- •1. Автобіографіям у журналістиці
- •2. Автор як персонаж публіцистичного твору.
- •3. Аналіз і синтез у журналістському творі
- •4. Аналітико-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •5. Архітектоніка журналістського втору.
- •6. Взаємодія змісту і форми в журналістському творі.
- •7. Деталь у журналістському творі
- •8. Діалогічні форми в журналістській творчості
- •9. Домисел і вимисел, їхні творчі методи
- •10. Естетичні проблеми журналістської творчості.(??????)
- •11. Жанр і проблема метафоричного, іронічного письма.
- •12. Жанри Віршованої Публіцистики
- •13. Жанровий арсенал літературно-мистецької критики
- •14. Журналістика в контексті з іншими видами творчої діяльності
- •15. Журналістика і художня література: продуктивно-творча інтеграція.
- •16. Журналістика як політико-комунікативна діяльність: мотиви і функції.
- •18. Журналістський пошук: особливості і жанрова специфіка.
- •19.Журналістський твір: зміст і форма, елементи і структура.
- •20. Журналістський текст як продукт професійного мовлення
- •21. Заголовчний комплекс. Вимоги до нього.
- •22. Задум-тема-концепція – ідея журналістського твору
- •23. Змі у контексті громадської думки: формування і жанрові прийоми
- •24. Інтер’єр, пейзаж як елементи поетики журналістського твору.
- •25. Інформаційно-публіцистичні жанри та їх різновиди.
- •26. Іронія в журналістському творі.
- •27. Композиційні прийоми в журналістиці
- •28. Конфлікт – основа сюжетної дії. Вплив конфлікту на вибір жанру.
- •29. Конфлікт та його види у публіцистичному творі
- •30. Конфлікт як засіб розкриття характеру. Типи конфліктів.
- •31. Лексико-стилістичні та фразеологічні засоби мови, їх використання у журналістському творі.
- •32. Логіка і психологія доказів і переконань у журналістиці
- •33. Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою.
- •34. Методи і прийоми журналістської праці.
- •35. Методика роботи над текстом твору. Зачин і кінцівка.
- •37. Мовна характеристика героя і її роль у творі
- •38. Мовно-стилістичні ознаки журналістського тексту
- •39.Національний інформаційний простір: структура і потенціал.
- •40. Нові явища та тенденції підготовки рекламних матеріалів у пресі
- •42. Образ автора і авторське «я».
- •43.Образна структура журналістики.
- •44. Основні типи аргументації та узагальнень в журналістиці.
- •45.Особистість в журналістиці і особистість журналіста
- •46. Поет і газета. Художність і образність в журналістській творчості.
- •47.Поетика журналістського твору.
- •48. Політична кампанія в пресі: типи та етапи.
- •49. Політична кар’єра журналіста
- •50. Політичний портрет у пресі та його жанрові складові.
- •51. Портрет у журналістському творі
- •53. Преса і електорат: специфіка взаємовідносин
- •54. Проблемна ситуація в творчості журналіста.
- •55. Публіцистичність як стильова ознака, манера письма.
- •56.Раціональне й емоційне, їх поєднання.
- •57. Реклама і інформація: спільне і відмінне. (джерела – Закони про рекламу та інф-цію)
- •58. Розслідувальна (адвокатська) журналістика
- •59. Роль засобів масової інформації в забезпеченні політичних прав і свобод громадян у демократичному суспільстві
- •60. Роль творчої уяви (фантазія), інтуїція
- •61. Свобода слова і цензура в Україні.
- •62. Свобода слова і професійна відповідальність журналіста.
- •3. Сумлінність і чесність. 4. Вірність загальнолюдським цінностям.
- •5. Професійна солідарність.
- •63. Сенсація у пресі та її різновиди.
- •64. Синтез документального й художнього в журналістському творі
- •65. Система жанрів журналістики
- •66. Соціологічні методи в діяльності змі.
- •67. Сучасна політична культура та мас-медіа
- •68. Сучасна українська портретистика.
- •69.Сюжет – конфлікт – характер. Параметри авторського «я».
- •70. Типізація і індивідуалізація в журналістиці.
- •71. Факт у природі і факт у журналістському творі.
- •72. Фактори ефективності впливу журналістського тексту.
- •73. Функціональні особливості діяльності інформаційних агентств: світовий і вітчизняний досвід.
- •74. Характер у журналістському творі
- •75.Художньо-публіцистичні жанри та їх різновиди.
61. Свобода слова і цензура в Україні.
Свобода слова – одне з ключових понять демократичного суспільства, проголошене як національним (ст.34 Конституції України), так і міжнародним законодавством (Європейська конвенція з прав людини, Всезагальна декларація прав людини та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права). Зокрема, стаття 10 Конвенції передбачає: «Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів». Слід зазначити, що тлумачення права на вільне висловлювання в сенсі свободи преси здійснило значний поступ завдяки практиці Європейського Суду з прав людини. За рішеннями Суду за останніх років, право на вільне висловлювання та на інформацію в частині свободи преси розповсюджується також і на захист джерел інформації журналістів. Більшість конституцій світу, проголошуючи свободу слова, прямо заперечують цензуру (ст. 15 Конституції України). Цензура визначається як контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.Отож, зважаючи на те, що свобода слова в Україні гарантується національним та міжнародним законодавством, до того ж, необхідно створити дієвий механізм протидії проявам цензури в Україні, щоб реалізація права на свободу слова могла існувати за будь-якої влади та опозиції і не ставала приводом для політичних спекуляцій.
62. Свобода слова і професійна відповідальність журналіста.
Цензурна ситуація в Україні залишається все ще складною. За Конституцією, цензура в нашій державі заборонена, тобто заборонено попередній перегляд творів, п'єс, телепередач, кореспонденції з метою нагляду й контролю.
Але поза цим використовуються найрізноманітніші способи тиску на редакції в цілому і окремих журналістів, аби домогтися відповідних коректив у їхній позиції, їм нічого не забороняють, але виразно натякають, закликаючи до послуху.
Тиск буває за силою грубий і оксамитовий.
Грубий тиск(метод батога) — теж реалія нашого життя. Його смисл — у прямій боротьбі з журналістами, застосуванні проти них адміністративної й фізичної сили.
Оксамитовий тиск (метод пряника) полягає в тому, що журналістові чи редакції ніхто не диктує відкрито бажану для певних кіл позицію, але за принципом "розумному — досить" дають можливість самим здогадатися, чого від них хочуть.
За способом дії тиск буває політичний, ідеологічний, економічний, моральний і фізичний.
1. Політичний тисквиявляється в прямому чи непрямому втручанні гілок влади в діяльність журналістів. Окрім безпосередніх вказівок і вимог, можуть існувати інші способи надання переваг тим чи іншим виданням, як-от: узяти чи не взяти редактора чи журналіста з газети в закордонну поїздку Президента чи Прем'єра, надати в першу чи в другу чергу оперативну офіційну інформацію тощо.
2. Ідеологічний тисквиявляється в приховуванні з ідеологічних міркувань опозиційних думок і поглядів. Григорій Мусієнко, редактор відділу політики газети "Вечірній Київ" розповідає, що в 1989 році він виступив на установчому з'їзді НРУ з критичними міркуваннями про ідеологічні засади та напрямки практичної діяльності організації. "До сьогоднішнього дня в Україні той мій виступ неопублікований, незва жаючи на те, — свідчить журналіст, — що всі матеріали Руху давно надруковані в закордонних ЗМІ, незважаючи на те, що я звертався до першого голови НРУ, і до співголів, і до нинішнього голови".
3. Економічний тиск полягає в розширенні чи скороченні фінансування ОМІ їхніми очевидними чи прихованими господарями. Хто платить, той і замовляє музику. Проте тут слід мати на увазі дві обставини:
а) практично всім зрозуміло, що за нинішньої економічної ситуації (в основному через низьку купівельну спроможність громадян) державна підтримка інформаційної сфери незалежної України і конче необхідна й вкрай корисна; і економічна допомога виданням від імені держави фактично надається; на практиці це означає, що така допомога надається за рахунок держави, з державних коштів, але не державою, а вищими й нижчими державними посадовцями, які мають доступ до розподілу державних коштів і за власними уподобаннями, у міру свого розуміння ситуації, прагнень власного іміджу й кар'єри фінансують ті чи інші видання;
б) твір журналіста є товар і як такий потрапляє на інтелектуальний ринок; продаючи свій твір, журналіст однак повинен ставити перед собою завдання служити істині, загальнолюдським ідеалам, а не "золотому тільцю"; треба бути залежним від передплатника, читача, а не від господаря; залежність від передплатника й рекламодавця с свобода журналіста. "Кажуть, після проституції наша професія на другому місці", — сказав Віталій Карпенко, головний редактор газети "Вечірній Київ", маючи на увазі саме товарні відносини, що складаються навколо журналістської творчості. "Журналісти продажні — це нормально, бо журналіст мас бути продажним, — вважає політичний оглядач Володимир Скачко. — Журналіст, який не продажний, — то не журналіст, бо ефективність журналіста визначається в тому, скільки матеріалів він написав і скільки газет захотіли ці матеріали купити. Найвища "продажність" журналіста, найвища оцінка його кваліфікації — коли він може буги надрукований скрізь і коли його однаково лають як комуністи, так і націонал-демократи"
4. Моральний тиск здійснюється черезсуди. Недосконалість нашого законодавства дозволяє будь-яку критику владних структур, певних кланів чи негативну інформацію про їх діяльність розглядати як образу честі і гідності громадян. Причому закон дає можливість оцінювати моральні збитки будь-якою сумою, нічим її не підтверджуючи конкретно. Практика розгляду позовів проти преси поки що засвідчує, що суди, як правило, стають на бік органів влади. Третя влада служить двом першим. Позови економічно розоряють видання, власне, знищують їх. З'явилися адвокати, які спеціалізуються на процесах проти преси; вони нічого не роблять, а тільки читають газети і, знаходячи там критику на урядовців, телефонують їм і пропонують подати позов, за умови поділити виграну суму навпіл. В умовах такого тиску працювати важко, журналісти ходять по судах, замість робити газету.
Захист статусу журналіста потрібен і для безпеки громадян. В Україні журналісти мають право на володіння певними видами зброї, в тому числі пістолетами з пластиковими кулями. Відомі непоодинокі випадки, коли через корупцію в ЗМІ посвідчення журналіста отримували бізнесмени чи помічники народних депутатів, інші громадяни саме з метою отримання зброї. Як вони використають цю зброю в майбутньому – не відомо. Тоді як більшості журналістів зброя не потрібна, хіба що тим з них, кому доводиться працювати в ризикованих умовах і є небезпека погроз чи нападу. В будь-якому випадку потрібно обмежити можливість сторонніх осіб отримувати зброю під виглядом журналіста. Захист професійного статусу понад усе потрібен самим журналістам. Це стосується певних прав на отримання інформації, доступу до документів, першочерговості в задоволенні журналістських запитів, присутності журналістів у місцях надзвичайних подій. Без всього цього неможливо професійно виконувати свої обов’язки, робити цікаві матеріали. Основні принципи й норми професійної етики журналіста 1. Соціальна відповідальність журналіста.. 2. Правдивість і об’єктивність.