17. Часові характеристики відчуттів.

тривалість збереження відповідного відчуття при впливі джерела інформації на органи чуттів, а також послідовність відчуттів, яка відображає дію ряду дискретних (окремих) стимулів.

Основною часовою характеристикою відчуттів є тривалість. Визначається функціональним станом рецептора, але головним чином - часом дії подразника та його інтенсивністю. Тривалість дії подразника ніколи не дорівнює тривалості дії відчуття, все рівно є незначний плюс-мінус у тривалості.

Тривалість відчуттів має такі характеристики:

1.При дії подразника на органи відчуттів відчуття виникає не зразу, а через певний відрізок часу, який носить назву латентного (скритого) періоду відчуттів. Латентний період для різних видів відчуттів різний (наприклад, для смакових відчуттів він складє 50 міллікесунд, для тактильних - 130 міллісекунд, для больових – 370 мілліскунд)

2. Відчуття також не зникає зразу одночасно з припиненням дії подразника, Ця інерція відчуттів проявляється в так званих післядіях.

Найменший час реакції існує на слуховий подразник, а «після дія» для цього аналізатора теж найменша. Для кожної людини і для кожного аналізатора можна встановити свою критичну «частоту миготіння» - частоту подачі стимулів, при яких вони ще не зливаються в одне безперервне відчуття. Ці показники не покращуються завдяки тренувань, вони не змінюються і залежать від нейродинамічних властивостей людини.

Часові характеристики зумовлюються швидкістю обробки інформації і характеризують нейродинамічні властивості людини.

18. Поняття про модальність відчуттів.

Основною характеристикою сенсорного образу є модальність – якість, яка зумовлена в першу чергу хімічними або фізичними властивостями подразника. Залежно від природи подразника і відповідною спеціалізацією аналізатора, будуть розрізнятися різні модальності; якість відчуття може змінюватися і в межах одного виду. Якість відчуття – це знак, а не образ стимулів.

Модальність залежить від:

а) особливостей і призначення рецепторів;

б)специфічних особливостей подразника.

За ознакою модальності виділяють такі види відчуттів:

Зорові - виникають в результаті дії променів світла на сітківку ока. Завдяки зоровим відчуттям людина пізнає освітленість, колір предметів, їх розміри, пропорції, конструкцію, обсяг, розміщення в просторі;

Слухові - виникають як результат дії звукових хвиль на кортіїв орган - рецепторний апарат слухового аналізатора у внутрішньому вусі людини. Людина може сприймати звуки з частотою коливання від 16 до 20000 Гц. На основі слухових відчуттів людина оволодіває мовою, за допомогою слуху контролює свою й чужу мову;

Нюхові - виникають при подразненні специфічних рецепторних клітин, розміщених у слизовій оболонці верхнього і частково середнього носових ходів;

Смакові - виникає в результаті дії на смакові рецептори хімічних речовин. Смакові рецептори містяться на поверхні язика, задній поверхні глотки, піднебіння та в надгортаннику. Відповідно до них класифікують відчуття солодкого, кислого, солоного, гіркого;

Дотику (тактильні, температурні, больові тощо) - відіграють неабияку роль у сприйнятті розміру, форми предметів;

Кінестетичні та ін. - характеризують положення і переміщення частин тіла в просторі, ґрунтуючись на сигналах, що надходять від пропріорецепторів.

Розподіл відчуттів за ознакою модальності є найбільш розповсюджений. Первинна класифікація відчуттів, виходить, природно, з типу рецептора, який дає відчуття даної якості, або "модальності". Однак існують відчуття, які не можуть бути пов'язані з будь-якої певної модальністю. Такі відчуття називають інтермодальними. До них відноситься, наприклад, вібраційна чутливість, яка пов'язує тактильно-моторну сферу зі слуховою.