15. Поняття джерел фінансового права

16. Система джерел фінансового права, її елементи

Традицiйно джерелом права вважають нормативно-правовi акти, санкцiонованi звичаї, прецеденти (судовi чи адмiнiстративнi), мiжнароднi угоди. Iснує кiлька пiдходiв до розгляду джерел права:

— соцiально-економiчний — визнача сукупнiсть соцiально економiчних факторiв, що регулюють об’єктивнi закони;

— державно-полiтичний — характеризує реалiзацiю державної волi в конкретних правових нормах;

— юридичний — специфiчний механiзм реалiзацiї, що передбачає волю держави в коикретних нормах права.

Джерело фiнансового права має встановлювати нові правила поведiнки, що виключають її iндивiдуалiзацiю стосовно окремого суб’єкта; бути виданим компетентним органом (пере важно органами державної влади); чiтко вiдповiдати матерiальнiй i процесуальнiй сторонам функцiонування.

Таким чином, джерелом фiнансового права є форма вираження правотворчої дiяльностi держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актiв, що встановлюють норми фiнансового права.

Джерела фiнансового права можуть бути подiленi за декiлькома принципами:

І. На основi владно-територiальної ознаки (в основному це стосується видiв нормативних актiв):

1) Загальнодержавнi нормативні акти.

2) Республiканськi (Автономна Реслублiка Крим).

3) Мiсцевi нормативні акти.

ІІ. За характером правових норм:

1) Нормативні акти, що мiстять правовi норми загального характеру, прийнятi компетентними органами у встановленому порядку.

2) Ненормативнi — акти, що не мiстять правових норм загального характеру.

III. За особливостями правового регулювання i характером встановлення:

1) Звичай, санкцiонований компетентними органами у встановленому порядку. Найчастiше йдеться про звичай, до якого роблять посилання в законi. Звичаєм, як правило, регулюють процесуальний бiк функцiокування акгiв, межi компетенцiї дер жавних органiв у сферi фiнансової дiяльностi.

2) Прецедент отримав поширення в державах англо-саксонської системи, особливо за наявностi пробiлу в законодавствi. Специфiка в цьому випадку полягає в тому, що правозастосовчий орган фактично виступає як нормотворча структура. Бага

то процесуальних норм народилося в ходi судових слухань у податкових справах. Наприклад, розгляд податкових правопорушень у американському судi ускладнювався посиланнями на п’яту поправку до Конституцi США, яка надавала право вiдмовитися вiд свiдчень, тому що це могло зумовити «самозвинувачення». Верховний Суд США, надiлений повноваженнями конституцiйттого контролю, вiдмовив пiдозрюваним у можливостi використовувати п’яту поправку до Конституцiї у випадку розгляду справ про податковi правопорушення.

Аналогiчнi ситуації зумовлюють i потребу систематизацiї найважливiших судових рiшень. У СIIIА судову нормотворчiсть здiйснює Верховний суд, апеляцiйнi суди, претензiйний суд, федеральнi окружнi суди та податковий суд США.

З) Мiжнароднi договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, iнших питань оподаткування. Застосування цього джерела не завждя є однозначним. Мiжнародні договори надiлено рiзною юридичною чиннiстю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їхня дiя рiвносильна й мiжнароднi договори включають у систему законодавства нарiвнi з законами США. Це створює проблеми як забезпечення правового регулювання цих норм, так i системи гарантiй такого забезпечення.

4) Правова доктрина притаманна мусульманським країнам де, будучи одним iз важливих джерел шарiату, заповнює прогалини законодавства вiдповiдно до розпоряджень мусульманської доктрини.

5) Нормативний правовий акт — найважливiше, а iнодi єдине джерело фiнансового права. В деяких випадках iншi джерела розглядають як похiднi вiд нормативного акта.

Норми фiнансового права, що мiстяться в рiзноманiтних нормативно-правових актах, представленi, насамперед, у актах представницьких i виконавчих органiв, i органiв мiсцевого самоврядування. Саме вони й становлять джерела фiнансового права. Отже, джерела фiнансового права — це правовi акти представницьких, виконавчих органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, що мiстять фiнансово-правовi норми.

Система нормативно-правових актiв i система законодавства, якi не є синонiмами, тiсно пов’язанi й обумовленi одна одною. Саме тому аналiз системи фiнансового законодавства й дає основне уявлення про джерела фiнансового права України.

Проте, потрiбно розмежувати систему фiнансового права й систему фiнансового законодавства. Якщо перша являє собою сукупнiсть вiдносин, якi регулює фiнансове право, то система фiнансового законодавства — зовнiшнє вираження фiнансових правовiдносин, своєрiдне усвiдомлення їх суспiльством на певному етапi, закрiплене за допомогою наявних у його розпорядженнi нормативних важелiв. Системи фiнансового права й законодавства спiввiдносяться як специфiчнi фiлософськi категорiї змiсту й форми.