3.2 Темперамент і характер особистості

Особистість і темперамент зв’язані між собою таким чином, що темперамент виступає загальною основою в багатьох інших особистісних властивостей, перш за все характеру. Але він визначає лише динамічні прояви відповідних особистісних властивостей.

Від темпераменту залежать такі властивості особистості як вразливість, емоційність, імпульсивність, тривожність.

Вразливість – це сила впливу на людину різних стимулів, час їх збереження в пам’яті і сила реакції на них. Одні і ті ж стимули на вразливу людину виявляють більший вплив ніж на недосить вразливу.

Емоційність – це швидкість емоційної реакції людини на ті чи інші події. Емоційна людина надає більшу значущість тому, що відбувається з нею і навколо неї. Емоційний індивід – це той, який майже ніколи не буває спокійним, постійно знаходиться під впливом якихось емоцій, в стані підвищеного збудження, або, навпаки, пригніченості.

Імпульсивність проявляється в нестриманості реакцій, в їх спонтанності, і появі ще до того, як людина встигає обдумати певну ситуацію і прийняти розумне рішення.

Тривожність – дуже часто виникають такі емоційні переживання: страх, боязнь.

Поєднання описаних властивостей і створює індивідуальний тип темпераменту.

Індивідуальні особливості людини, що виявляються в певній їй збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості і швидкості перебігу її психічної діяльності, називається її темпераментом.

Якщо К.Гален (ІІ ст. до н.е.) пов’язував темперамент людини з особливостями її обмінних процесів, німецький психолог Кречмер – з будовою тіла, то І.Павлов звернув увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи:

1. Сильний, врівноважений (процес збудження добре балансується з процесом гальмування), рухливий.

2. Сильний, неврівноважений, якому властиві сильні процеси, але гальмування відстає, переважає збудження.

3. Сильний, врівноважений, інертний.

4. Слабкий, що характеризується слабкістю як процесів збудження, так і гальмування.

Ці типи вищої нервової діяльності, на думку Павлова, відповідають чотирьом темпераментам:

сильний, врівноважений, рухливий – сангвінічному;

сильний, неврівноважений – холеричному;

сильний, врівноважений, інертний – флегматичному;

слабкий – меланхолічному.

В остання роки до основних складових темпераменту відносять дві характеристики поведінки – активність і реактивність.

Реактивність – це властивість, що характеризує міру реакції на зовнішні або внутрішні впливи однакової сили (критичне зауваження, образливе слово тощо).

Активність – це властивість, що характеризує міру енергійності, з якою людина впливає на зовнішній світ і долає перепони при досягненні мети.

Сангвінік – людина з підвищеною реактивністю і активністю. Жива міміка і виразні рухи. Енергійна, працездатна. Швидкі рухи, гнучкість розуму, легко сходиться з новими людьми. Без зусиль переключається з одного виду праці до іншого.

Холерик – висока реактивність і активність. Нестриманий, нетерпеливий, запальний, циклічність в праці. Важко дається діяльність, що вимагає спокійного, повільного темпу. В спілкуванні нестриманий крикливий.

Флегматик. Реагує спокійно і повільно, не схильний до переміни свого оточення. Невиразний в міміці і інтонації. Важко звикає до нових людей. Відрізняється постійністю спілкування з одними і тими ж людьми.

Меланхолік. Висока чутливість і мала реактивність. Підвищена чутливість приводить до того, що незначний привід може викликати сльози. Міміка і рухи невиразні.

Екстраверсія і інтроверсія – це властивості, що характеризують, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини: від зовнішніх вражень, що виникають в даний момент (ектравертованість), чи від образів уявлень і думок, зв’язаних з минулим і майбутнім (інтравертованість).

Екстраверти – це сангвініки і холерики.

Інтроверти – флегматики і меланхоліки.

Характер – це сукупність стійких рис особистості, що визначають відношення індивіда до людини, до роботи. Характер проявляється в діяльності і спілкуванні, і включає в себе те, що надає поведінці людини специфічний, характерний для неї відтінок (звідси назва “характер”).

Характер може виявитися в особливостях діяльності, якою людина займається. Одні люди надають перевагу більш складним видам діяльності, інші вибирають більш прості шляхи.

В спілкуванні з людьми характер людини проявляється в манері поведінки, в способах реагування на дії і вчинки людини. Манера спілкування може бути делікатною, тактовною, або безцеремонною, грубою.

Характер людини – це те, що визначає її значимі вчинки. А не випадкові реакції на ті чи ніші стимули. Вчинок людини з характером майже завжди свідомий і обдуманий.

Існує розподіл рис особистості людини на мотиваційні та інструментальні. Мотиваційні спонукають, спрямовують діяльність, підтримують дії, а інструментальні надають їй певного стилю. Характер можна віднести до інструментальних особистісних властивостей. Від нього більше залежить не зміст, а манера виконання діяльності.

Основні риси, які входять в склад характеру людини:

1. це ті властивості особистості, які визначають вчинки людини у виборі цілей діяльності. Тут як певні характерологічні риси можуть проявитися раціональність, розважливість, або протилежні їм якості;

2. в структуру характеру включені риси, що відносяться до дії, й спрямованих на досягнення поставлених цілей: цілеспрямованість, послідовність тощо;

3. в склад характеру входять чисто інструментальні риси, безпосередньо зв’язані з темпераментом: екстраверсія – інтроверсія, тривожність, стриманість – імпульсивність тощо.

Своєрідне поєднання всіх цих рис характеру у однієї людини дає можливість віднести її до певного типу.

В загальній структурі особистості характер займає центральне місце, об’єднуючи всі інші властивості і особливості поведінки. Від інших рис особистості характер відрізняється перш за все своєю стійкістю і більш раннім формуванням. Якщо, наприклад, потреби, інтереси, схильності, світогляд людини в цілому можуть змінюватися на протязі всього життя людини, то їх характер, раз сформувавшись, залишається більш-менш стійким.