- •3 Елементи виробничого процесу
- •2). Організація робочого місця
- •2.1 Основні аспекти раціональної організації робочого місця
- •2.2 Оцінювання робочих місць
- •3). Теоретико-методологічні основи нормування праці
- •3.1 Сутність нормування праці
- •3.2 Класифікація робочого часу
- •3.3Методи дослідження витрат робочого часу
- •1. Підготовка до спостереження:
- •2. Спостереження - реєстрація (за допомогою годинника) всіх витрат робочого часу як за назвою, так і за тривалістю.
- •3.4 Методи нормування та способи встановлення норм
3). Теоретико-методологічні основи нормування праці
3.1 Сутність нормування праці
Нормування праці - це встановлення кількості праці визначеної якості, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва.
Предметом нормування праці є тривалість у часі трудового процесу.
Об’єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному перебігу як складова виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних показників.
Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об’єктів нормування у вузькому практичному сенсі належать:
робочий час;
виробнича (технологічна) операція;
технологічна структура операції;
трудовий мікроелемент (трудовий рух);
обсяг роботи за певну одиницю часу;
зона обслуговування;
чисельність персоналу.
Нормування праці на підприємстві виконує надзвичайно важливі функції, а саме:
планування - норми є основою виробничого планування на всіх рівнях, в усіх підрозділах підприємства;
організація праці - нормування сприяє виявленню й закріпленню ефективних прийомів і методів праці;
диференціація заробітної плати - підставою для правильного встановлення заробітної плати працівникам виробничої та невиробничої сфери, засобом урахування індивідуальних і колективних результатів праці, мають бути ретельно обґрунтовані норми;
поширення і закріплення передових ноу-хау;
соціальна - сприяє обґрунтованому й справедливому розподілу трудових доходів між працівниками.
Головною метою нормування в ринкових умовах є встановлення на кожному підприємстві міри праці тобто робочого часу, який необхідно вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини, максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, усунення його непродуктивних втрат.
Практичні завдання технічного нормування можна визначити як:
встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
впровадження ефективної організації праці на робочому місці.
Принципи нормування праці:
принцип забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці;
принцип необхідності забезпечення прогресивності норм;
принцип наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм;
принцип єдності застосованих норм, рівної напруженості;
принцип обов’язкового комплексного охоплення обґрунтованими нормами всього обсягу робіт;
принцип чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання;
принцип оптимального вибору об’єкта дослідження як одиниці нормування праці;
принцип демократичного залучення працівників до розробки норм праці.
Відповідно до мети, завдань і принципів можна визначити зміст процесу нормування праці на підприємствах:
вивчення й аналіз змісту і характеру праці відповідної категорії персоналу в цілому та окремих професійно-кваліфікаційних груп зокрема у реальних організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умовах;
вивчення передового науково-технічного виробничого вітчизняного та закордонного досвіду, аналіз можливостей впровадження його в умовах підприємства;
встановлення конкретної мети розробки певної норми, визначення вимог до неї, вибір методу нормування, вирішення питання або необхідності проведення науково-дослідних робіт, що передують розробці норми, або можливості використання для цього типових галузевих або інших норм, що існують;
проектування виконання роботи, зокрема визначення ефективного складу її процесів і такої послідовності їх виконання у часі, що найповніше відповідала б організаційно-технічним умовам виробництва; відповідно до цього встановлення необхідного ступеня деталізації трудового процесу, способу спостереження і фіксації результатів, визначення кількості спостережень;
апробація норм, оцінка їх економічної ефективності; аналіз тенденцій змін організаційно-технічних умов, уточнення норм згідно з отриманими результатами;
впровадження норм на конкретних робочих місцях у виробничому процесі.
Склад спеціалістів, зайнятих нормуванням праці на конкретному підприємстві, залежить від багатьох обставин, головна серед яких - вирішення питання: або встановленням і переглядом норм на підприємстві буде займатися власний штат спеціалістів, або планується залучення фірм, інститутів, консультантів, що спеціалізуються на нормуванні праці.
Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служби нормування праці, то її чисельний склад залежатиме від таких основних чинників:
загальна чисельність персоналу підприємства;
обсяг робіт, що оплачуються за відрядною системою;
рівень охоплення нормуванням праці допоміжних цехів та робіт;
розповсюдження нормування праці на управлінський персонал.