2. Переваги та недоліки міжнародної міграції робочої сили

Країна-експортер робочої сили
Переваги	Недоліки
Надходження переказів емігрантів; відповідне зменшення витрат держави на суспільні блага (освіта, охорона здоров’я, допомоги по безробіттю); інвестування мігрантів при їх поверненні на батьківщину; скорочення безробіття.	Від’їзд висококваліфікованих кадрів веде до скорочення технологічного потенціалу, загального наукового та культурного рівня; недоотримання податків.
Країна-імпортер робочої сили
Переваги		Недоліки
Підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов’язаних з меншою ціною іноземної робочої сили; освіта, кваліфікація іммігрантів дає країні суттєву економію на професійній підготовці; додаткові податкові надходження з працюючих іммігрантів; зростання виробництва і зайнятості внаслідок припливу іноземних робітників та їх попиту на вітчизняну продукцію; поліпшення демографічної ситуації.		Додаткове навантаження на державний бюджет (сплата допо-мог по безробіттю, збільшення витрат на охорону порядку, утри-мання суспільних шкіл); можлива соціальна напруга в суспільстві (якщо іноземці займають робочі місця, на які претендують місцеві).

Економічний ефект міжнародної міграції робочої сили

Припустимо, що головною причиною міжнародного руху робочої сили є різниці в рівні реальної середньої зарплати в різних країнах.

LA таAL´– обсяг трудових ресурсів, яким володіє відповідно країна I та II.LL´ –пропозиція праці в світі.S₁ таS₂ – граничний продукт фактору праця відповідно в країні I та II. Вартість граничного продукту фактору праця – ставка реальної зарплати.

В умовах не мобільності робочої сили між країнами:

Країна I:Країна II:

LC –ставка зарплати– L´D

a + b + c + d + e + f – обсяг виробництва– i + j + k

(площа під кривою граничного продукту праці)

– дохід власників

a + f фактору праця –j+ k

– дохід власників

b+c+d+e інших факторів –i

В умовах вільного переміщення робочої сили між країнами:L´D >LC частина робочої сили (ВА) з країни I переміститься до країни ΙI.w,w´ , ставки зарплати в цих країнах поступово зрівняються і встановляться на рівніBR = LE = L´F.

Країна I: Країна II:

 – обсяг виробництва –

до a + b + c + d доi + j + k + g + h + e + f

 з a + f доa+b+d+e+h+f–дохід працівників–зk+j доk

Незважаючи на переміщення в іншу країну (країну ΙΙ), робоча сила належить країні Ι і приносить їй дохід.

– дохід власників

 з b+c+d+e доc інших факторів –зi доi+j+g

Для світу в цілому: сукупний обсяг виробництваз (a + b + c + d + e + f) + (i + j + k) до (a + b + c + d) + (i + j + k + g + h + e + f), тобто наg+hвнаслідок більш ефективного розподілу робочої сили між країнами, причомуh належить країні I, g– країні II.

3. Особливість міжнародної міграції робочої сили порівняно із зовнішньою торгівлею: система регулювання міграції розвивається в бік більшої жорсткості (провідна тенденція у світовій торгівлі – лібералізація торгових зв’язків).

Національна міграційна політика – комплекс законодавчих, організаційних та інших заходів, що регулюють в’їзд до країни та виїзд з неї.

Зараз усі країни занепокоєні зростаючими масштабами міграції (особливо нелегальної) і вводять більш жорсткі обмеження на в’їзд. Це пов’язано перш за все з тим, що позитивні економічні ефекти міграції можуть перекриватися негативними ефектами.

Основні форми державного регулювання міграції:

1. встановлення кількісних квот на в’їзд іммігрантів (число іммігрантів в цілому, для окремих галузей та великих фірм); мета квот:забезпечення поступовості припливу мігрантів, виключення неконтрольованого в’їзду;

2. прийняття програм, що фінансуються з бюджету, спрямованих на обмеження припливу іноземної робочої сили або на стимулювання рееміграція (економічна допомога країнам масової еміграції, професійна підготовка іммігрантів, сплата їм спеціальних допомог);

3. обмеження приватного характеру (вимоги до здоров’я іммігрантів, віку, політичного та соціального обличчя);

4. часові обмеження (жорсткий контроль за строками перебування мігрантів у приймаючій країні);