25. Розробка інноваційної політики підприємства за методом ділових ігор

Гра являє собою особливий вид моделювання процесів (виробничих, економічних, фінансових, технічних і т. д.) з будь-яким числом учасників, кожен з яких прагне максимізувати деяку цільову функцію, підкоряючись набору певних правил. Цільові функції, як правило, різні для кожного з гравців, тому співпраця між ними у ряді випадків може дати учасникам гри певні переваги.

При проведенні гри кожен учасник повинен грати, тобто імітувати якусь специфічну роль, відведену йому сценарієм. В залежності від цілей при проведенні гри можуть бути задані лише початкові умови або визначена програма подальших дій. Те ж стосується і учасників: або їм дозволено грати свої ролі абсолютно вільно, або вони повинні підкорятися досить жорстким вимогам (правилам гри).

Для прийняття інноваційних рішень використовуються стратегічні ігри, в тому числі ділові ігри.

Стратегічні ігри - це конфліктні ігри, в яких ефективність рішення, що приймається одним учасником (елементом системи), залежить від дій інших учасників. Така ситуація називається конфліктною. В даному випадку конфлікт необов'язково припускає наявність антагоністичних протиріч. Конфліктна ситуація виникає при зіткненні інтересів двох і більше учасників економічної системи. За кількістю гравців ігри поділяються на парні (гри двох осіб) та множинні.

Стратегія гри - це система поведінки її учасників в тій чи іншій конфліктній ситуації. Коли хоча б один з них має у своєму розпорядженні нескінченну безліч стратегій, така гра називається нескінченною. При обмеженому числі стратегій у обох учасників гра називається кінцевою. Гравець може прийняти одне рішення (стратегію) і дотримуватися його протягом усієї гри. Наприклад, один учасник вибирає якусь стратегію і не реагує на поведінку іншого учасника гри. Це означає, що він дотримується чистої стратегії.

Найчастіше в залежності від конфліктної ситуації учаснику доводиться приймати різні рішення для отримання максимально можливого виграшу або мінімально можливого програшу. Це означає застосування змішаної стратегії. Існують наступні стратегічні ігри:

• гра двох осіб з нульовою сумою. Вона означає, що сума виграшу кожного учасника після закінчення гри дорівнює нулю;

• гра за принципом Максиміна і минимакса. Максимін означає, що нижня ціна гри визначає мінімальний виграш учасника, а мінімакс - що верхня ціна гри визначає максимальний програш учасника. Принцип максимина і минимакса дозволяє вибрати стратегії, що визначають мінімум виграшу одного учасника і максимум програшу іншого учасника;

• гра з сідловою точкою. Сідлова точка - це рівність нижньої і верхньої ціни гри. Така рівність називається чистою ціною гри. Стратегії, відповідні чистою ціною гри, - це оптимальні стратегії;

• ігри з застосуванням змішаної стратегії.

Основною робочою метою у грі є вироблення інноваційного для даної організації вирішення деякої проблеми. Отримане рішення має бути оптимальним і реалізованим. Методи, які найчастіше використовуються на підприємстві - наради, оперативки, індивідуальна робота - не завжди задовольняють цим вимогам. Отже, необхідно використовувати інші засоби, зокрема, методи групової роботи, спрямовані на одержання нестандартних рішень. Якісною відмінністю цих методів у ході їх використання є більш глибокі обгрунтування і новизна рішень, більшу кількість альтернатив. Групова робота, на відміну від нарад, оперативок і т. д., здійснюється на більш високому змістовному рівні, що дозволяє вийти на більш ефективні рішення проблеми. Участь керівників у виробленні рішень водночас є і першим етапом їх впровадження. На основі виробленого рішення складаються проект і програма його впровадження.