Тема №3. Міжнародні організації.

1. Поняття і природа м/о і міжнародної конференції.

2. ООН її завдання, цілі, функції та система.

3. Регіональні м/о.

1.

Міжнародні неурядові організації – це м/о створені юридичними і фізичними особами різних країн.

Міжнародні міждержавні організації створюються суверенними державами для досягнення певних цілей, при чому наділяються право- і дієздатністю в міжнародно правових відносинах (тобто міжнародноюб правосуб’єктністю).

Основними ознаками м/о є:

1. Договірна основа.

2. Наявність певних цілей.

3. Певна організаційна структура.

4. Власні права та обов’язки як суб’єкта м/п.

5. Створення м/о у відповідності із основними принципами і нормами м/п.

Міжнародна міждержавна організація – це утворене на основі міжнародного договору об’єднання суверенних держав для досягнення їх спільних цілей на основі співробітництва та спільних дії, що має певну структуру та відповіднає своїми цілями та діяльністю загальним принципам м/п.

За територіальною сферою діяльності м/о поділяються на:

• універсальні (ООН);

• регіональні (СНД);

• міжрегіональні (організації неполітичного характеру, сфера яких поширюється за межі певного регіону).

За своєю компетенцією м/о поділяються:

• м/о загальної компетенції (ООН);

• спеціальної компетенції.

За сферою суспільних відносин:

• політичні;

• економічні;

• військові, тощо.

На відміну від м/о міжнародна конференція має такі ознаки:

1. Тимчасовий характер.

2. Їх учасниками є не лише суверенні держави.

3. Немає правової бази для їх скликання і існування.

4. Вони не мають організаційної структури, як правило створюють робочі органи: секретаріат, редакційну комісію, узгоджувальну комісію.

Міжнародна конференція – це тимчасовий колективний орган суверенних держав та інших учасників міжнародного спілкування, який створюється для обговорення та вирішення тих чи інших проблем, що торкаються інтересів учасників конференції.

2.

Метою створення ООН, як було зазначено в преамбулі статуту, є зберігти світ від нової світової війни.

Цілі ООН:

1. Підтримувати міжнародний мир і безпеку.

2. Розвівати дружні відносини між націями на основі поважання принципів рівноправності і самовизначення народів.

3. Здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем.

4. Бути центром для погодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.

Принципи діяльності ООН:

1. Суверенної рівності членів організації.

2. Сумлінного виконання взятих на себе забов’язань.

3. Вирішення міжнародних спорів мирними засобами, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку та справедливість.

4. Утримання від загрози силою та її застосування.

5. Надання організації допомоги в усіх її діях, до яких вона вдається у відповідності до статуту.

6. Забезпечення того, щоб держави, які не є членами ООН діяли у відповідності з цими принципами.

7. Не втручання ООН у справи, що по суті входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави, за винятком застосування примусових заходів у випадках загрози миру, порушення миру та актів агресії.

Держав засновників ООН – 51, членів 191.

Статутом передбачено шість головних органів ООН, крім головних передбачені допоміжні.

І. Генеральна асамблея – головний орган ООН, складається з держав членів ООН. Працює в сесійному режимі (одна сесія на рік), можуть проводитись позачергові і спеціальні сесії ГА. Позачергові – у зв’язку з необхідністю вирішення термінових питань. Спеціальні – присв’ячуються якомусь одному питанню.

До компетенції ГА входить розгляд будь-яких питань, що входять до відання ООН за винятком тих, що складають виключну компетенцію Ради Безпеки. Виключне відання ГА: прийняття і виключення членів ООН, визначення суми внесків для кожної країни.

Робота ГА проходить у пленарних засіданнях та засіданнях головних комітетів. Існує шість комітетів:

1. З питань розброєння і міжнародної безпеки.

2. З економічних і фінансових питань.

3. З питань опіки.

4. Спеціальний комітет з політичних питань.

5. Комітет адміністративних і бюджетних питань.

6. З правових питань.

Роботою сесії керує генеральний комітет, який складається з голови ГА, 21 заступника, голів головних комітетів.

Рішення ГА приймаються більшістю голосів і мають рекомендаційний характер, якщо вони спрямовані до урядів держав учасниць і обов’язковий, якщо вони спрямовані до структурних підрозділів ООН.

На сесії ГА кожну країну представляє делегація в кількості не більше п’яти чоловік, яка має один голос.

ІІ. Рада Безпеки. На цей орган покладено особливу відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Це єдиний орган, який може приймати рішення про застосування збройної сили проти країни порушника норм міжнародного права. Ці рішення є обов’язковими для виконання.

РБ складається з 15 членів, з яких 5 є постійними: РФ, США, Великобританія, Франція і Кітай. При голосуванні в РБ діє принцип одностайності постійних членів. Кожний постійний член має право “вето”. Рішення приймаються більшістю голосів за умовою згоди 5 постійних членів. 10 непостійних членів обираються Генеральною Асамблеєю з різних регіонів світу на 2 роки без права негайного переобрання.

ІІІ. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР). Відповідальна за виконання функцій ООН в сфері економічного і соціального співробітництва.

Складається з 54 членів які обираються ГА на три роки. Зміна їх іде по 18 країн щорічно. Членами ЕКОСОР можуть бути відночасно 6 держав від Східної Європи, 13 від Західної Європи, від Азії – 11, Африки – 14, Латинської Америки –10.

ЕКОСОР відповідальна за розробку і реалізацію програм і проведення досліджень, складання докладів з міжнародних проблем в галузі економіки, соціальної сфери, культури, освіти, охорони здоров’я, правових питань.

Діяльність ЕКОСОР здійснюється в сесійному порядку, в рік відбуваються 3 сесії: установча і дві чергові. Рішення приймаються більшістю голосів, мають рекомендаційний характер.

IV. Рада в справах опіки. Складається з держав – постійних членів РБ. Займається питаннями опіки територій, які не мають власного державного управління. Оскільки сьогодні таких територій майже немає, питома вага цієї Ради знижується.

V. Міжнародний Суд. Складається з 15 членів. Це мають бути видатні спеціалісти з публічного права, які представляють різні правові системи. Обираються ГА в індивідуальному порядку. Критерієм обрання є рівень професійної кваліфікації. Члени МС не розглядаються як представники своїх країн.Однак членами МС не можуть бути одночасно два представника однієї країни.

МС розташований в Гаазі. Статут МС є невід’ємною частиною статуту ООН. Компетенція МС – розгляд правових спорів між державами членами ООН.

Для звернення до МС потрібно бажання всіх учасників спору і попередня згода на юридичну обов’язковість рішення Суду.

VI. Секретаріат. Здійснює адміністративне і технічне забезпечення діяльності ООН. Має міжнародний штат, приблизно 15 тис. чоловік, які працюють в індивідуальному порядку. Їм забароняється запитувати і отримувати вказівки чи рекомендації від своїх урядів.

Вищою посадовою особою ООН є Генеральний Секретар ООН, який очолює Секретаріат, обирається ГА за поданням РБ на 5 років.

Штаб квартира ООН розташована в Н’ю-Йорку. Робочі мови: англійська, російська, іспанська, китайська, арабська.

Крім головних органів ООН є спеціалізовані установи ООН. Це міжнародні міжурядові організації, які здійснюють співробітництво держав в якоїсь спеціальної галузі і мають особливий зв’язок з ООН. Це такі організації як: ЮНЕСКО, Міжнародна Організація Охорони Здоров’я, Міжнародна Організація Праці, Міжнародна Організація Сільского Господарства і Продовольства, МБРР, МВФ, Міжнародна Фінансова Корпорація, Міжнародна Асоціація Розвитку, ІКАО, Всесвітня Поштова Спілка, Міжнародний Союз Електрозв’язку, Всесвітня Метрологічна Організація, Міжнародна Морська Організація, Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності, ЮНІДО, ГАТТ (СОТ).

За структурою функціями близькою до спеціальних установ ООН є МАГАТЕ, яка підконтрольна РБ.

3.

СНД – це регіональна міжнародна організація, що виникла на місці СРСР. Установчими актами цієї м/о є Минська Укода від 08.12.91 р. Протокол до цієї Угоди від 21.12.91 р. підписаний в Алма-Аті одинадцятьма колишніми республіками СРСР. Тоді ж підписана Алма-Атинська Декларація, Статут СНД підписаний 22.01.93 р.

Цілями СНД проголошується:

• здійснення співробітництва в політичній, економічній та інших сферах;

• створення спільного економічного простору;

• забезпечення основних прав і свобод людини;

• спіробітництво в забезпеченні міжнародного миру і безпеки та розброєнні;

• сприяння громадянам країн членів СНД у вільному спілкуванні, пересуванні, контактах;

• взаємна правова допомога і співробітництво з правових питань;

• мирне розв’язання спорів і конфліктів між країнами СНД.

Діяльність СНД базується на загальновизнаних принципах м/п (10 Хельсинських принципів + врахування інтересів одне одного і Співдружності в цілому).

До сфери спильної діяльності країн СНД віднесено:

1. Забезпечення прав і свобод людини.

2. Координація зовнішньополітичної діяльності.

3. Співробітництво в формуванні і розвитку спільного економічного простору загальноєвропейського і євроазійського ринків.

4. Митна політика.

5. Системи транспорту і зв’язку.

6. Охорона здоров’я та навколишнього середовища.

7. Визначення соціальної та міграційної політики.

8. Співробітництво в галузі оборонної політики та в охороні зовнішніх кордонів.

9. Боротьба з організованою злочинністю.

Країни члени СНД поділяються на дві групи:

1. Країни засновники.

2. Країни прості члени СНД.

До країн засновниць відносяться країни, які підписали і ратифікували Угоду про створення СНД. Прийом до СНД відкритий для всіх держав, які згідні з його цілями і принципами.

Вищим органом СНД є Рада голів держав. Вона уповноважена обговорювати будь-які питання Співдружності. Збирається два рази на рік. За ініціативою однієї держави члена СНД можуть скликатися позачергові збори.

Рада голів урядів координує діяльність органів виконавчої влади країн учасниць. Засідання проводяться 4 рази на рік, позачергові – за ініціативою однієї країни. Рішення приймаються консенсусом.

Створені органи координації галузеавого співробітництва: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів оборони, міністрів внутрішніх справ, Головне командування об’єднаних збройних сил. Всі ці структури діють в сесійному порядку.

Постійно діючим і координуючим органом СНД є Координаційно-консультативний комітет, який складається з двох повноважних представників від кожної країни і координатора Комітету, який обирається Радою голів держав. При цьому Комітеті є секретаріат. Базується в Минську.

Рада Європи.

Статут був підписаний у травні, набув чинності у серпні 1949 р. Зараз членами РЄ є всі держави Європи, за винятком Боснії і Герцеговини.

Офіційними цілями РЄ є:

1. Захист прав людини і поширення демократії.

2. Співробітництво з основних питань права, культури, освіти, інформації, охорони навколишнього середовища і здоров’я.

3. Зближення країн Європи.

Головними органами РЄ є Парламентська Асамблея і Комітет Міністрів Закордонних Справ.

В Парламентської Асамблеї делегація кожної країни повинна бути представлена основними політичними силами обов’язково включаючи опозиційні. Засідання Парламентської Асамблеї проводяться тричі на рік, рішення приймаються більшістю голосів і мають рекомендаційний характер, спрямовуються к Комітету Міністрів і урядам країн.

Комітет Міністрів проводить два засідання на рік. На основі принципу одностайності приймає рішення-рекомендації урядам країн учасниць. Обов’язкової сили ці рекомендації набувають лише після ратифікації.

В рамках РЄ також функціонують:

1. Європейська Комісія по правах людини.

2. Європейський Суд з прав людини.

Постійна Конференція місцевих і регіональних органів влади.