- •2. Порівняльний аналіз відчуття та сприймання
- •3. Розвиток відчуттів та сприймання в процесах предметно-практичної діяльності
- •4. Рецепторна теорія відчуттів та її конкретизація у дослідженнях і.Мюллера та г.Гельмгольця
- •5.Класична психофізика та її роль у розвитку уявлень про відображальну природу психіки
- •6.Рефлекторна теорія психіки та сенсорно-перцептивних процесів
- •7. Еволюційний підхід до дослідження відчуттів і органів чуттів.
- •11. Основні характеристики відчуттів
- •13. Основний психофізичний закон та його варіанти. - Основний психофічний закон – це закон Вебера- Фехнера.
- •14. Абсолютні, різнісні та диференційні пороги чутливості.
- •15. Явище сенсорної адаптації та сенсибілізації.
- •16. Просторові характеристики відчуттів.
- •17. Часові характеристики відчуттів.
- •18. Поняття про модальність відчуттів.
- •19. Інтенсивність відчуття як його кількісна характеристика.
- •22.Еферентні системи аналізаторів та їх участь у сенсорних процесах
- •24.Проблема співвідношення сенсорного та перцептивного образів
- •25. Основні етапи становлення перцептивного образу в актуагенезі. Способи їх експериментального вивчення.
- •26. Дослідження стадіальності перцептивного образу при різних видах ручного сприймання.
- •27.Поняття ручного сприймання. Види ручного сприймання.
- •28. Порівняльний аналіз механізмів ручного та зорового сприймання.
- •29. Дослідження сприймання в асоціативній психології.
- •30. Гештальтпсихологія і проблема сприймання
- •31. Діяльнісний підхід до сприймання в суч.Псих.
- •32. Теорія перцептивних дій
- •33. Дослідження сенсорно-перцептивних процесів в контексті психологічної теорії діяльності Лєонтьєва.
- •34. Дослідження сприймання в світлі теорії установки
- •35. Основні характеристики перцептивного образу
- •36. Поняття про константність сприймання
- •37. Механізми константності сприймання. Види перцептивних констант.
- •38. Узагальненість перцептивного образу та її дослідження в різних теоріях сприймання (теорія категоризації сприймання, теорія перцептивнийх дій).
- •2)Теорія перцептивних дій:
- •39. Цілісність та структурність сприйняття. Різні погляди на їх механізми.
- •40. Предметність та осмисленість (усвідомленість) сприймання як його змістовні характеристики.
- •41. Поняття про аперцепцію. Роль аперцепції в регуляції поведінки та діяльності.
- •42. Закономірності чуттєвого відображення простору.
- •43.Проблеми сенсорного відображення простору.
- •44. Проблема перцептивного відображення простору.
- •45. Проблема розвитку сприймання простору в онтогенезі (нативізм та емпіризм).
- •46. Сприймання форми предметів.
- •47. Сприймання розміру предметів.
- •48. Сприймання об’ємності та віддаленості предметів один від одного.
- •49. Відображення напрямку локалізації предмету у просторі дискантними аналізаторами.
- •1. Зоровий.
- •2. Нюховий.
- •3. Слуховий.
- •50. Характеристики зорових відчуттів
- •51. Характеристики слухових відчуттів.
- •52. Біль як пізнавальний процес.
- •54. Характеристики тактильних відчуттів.
- •55. Функції температурного аналізатора та характеристики температурних відчуттів.
- •56. Хеморецепція та її різновиди
- •57. Особливості будови тактильного та пропріоцептивного аналізаторів людини
- •58. Смакові відчуття.
- •59. Нюхові відчуття.
- •62. Сприймання руху.
46. Сприймання форми предметів.
Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів.
При зоровому сприйнятті, сприймаючи предмети різної форми, ми обводимо їх рухами очей. Між рухами очей і відбитком предмета на їхній сітківці встановлюється зв»язок, що дає змогу краще сприймати розміри і форми предметів.
Теж саме спостерігається і при тактильному сприйнятті: щоб визначити на дотик форму предмету, якого не бачиш, треба брати цей предмет, повертати його, доторкатися до нього з різних сторін. При цьому рука вивчає предмет легкими рухами, весь час повертаючись назад, як перевіряючи, чи правильно сприйнята та чи інша частина. Тут значущим є поєднання тактильних та кінестичних відчуттів.
Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити при ознайомленні з формою , є контур. Зорова систем має не лише встановлювати межу між об’єктом і тлом (фігурою і фоном), але і утримувати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур. Теж саме спостерігається і при тактильному сприйнятті.
47. Сприймання розміру предметів.
Сприйняття розміру предметів визначається:
А) величиною їх зображення на сітківці ока;
Б) віддаленості від очей спостерігача.
Відповідно, сприймання розміру предмета здійснюється за допомогою зорового і кінестезичного аналізаторів.
Однак основну роль при цьому відіграє зоровий аналізатор та його основні механізми:
1. Кришталик ока змінює свою кривизну залежно від віддаленості предмета, що діє на нього (на близькій відстані він стає випуклішим, на віддаленій – плоскішим; це явище називається акомодацією – зміна кривизни кришталика). Акомодація очей є важливим руховим механізмом зорового аналізатора, що допомагає сприймати відстань. ( з віком кришталик стає менш рухливим та втрачає свою здатність до акомодації, тобто зімни своє форми при погляді на різно віддалені предмети. У результаті розвивається дальнозоркість (проявляється втому, що найближча точка ясного бачення з віком віддаляється все дальше і дальше)
2. Акомодація, як правило, зв»язана з конвергенцією - зведення зорових осей на предметі, на якому фіксується погляд. (Певному стану акомодації відповідає пвне зведення зорових осей навпаки). Кут конвергенції використовується як індуктор відстані , своєрідний дальномір. Конвергенція тим більша, чим ближній об»єкт. Конвергенція спостерігається за умов бінокулярного зору (бачення двома очима). Сприймання відстані одним оком характеризується недостатньою чіткістю.
Отже, комбінація двох подразників – величини зображення предмета на сітківці та напруження зорових м»язів (в результаті акомодації та конвергенції) і є умовно-рефлекторним сигналом розміру предмету, який сприймається.
48. Сприймання об’ємності та віддаленості предметів один від одного.
1.У сприйнятті об’ємності (глибини предметів) основні роль відіграє бінокулярний зір. При бінокулярному зорі зображення падає на диспартні , тобто на незбіжні точки сітківок правого і лівого ока. (Ці точки розміщені на дещо неоднаковій відстані від центральних ямок сітчатки, в одному оці – справа від центральної ямки, в іншому – зліва від неї). Коли зображення падає на ідентичні (кореспондуючі точки), тобто цілком збіжні точки сітківки, вони сприймаються, як плоскі. Якщо диспарантність зображення предмета дуже велика, предмет починає «двоїтися».
При одночасному баченні двома очима відповідні подразнення від правого і лівого ока об»єднаються в мозкових частинах зорового аналізатора. Створюється враження об»ємності предмета, що сприймається.
2. Сприйняття об»ємності (глибини) також може досягатися завдяки вторинним ознакам, які є умовними сигналами віддаленості:
- вдима лінія предмета;
-лінійна перспектива;
-загоружування одних предметів іншими;
-колір предметів.
3. Для сприйняття віддаленості предметів також важливу роль відіграє мускульно-рухові відчуття, які виникають при скороченні та розслабленні м»язів ока.
а) кришталик ока змінює свою кривизну залежно від віддаленості предмета, що діє на нього (на близькій відстані він стає випуклішим, на віддаленій – плоскішим);
б) акомодація очей є важливим руховим механізмом зорового аналізатора, що допомагає сприймати відстань;
в) при переведенні очей з більш віддаленого об»єкта на менш віддалений має місце конвергенція очей. І вона тим більша, чим ближній об»єкт. Конвергенція спостерігається за умов бінокулярного зору (бачення двома очима). Сприймання відстані одним оком характеризується недостатньою чіткістю.
Взаємодія зорового та кінестизичного аналізатора забезпечує адекватне сприймання глибини та віддаленості предмету.