Тема: Міжнародна економічна інтеграція.

1. Передумови та цілі інтеграції.

2. Етапи інтеграції.

1.Розвиток інтеграційних процесів став закономірним результатом зростання міжнародного руху товарів і факторів їх виробництва, що потребувало створення більш надійних виробничо-збутових зв’язків між країнами та усунення численних перепон на шляху міжнародної торгівлі і пересування факторів виробництва. Це виявилося можливим зробити лише в рамках міждержавних інтеграційних об’єднань.

Міжнародна торгівля після 2-ої світової війни стала все більше доповнюватися різними формами міжнародного руху факторів виробництва. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва стала економічна інтеграція.

Економічна інтеграція– процес економічної взаємодії країн, що веде до зближення господарських механізмів, яке приймає форму міждержавних угод і узгоджено регулюється міждержавними органами.

Інтеграційні процеси ведуть до розвитку економічного регіоналізму (в межах інтеграційного об’єднання створюються більш сприятливі умови для торгівлі, а в ряді випадків і для міжрегіонального переміщення факторів виробництва, ніж в інших країнах). Поки не погіршує умови торгівлі з іншим світом, вважається позитивним фактором розвитку міжнародної економіки.

Передумови інтеграції.

1. близькість рівнів економічного розвитку і ступеню ринкової зрілості країн, що інтегруються.Як правило, інтеграційні процеси йдуть найбільш активно між державами, які знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Спроби об’єднань інтеграційного зразку між промислово розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, хоч і мають місце, але знаходяться на початкових етапах становлення. У цьому випадку внаслідок первісної несумісності господарських механізмів вони починаються з угод про спеціальне партнерство, торгових преференцій, строк дії яких розтягується на багато років до тих пір, поки в менш розвинутій країні не будуть створені ринкові механізми, схожі за ступенем зрілості з механізмами більш розвинутих країн;

2. географічна близькість країн, що інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону та економічних зв’язків, що історично склалися. Більшість інтеграційних об’єднань світу починалися з декількох сусідніх країн. До первісної групи країн (ядра) підключалися інші сусідні держави;

3. спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва.Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, які стоять перед країнами, що інтегруються;

4. демонстраційний ефект.Позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зменшення темпів інфляції, зростання зайнятості) в країнах, що створили інтеграційне об’єднання, зазвичай психологічно впливає на інші країни, які бажають також приєднатися до цього угруповання, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

5. “ефект доміно”. Більшість країн певного регіону стали членами інтеграційного об’єднанняпереорієнтація економічних зв’язків країн, що входять до нього, одна на однупроблеми для країн-нечленівостанні зацікавлюються інтеграцією просто внаслідок побоювання залишитися за її межами. (Більшість латиноамериканських країн уклали угоди про торгівлю з Мексикою після її входження до НАФТА).

Цілі інтеграційних об’єднань.

1. використання переваг економіки масштабу. Інтеграція збільшує розміри ринку, скорочує трансакційні витрати, що, в свою чергу, дозволяє залучити прямі іноземні інвестиції. Такі цілі чітко прослідковуються в інтеграційних об’єднаннях Центральної Америки та Африки;

2. створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Мета більшості інтеграційних об’єднань– посилення співробітництва країн-учасниць в політичній, військовій, соціальній, культурній та інших галузях. Інтеграційні угруповання Південно-Східної Азії та Близького Сходу переслідували саме таку мету;

3. вирішення задач торгової політики. Інтеграція може посилити позиції країн-членів у переговорах із СОТ. Вважається, що узгоджені виступи від блоку країн є більш вагомими і ведуть до більш бажаних наслідків в галузі торгової політики. Крім того, регіональні блоки створюють більш стабільне та передбачуване середовище для взаємної торгівлі, ніж багатосторонні торгові переговори (інтеграційні об’єднання в Північній Америці, Латинській Америці та Південно-Східній Азії);

4. сприяння структурній перебудові економіки. Приєднання країн, що будують ринкову економіку або проводять економічні реформи, до інтеграційних об’єднань країн з більш високим рівнем розвитку – це передача ринкового досвіду, гарантія незворотності ринкових реформ. Більш розвинуті країни також зацікавлені у прискоренні в країнах, що приєднуються, ринкових реформ і створенні там повноцінних та містких ринків (країни ЄС);

5. підтримка молодих галузей національної промисловості. Інтеграційні процеси часто розглядаються як спосіб підтримки вітчизняних виробників, для яких виникає ширший регіональний ринок (країни Латинської Америки, країни Африки на Північ від Сахари).