67. Сучасна політична культура та мас-медіа

Політична культура(далі ПК) – багатогранне явище, яке є сукупністю поглядів, переконань, принципів, методів, що обумовлюють цілеспрямовану діяльність людини, соціальних груп, партій по відношенню до суспільства, держави. Характеризується стійкими знаннями політики, її головних напрямків, сенсу державної влади, діючих у країні законів і на цій основі усвідомленою участю в політичному житті, розвитком демократії, управління суспільством.

Якісні характеристики ПК:

• соціальна визначеність (вміння журналіста оцінювати реальні події історико-логічними методами на шляхах досягнення науковості, що є ядром ПК);

• плюралістична векторність ПК, чому сприяє утвердження демократії, свободи особистості, гласності;

• невідривність ПК від культури загалом;

• конкретний історизм і діалектичність.

Виділяють три елементи в суті поняття ПК

1. ПК як сукупність політ. знань, світоглядних цінностей, принципів і способів політ. діяльності, істор. досвіду і традицій;

2. ПК – як метод засвоєння людьми знань сенсу політики, вміння застосовувати їх на практиці;

3. ПК – як процес реалізації  в суспільно-політичній діяльності знань і переконань.

ПК в журналістиціє специф. методом мислення і діяльності, проявляється як в духовн. так і в матеріал. сфері, соц нормах, стосунках між людьми, групами, партіями в здійсненні через ціннісні орієнтири практичних програм управління.

У формуванні ПК були злети і падіння. (60-ті, 80-ті, 90-ті). Напр. кін. 80-х – поч.90-х у боротьбі і набутті незалежності формув. ПК набуло другого дихання і сенсу.

Зараз преса разом із суспільством повинна позбутись привитого нам почуття меншовартості – це нові ідеологічні засади.

      Труднощі поєднання ідеології з практикою через свідомість:

1. Соціально-політичні, пов’язані зі складн. структурою інтересів у сус-ві;

2. Ідеологічні – кожна ідеологія зустрічає свідоме продукування ідей, що їй суперечать;

3. Соціально-політичні – інертність традиц. свідомості, стабільності раніше відпрацьованого світогляду.

4. Гносеологічні – пов’язані з труднощами засвоєння наук. теорій.

ЗМІ повинні сприяти розвитку суспільної свідомості в 2-х напрямках:

1. підвищувати рівень

2. перетворити знання в переконання, а переконання в дії.

Створюючи гнучку інформаційну модель дійсності: преса, телебачення, радіо постійно орієнтують масову свідомість на платформі побудови незалежної держави.

      Інший важливий напрямок діяльності ЗМІ – розробка концепцій світоглядних, соціально-економічних, психологічних аспектів розвитку сус-ва в майбутньому.

(Гриценко, Шкляр. «Основи міжнародної журналістики – ст.176)

Г. Алмонд і С.Верба вперше використали поняття "політична культура" для аналізу якісного стану різних політичних систем.

Процес розвитку відкритого інформаційного суспільства, що досягається завдяки розвитку інформаційних технологій, розширення інформаційного простору, сприяє підвищенню рівня політичної культури громадян та їх політичної активності. В цьому процесі значно посилюється і розширюється функція мас-медіа у формуванні вищого рівня політичної культури та ідеології сучасного українського суспільства, впровадження в масову свідомість світоглядно орієнтованих оцінок явищ і фактів, зумовлених інформаційними процесами. Разом з тим, загальні потоки інформації стають все більш неконтрольованими, достовірність, точність і коректність даних практично ніким не перевіряються, що може призвести до зміни усталеної політичної орієнтації громадян, спотвореного виду формування політичної культури. Скажімо, в світі Інтернет сьогодні можуть бути будь-які політичні гасла і заклики, неправдива інформація, здатна посіяти паніку і викликати неадекватні масові реакції. Але найголовніше - інформаційна революція перетворила ЗМІ у віртуальну "четверту" гілку політичної влади, котра за силою, оперативністю і проникливістю свого впливу набагато переважає всі три традиційні гілки влади разом взяті. Політична боротьба стала все більше розгортатися у віртуальному інформаційному просторі і набувати нових посттрадиційних віртуальних форм. ЗМІє такими ж компонентами демократичної політичної системи як парламент, виконавча влада, незалежний суд. Звичайно, ЗМІ як спосіб масового зв'язку між тими, хто управляє і тими, хто є об'єктом управління, тобто громадянами того чи іншого суспільства, несуть не лише оперативну, а й офіційну інформацію - закони, укази, постанови, розпорядження тощо. Цим самим вони передають волю влади, її вимоги. Разом з тим, ЗМІ є видом зворотного зв'язку: вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громади. Таким чином, в процесі руху інформації в суспільстві формується громадська думка, що відображає людське буття, суспільну практику людей, рівень їх політичної культури і виступає як регулятор діяльності. Вона (суспільна думка) створюється під впливом буденної свідомості, емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки політики, мистецтва і, зрозуміло, всіх джерел масової комунікації. Разом з тимЗМІмають показувати зразок політичної культури, зміни самої сутності політичного мислення. Преса, інші засоби масової інформації покликані формувати, виховувати політичну культуру в суспільстві. Політична культура й самого журналіста передбачає правдивість, чесність, надання переваги загальнолюдським чинникам перед кастовими, класовими.