3.2 Класифікація робочого часу

Робочий час - встановлена законодавством певної країни тривалість залучення працівника до виконання трудових функцій у технологічному процесі на робочому місці для виробницт­ва конкретної продукції.

Важливим завданням поліпшення організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку.

Найбільш поширеними є класифікації робочого часу в розрізах:

виконавця;

виробничого процесу;

устаткування (апарата).

Класифікація робочого часу виконавця трудового процесу перед­бачає поділ на:

час роботи;

час перерв.

Часом роботи (Т_р ) називають період, протягом якого працівник виконує дії, пов’язані безпосередньо з виконанням виробничого за­вдання для перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у продукцію на своєму робочому місці. Дії працівника можуть скла­датись як з фізичної праці, так і з активного нагляду за роботою устат­кування, перебігом технологічного процесу, ознайомлення з технічною документацією, кресленнями, інструкціями.

Час перерв (Т_п ) становлять усі відрізки часу зміни, коли працівник не працює (бездіяльний), незалежно від характеру та причин безді­яльності.

Якісний аналіз використання робочого часу зумовлює необхід­ність чіткого визначення змісту та доцільності виконання всіх видів робіт. Найголовнішим є час роботи для виконання виробничого за­вдання, тобто період, який витрачає працівник на його підготовку та безпосереднє виконання. Його можна визначити як час продуктивної роботи (Т_рп ) виконавця.

Продуктивна робота складається з підготовчо-завершальної робо­ти, оперативної роботи та роботи з обслуговування робочого місця.

До підготовчо-завершального часу (Т_пз) зараховують часові від­різки, які працівник (бригада) витрачає на підготовку до виконання цільової роботи та дії, пов’язані з її закінченням.

Час оперативної роботи (Т_оп) - оперативний час - витрачається виконавцем на здійснення роботи, безпосереднім результатом якої є виконання виробничого завдання. Особливістю часу оперативної роботи є пропорційність його витрат обсягам виконання виробничого завдання, кількості виробленої продукції чи послуг.

Час оперативної роботи поділяється на час основної роботи та час допоміжної роботи.

До часу основної роботи (Т_о) належить час, що витрачається робітником на якісні або кількісні зміни предмета праці: його зовнішнього вигляду, форми, розмірів, положення у просторі, вла­стивостей, складу.

Для певного виконавця змістом основної роботи є нагляд за робо­тою устаткування, отже виділяють час нагляду за роботою устат­кування чи за ходом технологічного процесу. При цьому нагляд може бути активним чи пасивним.

Час активного нагляду - це час, протягом якого робітник слідкує за роботою машини, механізму, апарата, верстата, рівнем технологіч­них параметрів, щоб своєчасно втрутитись у технологічний процес для забезпечення необхідної кількості та якості продукції, дієздатності наявної техніки.

Час пасивного нагляду - це час, упродовж якого робітник слідкує за роботою техніки, ходом технологічного процесу внаслідок відсутності іншої необхідної праці. Час пасивного нагляду може бути використаний продуктивніше при розширенні зони обслуговування, переході до багатоапаратного та багатоверстатного обслуговування, суміщенні професій.

До часу допоміжної роботи (Т_д) зараховують час, що витрачається на дії, пов’язані зі створенням умов для здійснення основної робо­ти, без яких основна робота не може бути виконана.

До часу обслуговування робочого місця (Т_об) належать періоди, що необхідні для впорядкування робочого устаткування та утримання робочого місця в належному стані для продуктивного виконання праці. Цей час витрачається на технічне обслуговування (Т_mex ) та на організаційне обслуговування (Т_орг ), необхідне для догляду та впорядкування машин, механізмів, апаратів, верстатів, періодичного прибирання виробничих відходів на робочій зоні тощо.

До часу роботи, не передбаченої виробничим завданням, входить час виконання випадкової роботи та час непродуктивної роботи.

Час випадкової роботи - це продуктивні втрати часу на роботи, не передбачені регламентом технологічного й трудового процесів, що виникли внаслідок непередбачених відхилень від нормального виробничого процесу на певному робочому місці.

Часом непродуктивної роботи (Т_рн ) виконавця називають час, який він витрачає на дії, що не передбачені змістом виробничого завдання, а виникають унаслідок недоліків у роботі техніки або організації ви­робництва і праці, або коли вироблялася бракована продукція. Вико­нання непродуктивної роботи не призводить до приросту продукції, поліпшення її якості.

У складі робочої зміни, крім часу роботи, завжди наявний час перерв.

Часом перерв називають час, протягом якого робітник не виконує ніякої роботи. Перерви бувають регламентовані та нерегламентовані.

Часом регламентованих перерв (Т_пр ) називають ті відрізки часу, що передбачені в організаційно-технічній структурі виробничого процесу на певному робочому місці та не можуть бути усунені на існуючому ступені науково-технічного та соціального прогресу.

Регламентовані перерви становить час, відведений на внутрішньозмінні відпочинки, особисті потреби, виробничу гімнастику, а також час технологічних перерв, які не можуть бути усунені при застосуван­ні наявної техніки та випливають з її технологічно-конструктивних особливостей.

Час регламентованих перерв на відпочинок та особисті потре­би (Т_воп ) - це час, що має бути витрачений на короткочасні перерви у праці, необхідні для відпочинку, особистої гігієни та задоволення природних потреб.

Час регламентованих перерв з організаційно-технічних причин (Т_пт ) - це передбачений час закладений в організаційно-технічній структурі виробничого процесу на певному робочому місці, який не може бути усунений без внесення відповідних змін до технології чи організації праці.

Часом нерегламентованих перерв (простоїв), зумовлених недоліками у технології та організації виробництва (Т_пнт), називають втрати робочого часу, що спричинені технічними недоліками на виробни­цтві (перервами через поломки машин чи механізмів, поганою якістю матеріалів, пошкодженням електромережі, газо-, водо- та продуктопроводів і т. ін. — тобто через простої) та недосконалістю організації виробництва і праці.

Часом нерегламентованих перерв (простоїв) внаслідок по­рушень трудової дисципліни (Т_птд) називають ті втрати робочого часу, що виникають з вини самого робітника (запізнення на роботу і тимчасова відсутність протягом робочої зміни, відволікання від робо­ти на розмови особистого характеру, передчасне залишення роботи).

Усі витрати робочого часу виконавця поділяють на нормовані та ненормовані. До нормованих витрат робочого часу належать ті, що повинні бути обов’язково враховані при складанні науково обґрунтованої норми праці, а саме:

підготовчо-завершальні витрати часу;

оперативний час (основної та допоміжної роботи);

час обслуговування робочого місця;

регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

регламентовані перерви на відпочинок та особисті потреби.

Витрати часу, що не входитимуть до складу норми праці (ненор­мовані витрати робочого часу), - це усі втрати робочого часу протягом зміни, а саме:

втрати робочого часу з організаційно-технічних причин;

втрати робочого часу через порушення трудової дисципліни;

втрати робочого часу на виконання випадкової та непродук­тивної роботи.

Класифікація робочого часу в розрізі виробничого процесу перед­бачає дещо інші цілі спостереження. У цьому разі вивчають не те, якими видами праці займається робітник та чому він не працює під час зміни, а аналізують, на які види робіт витрачається робочий час при виконанні виробничого завдання. Тому робочий час групується щодо виробничого процесу і поділяється на:

час, пов'язаний з виконанням виробничого завдання; час втрат.

Час, пов'язаний з виконанням виробничого завдання, складається з підготовчо-завершального часу, оперативного часу, часу на обслуго­вування робочого місця, а також на відпочинок та особисті потреби.

Час втрат в розрізі виробничого процесу включає час некорисної і непродуктивної роботи, а також час втрат, що залежать від робітника, та внаслідок неполадок у виробництві (технічного або організаційного характеру).

Класифікація робочого часу в розрізі використання устатку­вання має на меті виявити, наскільки повно воно використовується для обґрунтування норм праці. Цей час поді­ляється на:

періоди роботи;

періоди бездіяльності.

Період роботи машини містить час виконання виробничого за­вдання та час непередбачений виробничим завданням.

Час роботи з виконання виробничого завдання - це час, протягом якого на машині здійснюється передбачений завданням технологічний процес. Залежно від типу машини ця робота може складатися з про­цесу обробки та допоміжних дій; з робочого і холостого ходу; з часу ефективної роботи та холостого ходу.

Періоди бездіяльності - це час перерв у роботі машин з тих чи інших причин. Перерви можуть бути регламентованими та нерегламентованими.

Регламентовані перерви - це перерви, пов’язані з підготовкою ма­шини до роботи та з обслуговуванням робочого місця, що передбачені технологією й організацією виробничого процесу, а також перерви на відпочинок і особисті потреби працівника.

Час нерегламентованих перерв - це час перерв, викликаних по­рушенням виробничого процесу або трудової дисципліни.

Вивчення трудових і виробничих процесів на практиці здійснюють за допомогою спостереження за послідовністю та обсягом витрат часу. Це один з найважливіших етапів роботи щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці, бо чим точніші спостереження, тим якіс­ніші визначені на їх основі норми.