![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Фонема та її функції
- •2. Мовознавство загальне і часткове, теоретичне і прикладне
- •3.Структура мовознавчої науки.
- •4. Фонема і її алофони.Варіант і варіація фонеми
- •5. Зовнішні і внутрішні причини мовних змін.
- •6. Методи і прийоми дослідження мовного матеріалу
- •7.Супрасегментні звукові явища.
- •8.Синхронія і діахронія
- •9.Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •10.Мова як особлива знакова система.
- •11. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •12. Мова і мовлення
- •13. Наголос. Типологія наголосу.
- •14.Семіотика.Типи знаків. Мовні знаки.
- •15.Граматичне значення,граматична форма,граматичний спосіб.
- •16.Основні та часткові функції мови.
- •18. Лінгвістичний (функціональний) аспекту вивченні звуків. Поняття фонеми.
- •19. Порівняльно-історичне мовознавство. Формування, становлення, сучасний стан.
- •20. Система фонем як система опозиції. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •21 . Мова, мислення, свідомість.
10.Мова як особлива знакова система.
Знак - це матеріальне втілення, яке передає інформацію за принципом конвенційності (домовленості). Він заміщує реальний позначуваний предмет (виконує субститутивну функцію).
Знаки обєднуються в знакові системи, які вивчає наука семіотика.
Типи зн. за способом сприйняття: 1. Зорові 2. Тактильні.
Ознаки:
- заміщує реальний обєкт.
- Не існує окремо.
- вступає в звязок з іншими знаками в межах системи.
- закріплений в людській свідомості.
- поєднує в собі план вираження - ту форму, в якій втілюється, і план значення - означувану інформацію.
- один і той же знак в різних системах може мати різне значення.
Мова є знаковою системою; одну й ту ж інформацію ми можемо передати за допомогою символів: показати на двері або написати "вийдіть", або ж замінити це слово символами азбуки Морзе.
Знаками в мові можна вважати лише те, що несе інформацію. Наприклад, окремо взяті звуки в мові не несуть інформації, а, отже, не є знаками. Не є знаками в мові:
- звук (не несе інформації)
- морфема (напівзнак, бо самостійно вона не реалізує своє значення, а лише вказує на нього: стіл, стол-а, стол-у і.т.д.)
- речення (бо речення саме по собі є не цілісним знаком, а їх системою).
Мовні знаки не мають органічного звязку з позначуваними явищами, а, отже, одне й те саме поняття в різних мовах виражається по-різному: гвоздь, цвях, nail, Nagel, водночас однакові за планом вираження слова можуть означати різні поняття.
Особливості мови як знакової системи:
- мова - природна знакова система. Всі інші є штучними.
- будь-яку іншу знакову систему можна передати мовою, навпаки - неможливо.
- мова є найпотужнішим засобом формування думки.
Отже, мова є особливою і досить складною знаковою системою. На відміну від усіх інших знакових штучних систем, мова є природною системою. Вперше знакову теорію серед мовознавців сформував Ф. де Соссюр, визначивши мовознавство як складову частину семіотики, а семіотику - частиною соціальної психології.
Знак позначає предмети позамовної дійсності і тісно повязаний з психологічним сприйняттям людини. На основі цього розрізняють:
референт - одиничний предмет (напр, стілець).
денотат - клас ідентичних предметів, які мають спільні риси (стілець може бути грубий і деревяний або обтягнутий тканиною, або бути витвором мистецтва з позолоченими ніжками, але все одно він лишиться стільцем).
сигніфікат - сукупність ознак класу предметів.
11. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
Звук-найменша неподільна одиниця мовлення,яка утворюється апаратом мовлення,має фізичну природу, і виконує в мові певну функцію.
Фізичний аспект-виявляється в звучанні звука,завдяки якому мовлення може передаватися і сприйматися. Зважаючи на його природу,звук визначають як коливання пружного середовища.звуки зазвичай будуються на потоці видихуваного повітря(експірати)і значно рідше на вдихуваному(інспірати). Розрізняютьвисоту звука- залежить вона від частоти коливань голосових зв’язок за одиницю часу,і вимірюється в герцах. Людське вухо здатне сприймати звукові коливання від 16 гц до 20000 гц.(музичний наголос)Сила звука-вона визначається амплітудою коливань звуків:чим більший розмах коливання,тим сильніший,інтенсивніший звук. Одиницею вимірювання є Бел і його десята доля-децибел. (динамічний,силовий наголос).Довгота звука-залежить від часу його звучання. Її вимірюють в мілісекундах або сигмах(основа кількісного наголосу).Тон і шум-звукові коливання бувають рівномірними,тобто наступне коливання дорівнює попередньому, і не рівномірними. У результаті рівномірних коливань утворюються тони. Неритмічні коливання,які виникають внаслідок повітрям певних перешкод є основою утворення шумівТембр-своєрідне поєднання основного тону,його обертонів та додаткових тонів. Людину можна впізнати за голосом завдяки його тембру. Відмінності тембру різних людей зумовлені відмінностями основного тону та обертонів їхнього голосу.