finantial

Середньостроковi фiнанси компанiї

Закупiвля у вiдстрочку Угода про закупiвлю у вiдстрочку

є угодою про взяття товарiв в оренду на певний перiод часу з регулярними рентними виплатами i подальшу купiвлею товарiв наприкiнцi перiоду прокату. Законне володiння приходить до покупця тiльки тодi, коли зроблено останнiй платiж. Якщо покупець не зробив належних платежiв протягом дiї угоди, продавець може забрати товар.

Продаж у кредит Продаж у кредит є нормальним продажем товару з угодою про те, що оплату буде зроблено серiєю регулярних внескiв протягом встановленого перiоду часу. Законне володiння товаром приходить до покупця при укладаннi угоди. Продавець не може вимагати повернення товару, навiть якщо покупець не сплатив, вiн може лише вимагати сплати через суд.

Орендування, лiзинг Оренда є угодою, за якою власник активу (орендодавець) вiддає орендатору право використовувати актив протягом певного перiоду часу в обмiн на регулярну серiю виплат. Законна власнiсть при цьому не переходить в iншi руки. Є два типи оренди: операцiйна та фiнансова оренда.

При операцiйнiй орендi орендатор бере на себе бiльшiсть ризикiв, пов’язаних з володiнням активом. Оренда триватиме протягом перiоду часу, порiвняного з iмовiрним експлуатацiйним термiном активу. Сучаснe вартiсть платежiв при угодi показують в балансi орендатора двiчi: як актив i як вiдповiдний пасив.

При фiнансовiй орендi всi ризики, пов’язанi з володiнням та експлуатацiєю активу, залишаються в орендодавця. Зокрема, якщо протягом оренди актив вийде з ладу, орендодавець матиме замiнити актив робочим.

Банкiвський кредит Банкiвський кредит є видом середньострокового позичання в банку, коли повна сума позики сплачується на поточний рахунок боржника, i боржник бере на себе вiдповiдальнiсть робити вiдсотковi виплати та капiтальну виплату в повному розмiрi позики. Банкiвськi кредити зазвичай забезпечуються активами боржника плаваючої застави – тобто всi активи компанiї (або особи) слугують гарантiєю позики. Вiдсоткова ставка звичайно коливається. Бiльшiсть британських

63

банкiв кредитують на перiод 7 рокiв або менше, однак термiни часто змiнюються.

Є кредити, коли боржник може повертати позику платежами, повiдомляючи банк за декiлька днiв до кожної чергової виплати. Такi угоди називаються кредитними лiнiями.

У разi масштабного позичання використовуються комплекснi кредити. Наприклад, багатовалютнi кредити та синдикованi кредити (коли кредит надається групою банкiв).

Короткостроковi фiнанси компанiї

Банкiвськi овердрафти Овердрафт є формою короткострокового позичання у банка, коли позичальник має можливiсть брати грошi з поточного рахунку так, що вiн стає негативним, до певної узгодженої границi. Позичальник сплачує вiдсотки тiльки в розмiрi, в якому вiн у дiйсностi робив овердрафт. Нiяких конкретних капiтальних виплат не робиться.

Овердрафти, що надаються компанiям, є зазвичай забезпеченими плаваючою заставою. Вiдсотки, що стягуються за овердрафт, є вищими, нiж при позичаннi такої ж суми. Банк може вимагати негайного вiдшкодування овердрафту без жодного попередження.

Комерцiйний (торговельний) кредит Комерцiйний кредит

є угодою мiж компанiєю i одним з її постачальникiв оплатити товари або послуги пiсля того, як вони були наданi.

У бiльшостi випадкiв нiяких явних вiдсоткiв не стягується. У багатьох галузях вiдстрочений платiж є настiльки звичайним, що при термiновий сплатi можна домовитися про певнi знижки.

Факторинг Є два типи факторингу: факторинг без регресу та факторинг з регресом.

Факторинг без регресу має мiсце, коли постачальник продає свої комерцiйнi борги фактору (комiсiонеру), щоб отримати готiвковi платежi за рахунками ранiше дати, вказаної в цих рахунках. Фактор переймає на себе всю вiдповiдальнiсть за кредитний аналiз нових рахункiв, збiр платежiв i кредитнi збитки.

64

Факторинг з регресом забезпечує тiльки ранню оплату за рахунками. Це позика, що є забезпеченою рахунками-фактурами. Кредитний ризик залишається за початковим постачальником.

Перевiднi векселi Перевiдний вексель (фактично, вимога на сплату боргу покупця товару в кредит) може бути “акцептованим” банком (за певну плату). Це означає, що банк гарантує виплату за векселем будь-кому, хто триматиме вексель у момент погашення. Таким чином, вексель можна продати для збiльшення короткострокових фiнансiв. Коли iндосант (особа, що робить передавальний запис на векселi) є “прийнятним” банком, то вексель називають прийнятним перевiдним векселем. Перевiдний вексель, якщо вiн є “прийнятним”, є дуже надiйною iнвестицiєю.

Перевiднi векселi вiдомi як “двоiменнi” папери, тому що на них вказано назву компанiї-боржника та акцептуючого банку.

Комерцiйнi папери Комерцiйний папiр – це синонiм короткострокового позичання великими компанiями. Вiн є документом на пред’явника, який випускається з дисконтом та погашається за номiналом. Номiнал стерлiнгового комерцiйного паперу не може бути меншим 500 000 фунтiв. Комерцiйнi папери не котируються на фондовiй бiржi. Компанiї, якi бажають залучити фiнанси за допомогою випуску стерлiнгових комерцiйних паперiв, мають дотримуватися певних мiнiмальних стандартiв. Компанiя-емiтент мусить:

•мати лiстинг на Лондонськiй фондовiй бiржi;

•дати заяву з пiдтвердженням того, що вона виконуватиме вимоги фондової бiржi i що не було нiяких несприятливих змiн вiдтодi, коли компанiя востаннє оприлюднила облiковi документи у вiдповiдностi з правилами фондової бiржi.

65

2.2.3 Оподаткування

Особисте оподаткування

Особистому оподаткуванню типово пiдлягають усi фiнансовi ресурси iндивiдуума, основними джерелами яких є:

•дохiд (або зароблений – зарплата й оклад, або незароблений – iнвестицiйний дохiд та рента);

•прибуток вiд дiяльностi як iндивiдуального пiдприємця або партнера;

•успадкований статок;

•прирости капiталу;

•величина активiв у володiннi.

У багатьох країнах оподатковуються лише надходження готiвки, оскiльки вони вказують на грошi, доступнi для фiнансування сплати податкiв. Там, де податок визначається величиною активiв, припускається можливiсть реалiзацiї активiв, щоб утворити фонди, потрiбнi для сплати податкiв.

Крiм платоспроможностi, уряди також намагаються гарантувати громадянам достатний залишковий прибуток та статок для забезпечення їхнiх основних потреб. Тому зазвичай податковi зобов’язання стягуються пiсля врахування всiх iстотних джерел статку та/або прибутку, i певнi базовi рiвнi прибутку або статку вiднiмаються при розрахунку. Однак може бути особливий механiзм, за яким податки стягуються з джерел прибутку протягом перiоду оподаткування, щоб прискорювати потiк податкiв для уряду. У такому разi при остаточному розрахунку для перiоду встановлюють кiнцеву виплату (або кредит), потрiбну для коригування податкових платежiв.

Загалом уряди прагнуть гарантувати, щоб потоки доходiв оподатковувалися лише один раз i не ранiше, нiж вони потрапляють до одержувача. Однак, якщо податки також накладаються на статок або особливi активи, “подвiйне” оподаткування можливе (оскiльки активи можуть бути придбаними з фондiв, що вже сплатили податки). Потрiбно аналiзувати, чи мають

66

граничнi ставки податку зростати, спадати, або залишатися сталими при змiнi бази оподаткування особи.

Неоподаткований рiвень прибутку або статку може коригуватися залежно вiд особистих чи сiмейних обставин. Таким чином, неоподаткована частка прибутку, вiдома як особиста податкова пiльга, може вiднiматися з прибутку перед обчисленням податкових зобов’язань. Iснують також iншi податковi пiльги, наприклад, пiльги за вiком. У деяких країнах можливi додатковi пiльги для подружнiх пар.

Деякi прибутки не пiдлягають оподаткуванню. Наприклад,

уВеликiй Британiї не оподатковуються:

•бiльшiсть доходiв вiд азартних iгор;

•бiльшiсть форм соцiальної допомоги;

•прибутки вiд певних типiв iнвестицiй, як-от:

–TESSA (органiзацiя з пiдтримки жертв насильства у сiм’ї);

–PEP (програма капiталовкладень у британськi компанiї);

–ISA (програма пенсiйних ощадних рахункiв).

Звiльнення вiд податку також можливе для певних форм видаткiв, наприклад, внескiв у затвердженi пенсiйнi схеми.

Коли найманi робiтники одержують “додатковi бонуси” (пенсiя, оплачувана вiдпустка, вiдрядження) разом з заробiтною платою або окладом, величина таких бонусiв зазвичай входить до визначення оподаткованого доходу. Для iнвестицiйного прибутку податок звичайно стягується з джерела прибутку. Для цiлей оподаткування валовий прибуток включається у розмiр оподаткованого прибутку, але стягнутий з джерела податок вiднiмається вiд податкових зобов’язань особи.

Податок на прирiст капiталу

Особи та компанiї типово пiдлягають податку на прирiст капiталу. Прирости капiталу для бiльшостi активiв оподатковуються. Однак можуть бути виключення. Наприклад, у Вели-

67

кiй Британiї такi активи звiльняються вiд податку на прирiст капiталу:

•особистi автомобiлi;

•основне приватне помешкання;

•iноземна валюта, отримана для особистого використання;

•цiннi папери британського уряду та iншi квалiфiкацiйнi цiннi папери з фiксованим вiдсотком.

Оподаткований прирiст типово визначається як цiна продажу мiнус вартiсть купiвлi. Цiну продажу при пiдрахунку може бути знижено, щоб вiдобразити певнi витрати, пов’язанi з продажем. Вартiсть купiвлi може бути збiльшеною на будь-якi суми, пов’я- занi з придбанням, i на витрати, зробленi для пiдвищення вартостi активу пiд час володiння ним. У нормальних обставинах цiною покупки є початкова цiна активу. Однак, сказане вище означає, що прирости номiнальної вартостi активу, якi спричинила iнфляцiя, мають оподатковуватися. Щоб уникнути цього, можлива iндексацiя цiни покупки.

УВеликiй Британiї у особистому оподаткуваннi iндексацiйну знижку було замiнено (з квiтня 1998 р.) системою “звуження”, знижуючою сплачуваний податок на прирости капiталу для довгострокових iнвестицiй. Однак iндексацiя все ще застосовується з дати купiвлi до березня 1998 р., а також при оподаткуваннi компанiй.

Втрати капiталу звичайно можуть вiднiматися вiд приростiв капiталу у тому ж самому роцi. Будь-яка невикористана втрата капiталу може бути перенесена на наступний рiк (роки). Правило зменшення приростiв капiталу не застосовується, якщо втрата капiталу вiдбувається лише з-за iндексацiйної знижки.

Убiльшостi країн особи сплачують податок тiльки на тi оподаткованi прирости, що перевищують певний допустимий рiчний рiвень. Для особи величина оподаткованого приросту капiталу додається до оподаткованого прибутку i пiдлягає податку на прирiст капiталу за граничною ставкою податку для особи. Компанiї сплачують корпоративний податок на оподаткованi прирости за ставкою, за якою вони звичайно сплачують корпоративний податок.

68

Корпоративний податок

Компанiї зобов’язанi сплачувати корпоративний податок на їхнi оподаткованi прибутки. Оподаткованi прибутки включають як прибуток (без витрат), так i прирости капiталу. Вiдправною точкою для оцiнювання оподаткованого прибутку є “прибуток вiд звичайної дiяльностi до стягнення податку” (ПСП) з рахунку прибуткiв i збиткiв. Але цi цифри потребують уточнення.

По-перше, при пiдрахунку ПСП вiднято всi витрати, навiть тi, що не звiльняються вiд податку, наприклад, розважання клiєнтiв, штрафи, тощо, тому їх треба додати назад. По-друге, податкова адмiнiстрацiя використовує власний пiдхiд до амортизацiї (це природно, оскiльки методи рiзних компанiй сильно вiдрiзняються, i не можна пiдлаштуватися пiд усi), а саме: вона дозволяє списати дозволене капiтальне вiдрахування – певну частку вартостi активу, залежну вiд його природи i вiку. Наприклад, за перший рiк використання можна списати 50 % вартостi виробничих активiв. Але вiдображенi в рахунку амортизацiйнi витрати слiд додати назад до ПСП. По-третє, ПСП включає прибуток вiд iнвестицiйної дiяльностi, зокрема дивiденди за акцiями. Компанiя, що виплачує дивiденди, вже сплатила корпоративний податок на прибутки, з яких виплачуються дивiденди, тому дивiденди виплачуються разом iз закрiпленим податковим кредитом. Такий прибуток, що виплачується британськими компанiями разом зi закрiпленим податковим кредитом при розподiлi їхнiх прибуткiв пiсля утримання податкiв, називають звiльненим iнвестицiйним прибутком. Таким чином, щоб уникнути подвiйного оподаткування, цей прибуток вiднiмають вiд ПСП для визначення оподаткованого прибутку.

Однак уряди iнодi намагаються мотивувати компанiї на збереження i реiнвестування прибуткiв. Це може бути досягнено стягненням бiльших податкiв на дивiденди, нiж на “збереженi” прибутки, або звiльненням вiд податку на новi iнвестицiї (такi, як згаданi вище капiтальнi вiдрахування). Доходи вiд таких iнвестицiй мають тодi оподатковуватися звичайним чином. Частковий приклад цього стосується пенсiйного забезпечення, коли уряд може намагатися заохотити приватнi та iнституцiональнi пенсiйнi плани, пропонуючи звiльнення вiд податку (або навiть

69

субсидiї) на внески i, можливо, на iнвестицiйнi прибутки з пенсiйних схем. У той час як кiнцева пенсiйна виплата буде оподатковуватися при виплатi, окремi отримувачi часто будуть мати вигоду вiд режиму низьких податкiв, коли вийдуть на пенсiю. В деяких країнах такi фонди з податковими перевагами можуть слугувати й iншим цiлям (таким, як придбання домiвок, медичнi витрати, фiнансування освiти та тренiнгiв).

Звiльнення вiд подвiйного оподаткування Бiльшiсть країн мають угоди про подвiйне оподаткування з iншими країнами. Звiльнення вiд подвiйного оподаткування означає, що мiсцева податкова влада дозволяє компанiям та окремим особам iз закордонними доходами вiднiмати податок, сплачений за кордоном, вiд їхнiх податкових зобов’язань вдома. Найбiльшою сумою, що може вiднiматися, є ставка податку на валовий прибуток вдома. Звiльнення вiд подвiйного оподаткування застосовується лише для прибутку, що отримано за кордоном, але не для доходу капiтальної природи.

Iншi податки

Iншi категорiї податкiв, що накладаються на доходи компанiй i iндивiдуумiв, включають:

•гербовий збiр на контрактуальнi документи;

•податки на спадщину;

•податок з продажiв;

•податок на додану вартiсть;

•ввiзне мито;

•майновi податки.

Також можлива система оподаткування витрат, як загальних (наприклад, податок з обiгу), так i специфiчних (наприклад, ввiзне мито або акциз). Система таких специфiчних податкiв може бути влаштована таким чином, щоб пiдтримати певнi види споживчих витрат або щоб збiльшити доходи для певних категорiй урядових витрат. Деякi групи “основних” витрат, такi, як витрати на основнi продукти харчування, можуть звiльнятися вiд податку з обiгу.

70

2.2.4 Фiнансовi iнструменти

Основнi види фiнансових iнструментiв

Борг або позичковий капiтал Головнi характеристики боргу або позичкового капiталу було обговорено вище. Тепер ми розглянемо основнi типи облiгацiй (боргових цiнних паперiв).

Борговi акцiї (дебентури) Борговi акцiї – це позики, що забезпечуються деякими або всiма активами компанiї. Це означає, що якщо компанiя неспроможна зробити один з купонних платежiв або капiтальний платiж, то власники акцiй можуть вдаватися до рiзних заходiв. Вони можуть призначити лiквiдатора (тимчасово управляючого майном боржника) для отримання прибуткiв з забезпечених активiв або заволодiти забезпеченим активом для продажу з метою сплати боргу.

Є два типи боргових акцiй.

Iпотечна (заставна) облiгацiя, або облiгацiя з фiксованою заставою: фiксована застава означає, що у правовiй документацiї про iпотечну облiгацiю зазначено конкретнi забезпеченi активи.

Дебентура з плаваючою заставою: компанiя може змiнити забезпеченi активи за нормального ходу справ. Наприклад, вона може продати активи за умови замiни їх на рiвнозначнi активи. Коли компанiя неспроможна зробити капiтальнi або вiдсотковi виплати, то власники дебентури можуть звернутися до суду, щоб перетворити плаваючу заставу на фiксовану.

Борговi акцiї несуть той ризик, що купоннi або капiтальнi виплати не буде зроблено, але їхнiх власникiв захищено забезпеченими активами. Величина всiх виплат, як капiтальних, так i вiдсоткових, може зменшитися за рахунок iнфляцiї.

Борговi акцiї також можуть бути не достатньо ринковими. Загальний дохiд за ними вiдображає всi цi ризики.

Борговi акцiї й облiгацiї використовуються для залучення великих фондiв. Вони мають фiксовану дату погашення i фiксовану вiдсоткову ставку, так що боржник несе вiдомi зобов’язання з обслуговування боргу. Вiдсотковi платежi вiднiмаються з податкових зобов’язань (як витрати компанiї). Власники боргових облiгацiй є кредиторами компанiї i не мають права втручатися в її роботу.

71

Однак вiдсотковi виплати повиннi здiйснюватися незалежно вiд прибутковостi компанiї або стану готiвкового потоку, нездатнiсть дотримуватися узгоджених термiнiв може поставити подальше iснування компанiї пiд загрозу.

Незабезпеченi облiгацiї Для незабезпечених облiгацiй немає конкретного забезпечення позики. Якщо компанiя оголошує дефолт, власники облiгацiй можуть вiдшкодувати збитки через суд. Власники незабезпечених облiгацiй мають нижчий ранг за власникiв боргових акцiй. Iншi кредитори компанiї мають однаковий ранг з власниками незабезпечених облiгацiй.

Валовий дохiд при погашеннi вищий, нiж дохiд за борговими акцiями, що компенсує нижчу ринковiсть та вищий ризик.

Єврооблiгацiї Традицiйно британськi компанiї випускали облiгацiї у рамках дiючих у Великiй Британiї податкових та правових норм. Проте можливо позичати i в iншiй країнi. З 1950-х рокiв стало можливо заключати угоди з комерцiйними банками про випуск позичкового капiталу так, щоб вiн не пiдпадав пiд правовi або податковi норми жодної країни. Ринок такого типу позичкового капiталу вiдомий як ринок “Євро”. Компанiї в усьому свiтi залучають грошi, випускаючи єврооблiгацiї. Єврооблiгацiї можуть випускатися у будь-якiй валютi, включаючи євро. Частiше за все їх деномiновано у доларах, такi облiгацiї називають “євродоларовими” або просто “євродоларами”. Поширеними є наступнi типи єврооблiгацiй:

•“бульдоги” – деномiнованi у фунтах i призначенi для британського ринку облiгацiї;

•“янкi” – євродоларовi облiгацiї, призначенi для американського ринку;

•“самураї” – деномiнованi у iєнах i призначенi для японського ринку.

Бiльшiсть єврооблiгацiй погашається за номiналом у встановлений день, протягом дiї єврооблiгацiї виплачуються фiксованi купоннi виплати. Однак купони за єврооблiгацiями виплачуються щорiчно, а не що пiвроку. Майже всi єврооблiгацiї є незабезпеченими. Єврооблiгацiї випускаються у формi документiв “на

72