_в – фондовіддача, грн.

Якщо за основу розрахунків береться кількість працюючих, використовується показник продуктивності праці, який виражається виробітком.

ВП = Р × В,

або ТП = Р × В

де, Р – чисельність працюючих на підприємстві, чол.;

В – продуктивність праці, виражена показником виробітку, грн./люд.

Якщо розрахунок ведеться згідно проектної потужності підприємства, враховується коефіцієнт використання проектної потужності:

ВП = П × К_вик ,

де, П – проектна потужність підприємства, грн;

К_вик – коефіцієнт використання проектної потужності.

4.Контроль якості продукції

Якість продукції – це сукупність її характеристик, що показують її здатність відповідають визначеним вимогам і задовольняють ті чи інші потреби суспільства. Якість вимірюється обумовленими показниками, які можна розподілити за трьома основними ознаками.

1.За кількістю характеризуємих властивостей:

• одиничні показники – характеризують одну властивість (наприклад, процент жиру в молоці);

• комплексні показники – характеризують декілька властивостей продукції (наприклад, сортність молока).

2.За споживчими якостями:

• показники соціального призначення продукції – відповідність потребам конкурентної групи споживачів;

• функціональні показники – відповідність цільовому призначенню (наприклад,калорійність);

• показники економічності – характеризують рівень віддачі використаних ресурсів (сировини, матеріалів, енергії на виробіток одиниці продукції);

• показники зберігаємості – здатність зберігати пригодність до споживання на протязі обумовлених строків зберігання при установлених умовах;

• естетичні показники – вид, форма, оригінальна упаковка та ін.;

• паказники транспортабельності – враховують можливу дальність перевозки, потребу в спеціальному транспорті;

• показники безпеки – оцінка ступеню шкідливого впливу продукції на здоров’я споживачів.

3.За методами визначення показників:

• фізико – хімічні – характеризують склад і консистенцію продукції (кислотність, процент жиру, густину та ін.);

• органолептичні – якість продукції, сприймається органами людини (смак,запах).

Основні вимоги до якості даються в державних та галузевих стандартах, або технічних умовах. В теперішній час в м’ясній та молочній промисловості здійснюється перехід від діючих національних стандартів до спеціальних технічних регламентів, які встановлюють перелік обовязкових біологічних, токсикологічних, радіологічних вимог до безпеки м’яса та молока і продуктів з них, до режимів їх виробництва, зберігання, перевозки, раалізації, утилізації. Такі технічні регламенти розробляються на основі національних і міжнародних стандартів.

Контролюють якість продукції на підприємствах м’ясної промисловості відділи виробничо-ветеринарного контролю, в молочній – відділи технічного контролю, фізико-хімічні та мікробіологічні лабораторії.