12. Мотиваційна сфера особистості військовослужбовця. Особливості її формування в умовах військової служби.

Мотив - спонукальна сила дій і вчинків військовослужбовця. На відміну від потреб, мотиви має тільки людина. Багато корисного в теоретичне розуміння того, що таке мотив, внесли психологи С. Л. Рубінштейн і О. М. Леонтьєв. Наприклад, О. М. Леонтьєв визначив мотив як те, що, відповідаючи актуальній потребі, організовує і відповідним чином спрямовує поведінку людини. Мотив (або причину) дій воїна визначити нескладно, якщо він один. Але, як правило, поведінку військовослужбовця визначає безліч факторів. Однак у будь-якому разі мотиви в чистому вигляді не існують, вони лише результат відображення у психіці потреб організму, викликаних зовнішніми чи внутрішніми умовами. Тому О. М. Леонтьєв мотив визначає як усвідомлену потребу, хоча автор даного посібника враховує, що часто ми мотивів не усвідомлюємо, оскільки здійснюючи ті чи інші вчинки, не завжди замислюємося над мотивами, що визначають їх. Тому для стимулювання і спрямування поведінки у відповідне русло, необхідні щонайменше два мотиваційних фактори: потреба і мотив.

Мотиви умовно можна поділити на прості (стимулюючі: потяг, бажання, прагнення) і складні (змістоутворюючі). Прості мотиви часто воїнами не усвідомлюються і можуть бути спонукаючою силою антигромадських вчинків. Безумовно, нас більше цікавлять змістоутворюючі або професійні мотиви, де основне місце посідає інтерес. Тому першим кроком офіцера як керівника має бути виявлення змістоутворюючих мотивів військової праці своїх підлеглих і вивчення мотиваційних структур поведінки особистості в різних ситуаціях. Офіцер визначає, що є головним рушієм у ставленні підлеглих до служби (матеріальні стимули, задатки лідера та інші фактори).

Мотиви класифікують за такими ознаками.

За силою спонукання: сильні та слабкі.

За ознакою зумовленості особистими якостями: стійкі та нестійкі.

За характером впливу на процес досягнення мети: позитивні і негативні.

За змістовністю орієнтації: соціальні, колективні та особисто-престижні.

Мета - мотиваційний фактор, що пояснює безпосередній, обов'язково усвідомлений результат, на який в даний момент спрямована поведінка воїна. Психологічно мета є той мотиваційно-спонукаючий зміст свідомості, який воїном сприймається як безпосередній і найближчий очікуваний результат його діяльності.

Таким чином, потреби, мотиви й мети основні складові мотиваційної сфери воїна. Вона оцінюється за такими параметрами:

розвиненість - наявність якісно різноманітних мотиваційних факторів;

гнучкість (більш гнучкою вважається така мотиваційна сфера, в якій для задоволення різних потреб застосовується більше різноманітних мотивів);

ієрархізованість (чим більше розрізнень у силі і частоті актуалізації мотивів одного й того ж рівня, тим вища ієрархізованість мотиваційної сфери воїна).

У літературі часто зустрічаємо термін "мотивація", зміст якого становить сукупність стійких мотивів, що мали місце в попередньому життєвому досвіді воїна або мають зараз. Гільфорд запропонував структуру мотивації індивіда. До неї входять:

органічні потреби;

комфорт, приємне оточення;

загальне честолюбство, наполегливість;

потреби за становищем – свобода (конформізм);

потреба знаходитися серед людей, агресивність;

потреба в ризику та безпеці.

Отже, потреби і мотиви складають підвалину мотивації особистості та дійсно пов'язані з інтересами, переконаннями та ідеалами особистості.

Інтерес є формою прояву пізнавальних потреб. Він виражається у особливому ставленні воїна до певних речей та явищ реального світу і в бажанні пізнати їх. Інтереси дають змогу воїну швидше більш повно і глибоко відобразити дійсність. Вони спонукають до знань, до розширення світогляду збагачення психічного життя. Військова діяльність, виконувана з інтересом, має позитивне емоційне тло.

Інтереси, як і потреби, дуже різноманітні. Їх також поділяють на матеріальні (до їжі, одягу, різних речей) та духовні (до навчання, спілкування тощо). Інтереси розрізняють за змістом, глибиною та стійкістю. Інтерес може стати найсильнішим мотивом діяльності воїна. Керуючись, особистість здатна подолати будь-які труднощі. Наприклад, життя М. В. Ломоносова - це подвиг, головною рушійною силою якого були величезний інтерес і любов до науки.

Інтереси можна розрізняти за обсягом. Одні мають широкі, але поверхові інтереси, інші - глибокі, але дуже вузькі за своїм спрямуванням, треті - широкі, різнобічні й глибокі. Найменшу групу становлять люди із всебічними інтересами.

Широта інтересів обов'язково передбачає відокремлення одного з них як головного, навколо якого групуються всі інші інтереси. Різнобічність інтересів збагачує особистість воїна.

Поряд з інтересом людина має переконання та ідеали. Переконання - це усвідомлена потреба особистості, яка спонукає її дія ти відповідно до її ціннісних орієнтацій. Переконання особистості - це глибока й обгрунтована віра людини в принципи та ідеали, якими вона керується в своєму житті. Як упорядкована система поглядів, сукупність переконань виступає у вигляді світогляду, якого особистість додержує на певному етапі онтогенетичного розвитку. Переконання органічно пов’язані зі знаннями і практичними діями. Вони проявляються у діяльності воїна, в його ставленні до товаришів по службі, військового колективу, військової служби.

Формуються переконання в процесі життя під впливом виховання, навчання, самовиховання і життєвого досвіду.

На основі інтересів, переконань воїна складається власний ідеал, - основний стимул його самовдосконалювання та формування. Ідеал - це модель, яка є еталоном в усіх проявах життєдіяльності людини.