Література

1. Аткисон Р. Человеческая память и процесс обучения. М., 1980.

2. Лурия А.Р. Внимание и память. М., 1975.

3. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогія. К., 1995.

4. Основи психології. К., 1995.

5. Психологія. К., 1999.

ЛЕКЦІЯ 6 Закономірності спілкування і взаємодія людей

1. Поняття і види спілкування.

2. Теорії соціальних ролей.

3. Міжособистісні відносини.

4. Майстерність педагогічного спілкування.

6.1 Поняття і види спілкування

Спілкування – спільна діяльність з реалізації інтересів, яка координується шляхом обміну думками і регулюється загальними нормами.

Спілкування властиве всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно набуває найдосконаліших форм, стаючи усвідомленим і опосередкованим мовою. В спілкуванні виділяються такі аспекти: зміст, мета і засоби. Зміст – це інформація, яка в міжіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти до другої. Змістом спілкування можуть бути дані про мотиваційний або емоційний стан живої істоти. Одна людина може передавати іншій інформацію про наявні потреби, розраховуючи на потенціальну участь в їх задоволенні. Через спілкування від однієї живої істоти до другої можуть передаватися дані про їх емоційні стани (задоволеність, радість, гнів та ін.) орієнтовані на те, щоб певним чином настроїти іншу живу істоту на контакти. Змістом спілкування може стати інформація про стан зовнішнього середовища, що передається від однієї живої істоти до іншої, наприклад, сигнали про загрозу або про присутність десь поблизу позитивних, біологічно значущих факторів, наприклад їжі.

Мета спілкування – це те, заради чого у людини виникає даний вид активності. У тварин метою спілкування може бути спонукання іншої живої істоти до певних дій, попередження про те, що необхідно стриматись від якої-небудь дії. Мати, наприклад, голосом або рухом попереджає дитину про загрозу.

У людини кількість цілей спілкування збільшується. Це передача і отримання об’єктивних знань про світ, навчання і виховання, узгодження розумових дій людей в їх сумісній діяльності. Якщо у тварин цілі спілкування не виходять за рамки задоволення актуальних для них біологічних потреб, то у людини вони являють собою засіб задоволення багатьох різних потреб: соціальних, культурних, творчих тощо.

Не менш суттєві відмінності засобів спілкування. Їх можна визначити як способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування однієї живої істоти з іншою.

Кодування інформації – це засіб передачі її від однієї живої істоти до іншої. Наприклад, інформація може передаватися з допомогою прямих тілесних контактів: торканням тіл, руками тощо. Інформація може передаватися і сприйматися на віддалі через органи чуття (спостереження з боку однієї людини за рухами іншої, або сприйняття їх звуків, сигналів). У людини, крім всіх цих даних від природи способів передачі інформації є немало таких, які винайдені і удосконалені ним самим. Це мова і інші знакові системи, письмо в його різноманітних видах і формах (тексти, схеми, малюнки), технічні засоби запису передачі і збереження інформації (радіо, магнітне, лазерне та інші форми запису).

В залежності від змісту, цілей і засобів спілкування можна розділити на декілька видів. За змістом вони поділяються на матеріальні – суб’єкти, які зайняті індивідуальною діяльністю, обмінюються її продуктами, які в свою чергу служать засобом задоволення їх актуальних потреб; на кондиційне спілкування – люди впливають один на одного, і цей вплив розрахований на те, щоб привести один одного в певний фізичний або психічний стан. Наприклад, підняти настрій, або навпаки, зіпсувати його. Є ще мотиваційне спілкування – це передача один одному певних спонукань, установок. Наприклад, коли одна людина бажає добитися того, щоб в іншої виникло деяке прагнення, актуалізувалася деяка потреба.

Ілюстрацією когнітивного спілкування може бути спілкування зв’язане з різними видами пізнавальної або учбової діяльності.

За цілями спілкування ділиться на біологічне та соціальне. Біологічне – це спілкування необхідне для підтримання, збереження і розвитку організму, воно зв’язане із задоволенням основних органічних потреб. Соціальне – розширення і зміцнення міжособистісних контактів.

Важливими видами спілкування є вербальне і невербальне. Невербальне – це спілкування за допомогою міміки, жестів і пантоміми. Це тактильні, зорові, слухові тощо. Вербальне спілкування властиве лише людині і необхідною його умовою є мова.