18. Розкажіть про походження складотворних сонорних r, l.

Південнослов'янські мови (болгарська, сербсько-хорватська, словенська) і близькі до них західнослов'янські (словацька, чеська) здавна мали складотворчі сонорні r, 1, що підтверджується сучасними формами. У болгарській мові плавні втратили складотворчість уже в історичний період, вони замінилися сполученнями р, л+ ъ. У мовах північно-західних слов'ян (лужицькій, польській, полабській, кашубській) та східних (українській, російській, білоруській) немає складотворчих сонорних, їм відповідають сполучення «о, е + р, л». У старослов'янській мові складотворчими могли бути не лише голосні, а й сонорні р, л. На письмі ці сонорні завжди виступали у сполученнях ръ, лъ, рь, ль. Складність виділення складотворчих сонорних полягає у тому, що ці сполучення мали подвійний вияв: 1. Нескладовий р, л + складовий ъ, ь. Напр.: кръвь, трьхь.Таким сполученням у сучасних східнослов’янських аналогах відповідає той же порядок складових елементів: голосний стоїть після сонорного — кров, плоть. 2. Складовий р, л + нескладовий ъ, ь. Напр.: гръло, врьхъ. У їх сучасних східнослов'янських відповідниках порядок елементів зворотний: голосний стоїть перед сонорним — горло, верх. Складотворчість сонорних у таких сполученнях підтверджується і тим, що пам’ятки фіксують приклади без нескладових редукованих.