14. Вікова періодизація розвитку особистості. Її врахування у вивченні індивідуально-психологічних особливостей різних категорій особового складу.

Існують декілька вікових періодизацій. Найбільш загальна періодизація: дитячий вік, підлітковий вік, юність, зрілість, старість. Періодизація використовується у віковій психології для визначення індивідуально-психологічних особливостей, що пов’язані з періодами життя людини та для вивчення психологічних та соціально-психологічних проблем людей різного віку. Головним феноменом, що пов’язаний з вікової періодизацією та її впливом на психологічний стан особистості є вікові кризи, що виникають на межі періодів: 20 років, 30, 40, 50, 60 років. Найбільш відома вікова криза – криза середнього віку (після 40 років). Найчастіше виникає у чоловіків. Існують статеві та гендерні відмінності динаміки психічного здоров’я чоловіків та жінок. З віком у чоловіків посилюється тенденція до невротизму, що є чинником переживання неврозів, невротичного сценарію життя. У жінок навпаки знижується невротичність, тому жінки з віком більш життєрадісні і живуть в середньому більше, ніж чоловіки.

Вікова періодизація враховується при проведенні психологічної роботи з різними віковими категоріями військовослужбовців. Наприклад, строкова служба пов’язана з проблемами підліткового та юнацького віку. Психічне здоров’я офіцерів та військовослужбовців за контрактом пов’язано з ймовірністю виникнення вікових криз та погіршення психосоматичного стану. Таким чином, для кожної вікової категорії необхідно розробляти різні психокорекцій ні програми, проводити різні заходи психопрофілактики.

15. Поняття адаптації. Особливості процесу соціально-психологічної адаптації в умовах військової служби.

Адаптація це процес пристосування індивіда до нових умов життєдіяльності.

Види адаптації:

Біологічна – описує пристосування біологічних систем організму.

Психофізіологічна – описує пристосування фізіологічних систем та їх вплив на психіку військовослужбовця

Психологічна – описує пристосування психіки військовослужбовця до нових умов життєдіяльності з включенням механізмів психологічного захисту.

Соціально-психологічна – описує пристосування особистості військовослужбовця до нових умов життєдіяльності та міжособистісних відносин у військовому колективі.

Соціально-психологічна адаптація військовослужбовця в умовах військової служби розподіляється на психологічну адаптацію до умов служби, соціальну адаптацію в умовах військового колективу та військово-професійну адаптацію до умов військово-професійної діяльності. Термін адаптації військовослужбовця – від 3 місяців до 1 року. Таким чином, складність адаптації військовослужбовця строкової служби полягає в тому, що адаптація співпадає з його терміном служби. Адаптація є природним процесом, штучне прискорення адаптації (особливо у військовослужбовців з нервово-психічною нестійкістю, проявами дезадаптації тощо) може привести до психосоматичних розладів, погіршення психосоматичного та фізичного здоров’я.

16. Відхильна поведінка, її соціально-психологічна характеристика в умовах військової служби.

Поняття “Відхильна (девіантна) поведінка”. Сам термін поведінка у науковій літературі трактується як система взаємопов‘язаних дій та вчинків, які мають специфічне емоційне забарвлення і спрямовані на задоволення біологічних та соціальних потреб.

Аномальна поведінка – поведінка, яка притаманна психічно хворим особам.

Делінквентна (правопорушна) поведінка – поведінка, яка пов‘язана з незначними (адміністративними) правопорушеннями.

Кримінальна (злочинна) поведінка – поведінка, яка пов‘язана з порушенням основних законів суспільства, що дає право легального застосування обґрунтованого примусу.

У процесі військової служби військовослужбовці зазнають впливу різноманітних факторів зовнішнього середовища, які можуть мотивувати у деяких з них неадекватну реакцію, у тому числі у вигляді девіантної поведінки. Такими факторами можуть бути:

- вплив на фізіологічні характеристики: нестача кисню, холод, спека, фізичні навантаження, зміни раціону харчування;

- вплив на нервово-психічну діяльність: порушення режиму сну і неспання, інформаційна депривація, групова ізоляція, регламентація всіх видів діяльності, загроза життю;

- вплив на психосоціальну сферу: входження у військову малу групу, засвоєння групових норм поведінки, стилю взаємовідносин.

Формами девіантної поведінки військовослужбовців можуть бути:

• вживання алкоголю и наркотиків;

• порушення статутних норм;

• суїцидальна поведінка: самогубства, суїцидальні демонстрації;

• сексуальні відхилення.