3). Теоретико-методологічні основи нормування праці

3.1 Сутність нормування праці

Нормування праці - це встановлен­ня кількості праці визначеної якості, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Предметом нормування праці є тривалість у часі трудового про­цесу.

Об’єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному перебігу як складова виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних показників.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об’єктів норму­вання у вузькому практичному сенсі належать:

робочий час;

виробнича (технологічна) операція;

технологічна структура операції;

трудовий мікроелемент (трудовий рух);

обсяг роботи за певну одиницю часу;

зона обслуговування;

чисельність персоналу.

Нормування праці на підприємстві виконує надзвичайно важливі функції, а саме:

планування - норми є основою виробничого планування на всіх рівнях, в усіх підрозділах підприємства;

організація праці - нормування сприяє виявленню й закріплен­ню ефективних прийомів і методів праці;

диференціація заробітної плати - підставою для правильного встановлення заробітної плати працівникам виробничої та неви­робничої сфери, засобом урахування індивідуальних і колектив­них результатів праці, мають бути ретельно обґрунтовані норми;

поширення і закріплення передових ноу-хау;

соціальна - сприяє обґрунтованому й справедливому розподілу трудових доходів між працівниками.

Головною метою нормування в ринкових умовах є встановлення на кожному підприємстві міри праці тобто робочого часу, який необхід­но вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини, максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок щільного ви­користання робочого часу, усунення його непродуктивних втрат.

Практичні завдання технічного нормування можна визначити як:

встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;

розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;

впровадження ефективної організації праці на робочому місці.

Принципи нормування праці:

принцип забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці;

принцип необхідності забезпечення прогресивності норм;

принцип наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм;

принцип єдності застосованих норм, рівної напруженості;

принцип обов’язкового комплексного охоплення обґрунтованими нормами всього обсягу робіт;

принцип чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання;

принцип оптимального вибору об’єкта дослідження як одиниці нормування праці;

принцип демократичного залучення працівників до розробки норм праці.

Відповідно до мети, завдань і принципів можна визначити зміст процесу нормування праці на підприємствах:

вивчення й аналіз змісту і характеру праці відповідної категорії персоналу в цілому та окремих професійно-кваліфікаційних груп зокрема у реальних організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умовах;

вивчення передового науково-технічного виробничого вітчизняного та закордонного досвіду, аналіз можливостей впровадження його в умовах підприємства;

встановлення конкретної мети розробки певної норми, виз­начення вимог до неї, вибір методу нормування, вирішення питання або необхідності проведення науково-дослідних робіт, що передують розробці норми, або можливості використання для цього типових галузевих або інших норм, що існують;

проектування виконання роботи, зокрема визначення ефектив­ного складу її процесів і такої послідовності їх виконання у часі, що найповніше відповідала б організаційно-технічним умовам виробництва; відповідно до цього встановлення необхідного ступеня деталізації трудового процесу, способу спостереження і фіксації результатів, визначення кількості спостережень;

апробація норм, оцінка їх економічної ефективності; аналіз тенденцій змін організаційно-технічних умов, уточнення норм згідно з отриманими результатами;

впровадження норм на конкретних робочих місцях у вироб­ничому процесі.

Склад спеціалістів, зайнятих нормуванням праці на конкретному підприємстві, залежить від багатьох обставин, головна серед яких - вирішення питання: або встановленням і переглядом норм на під­приємстві буде займатися власний штат спеціалістів, або планується залучення фірм, інститутів, консультантів, що спеціалізуються на нор­муванні праці.

Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служби нормування праці, то її чисельний склад залежатиме від таких ос­новних чинників:

загальна чисельність персоналу підприємства;

обсяг робіт, що оплачуються за відрядною системою;

рівень охоплення нормуванням праці допоміжних цехів та робіт;

розповсюдження нормування праці на управлінський персонал.