Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психологія та педагогіка.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
404.99 Кб
Скачать

7.2 Спілкування як взаємодія

Цей компонент структури спілкування пов’язаний з обміном діями між людьми, з організацією їх спільної діяльності. У психології виділяють два типи взаємодії – кооперативну і конкурентну. Кооперативна взаємодія спрямована на підсилення контактів між людьми, на збільшення їх привабливості, а конкурентна – на зменшення контактів і ступеню симпатії та привабливості людей.

Взаємодія – це організація спільної діяльності, яка має такі 3 форми організації:

  1. спільно-індивідуальна діяльність, де кожен учасник виконує свою частину роботи незалежно від інших;

  2. спільно-послідовна діяльність, коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником, як на конвеєр;

  3. спільно-взаємодіюча діяльність, коли всі учасники виконують одночасно завдання, в якому дії одного нерозривно пов’язані з діями інших і залежать від них, як у командних видах спорту.

У ситуації конфлікту часто вбачають негативне явище. Але конфлікти дуже відрізняються однин від одного. Існує ряд конфліктів, які можуть сприяти успішному спілкуванню. Всі конфлікти можна поділити на дві великі групи: маніпулятивні та актуалізаторські.

При маніпулятивному конфлікті, в учасників виникають перекручені уявлення про свої і чужі цілі, дії, мотиви та позиції.

У ситуації маніпулятивного конфлікту можуть бути такі перекручені сприйняття: уявлення про те, що істина і справедливість цілком на нашому боці, а моральні норми порушує лише інша сторона, перебільшення уявлення про похибки іншого і не усвідомлення недоліків у себе.

При здійсненні і навіть при усвідомленні однакових взаємодій власні дії сприймаються як припустимі, а дії опонента – як недозволені та нечесні. Ці помилки загострюють конфлікт і перешкоджають конструктивному виходу з нього.

При актуалізаторському конфлікті його учасники сприймають ситуацію більш адекватно. Вони усвідомлюють неповноту свого бачення конфлікту і готові вислухати іншу сторону. З однакових позицій підходять щодо власних і чужих дій, не обіляють себе, не очорняють суперника, шукають можливості дізнатися про думку і сприйняття іншого та побачити те, що в їх власній поведінці було не дуже гарним. Вони відкриті для чесного конструктивного обговорення.

Можна вказати на дві фундаментальні відмінності між актуалізаторським і маніпулятивним конфліктом: локус контролю й оцінка власних та чужих дій і міра відповідальності за конфлікт.

Локус поведінки і контролю може бути зовнішнім і внутрішнім. Наприклад, якщо у когось вирвалися брутальні слова під час суперечки, то пояснити це можна із зовнішнього локусу оцінки, тобто це визначалося ситуацією зовнішніми умовами: “Становище було нестерпне, не дивно, що людина зірвалася”, або із внутрішнього, особистісного локусу оцінки , пояснюючи все рисами особистості: “Ця людина взагалі невихована і брутальна”.

Маніпулятори схильні свої негативні дії виправдовувати зовнішнім локусом оцінки, а подібні дії опонента – внутрішнім. Актуалізатори, оцінюючи більш об’єктивно і себе, і інших, можуть вживати обидва локуси контролю в рівній мірі до обох учасників конфлікту, намагаючись наблизитись до об’єктивного відображення ситуації.

Друга важлива відмінність між двома типами конфлікту – готовність взяти відповідальність на себе, а не перекладати її на іншого. Маніпулятори схильні звинувачувати партнера, ображатися на нього. Для них визначити свою поведінку неправильною – значить програти. Актуалізатори уникають засуджувати інших, а шукають шляхи для виправлення становища.

Маніпулятивні конфлікти не будуть розв’язані доти, доки в них відсутнє об’єктивне сприйняття ситуації.

Щоб конфлікт міг вирішитись, слід зробити його актуалізаторським, шукаючи шляхи взаєморозуміння.

При аналізі різних типів взаємодії принципово важлива проблема змісту діяльності, в рамках якої є ті чи інші види взаємодії.

Кооперативну форму взаємодії можна констатувати не лише в умовах виробництва, але й при здійсненні асоціальних вчинків. Тому кооперація в соціально-негативній діяльності – не та форма, яку необхідно стимулювати: навпаки, діяльність, конфліктна в умовах асоціальної діяльності, може оцінюватися позитивно.