- •1.Візантійський канон та його інтерпретація в мистецтві кр (іконопис, архітектура)
- •2.Періодизація та загальна характеристика укр.. Культури хіх ст..
- •11.Білет
- •1.Література Київської Русі
- •11.2. Дворянський період в українській культурі хіХст.
- •12.1. Загальна характеристика філософської думки періоду Київської Русі.
- •13.1.Архітектура Київської Русі.
- •13.2.Народницький період культури хіХст.
- •14.1. Галицько-Волинська держава як політична і культурна правонаступниця Києва.
- •14.2.П.Куліш, м.Костомаров, т.Шевченко – представники романтизму.
- •15.1. Розвиток гуманістичних та реформаційних ідей в Україні 15-16ст.
- •15.2.Творчість і.Котляревського.
- •1.Діяльність і. Вишенського.
- •2.Специфіка розвитку української культури в сучасних умовах.
- •2. Архітектура в Україні 19.Ст.
- •2. Феномен шестидесятників в українській культурі 20 ст.
- •1. Харківський університет, його внесок у розвиток науки, української філософії.
- •25.1 Київський університет та його внесок у розвиток освіти та науки України
- •25.2 Стиль модерн у розвитку українського мистецтва
- •26.1 Загальна характеристика розвитку філософської думки в університеті Св. Володимира
- •26.2 Загальна характеристика культури хХст.
- •27.1 Просвітництво в Україні 1пол. Хіх ст.
- •27.2 Феномен «Розстріляного Відродження»
- •28.1 Культурні товариства «Громада» та «Просвіта»
- •28.2 Поняття міфу та специфічні риси слов’янської міфології
25.2 Стиль модерн у розвитку українського мистецтва
Модерн - суб’єктивістська течія в культурі. Модернізм руйнує традиції взагалі, а модерн існує у межах модернізму, поєднує культ новизни, але не відкидає традицію як таку. Охоплює не всі види мистецтва, а лише архітектуру та літературу
В Україні вплив модерну йде безпосередньо з Польщі на Галичину і звідти — на Наддніпрянщину В польській культурі своєрідним заломленням Ніцше став яскравий письменник Пшибишевський. Утворене 1906 р. у Львові товариство «Молода муза» (поети і письменники Б. Лепкий, В. Пачовський, П. Карманський, М. Яцків, композитор С. Людкевич, критик М. Євшан та ін.) знаходилось під великим впливом модерністської «Молодої Польщі».
Єдиний стрижень цієї новітньої літератури існував: це було загострене відчуття суб’єктивності, не тільки увага до людського «Я», до психології і до вічних проблем індивіда, насамперед волі до життя, любові й смерті, але й спроба все життя і всю реальність побачити крізь мерехтливе і нестійке «Я», подивитись не на миттєвість з погляду вічності, а на вічність крізь нетривке «тепер».
Характерно, що найбільш непримиренними ворогами «модерну» стали вожді вчорашніх «молодих» першої хвилі — Б. Грінченко і особливо С. Єфремов.
Існувало товариство «Молода муза» до 1909 р., а того ж таки року в Києві Павло Богацький та Микита Шаповал заснували журнал українського модерну — «Українська хата» (1909 — 1914 рр.). Початок українського модернізму пов’язують з відозвою Миколи Вороного про видання альманаху «З-над хмар і долин», опублікованою в львівському «Літературно-науковому віснику» 1901 року. Микола Євшан писав і в журналі «Молодої музи» «Світ», і в «Українській хаті».
Різні життєві долі мали українські інтелігенти, запалені на початку століття близькими радикальними ідеями. Умонастрої, що їх узагальнено об’єднують словом модерн, породжували дуже різні політичні результати, проте в мистецтві іноді не породжували нічого. Важко, а чи й неможливо визначити міру приналежності до «модерну» письменників, які вивищувалися над літературним тлом своїм яскравим обдаруванням, таких, як Ольга Кобилянська (1863 — 1942 рр.), Василь Стефаник (1871 — 1936 рр.) чи Михайло Коцюбинський (1864 — 1913 рр.).
Навіть у ранніх творах Коцюбинський виходить за межі традиційного романтичного поклоніння Народу як меті діяльності й еталону чеснот.
Леся Українка була одним із джерел інтелектуальної орієнтації літератури, звідки потреба економити слово, шукати найстисліший спосіб викладу. Проте саме в пошуках «мистецтва для мистецтва» з’являються перші знахідки музики вірша. Загалом поезія «Молодої музи» та «Української хати» не стала таким художнім відкриттям, як російська поезія «Срібного віку». З віршів тієї пори до сьогодні дожило небагато; так, Богдана Лепкого ми знаємо переважно по пісні «Чуєш, брате мій, товаришу мій». Справжнім художнім відкриттям епохи стала новела Василя Стефаника. Вона, здавалося б, нічим не відрізняється від численних оповідань на народні теми, що були й до того; але їх лапідарність змушувала автора до філігранної праці із словом для досягнення максимальної виразності. Передвісника майбутніх відкриттів у ритміці, інструментовці вірша вбачають у поезії Пачовського.