0. 3.4.4 Філософія духу

Наука про дух повинна показати істинність поняття про дух через його розвиток і здійснення.

Георг Гегель

Кожна доба в науці відрізняється від попередньої не заходом вчорашнього сонця, а появою нового, більш яскравого світла. В новому освітленні старе джерело світла не згасає і не зникає. Воно тепер освітлює лише частину картини світу. Стара теорія стає окремим випадком більш загальної і точної.

Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, відіграють визначальну роль у ключових проблемах: людина, її місце та життя тощо. Без розкриття змісту понять неможливо осягнути зміст духовного поняття людини та суспільства, тому що духовне життя і людина є формами прояву та реалізації духовності людського духу.

Дослідження різних часів і епох засвідчують, що народження людського духу відбулось у далекі доісторичні часи, коли свідомість ще мало чим відрізнялася від інстинкту й існувала як інстинктивна свідомість , або як усвідомлений інстинкт. Антиномічність духу, духовності знаходить свій прояв у тому, що дух, духовність постійно зустрічаються та спрямовані на подолання суперечностей, що укорінені у людському житті, людській особі, системі універсальних цінностей.

Поняття духу, як і всі інші поняття, філософія повинна показати як необхідні, тобто пізнати їх як наслідок розвитку всезагального поняття, або логічної ідеї. І все ж таки духу в цьому розвитку передує не тільки логічна ідея, але також ізовнішня природа.

Після вивчення матеріалу теми ви будете: Знати

• конкретну природу та суть поняття духу;

• діалектику форм духовного освоєння світу;

• предмет і завдання філософії духу;

• спосіб існування і розвитку суб'єктивного, об'єктивного і абсолютного духу.

Вміти

• пояснювати антропологічний аспект природної, чуттєвої та дійсної душі;

• знаходити відмінності між свідомістю, самосвідомістю та розумом;

• застосовувати на практиці продуктивну силу суспільної свідомості;

• керуватись власним мисленням і довіряти своїм почуттям при визначенні оптимальної лінії власної поведінки.

Розуміти

• специфіку духовної культури та ідеології;

• сутність природи суб'єктивного, об'єктивного та абсолютного духу;

• фундаментальну індивідуальну значимість приватного життя людини;

• сьогоденні проблеми державного будівництва і національно – культурного відродження України.

Програмна анотація

1. Генеза та сучасне розуміння духовного.

2. Діалектика форм духовного освоєння світу.

3. Продуктивна сила суспільної свідомості.

4. Духовна культура та ідеологія.

Ключові терміни

►Дух – це само –для – себе суще, яке має своїм предметом, здійснене поняття.

►Душа –сукупність технічних і моральних якостей людей, особливості їхнього емоційного стану.

►Самосвідомість – один з найістотніших моментів свідомості, який полягає в усвідомленні людиною себе як суб’єкта практичної і пізнавальної діяльності.

►Свідомість – специфічно людська форма відображення і духовного освоєння дійсності.

►Розсудок і розум – філософські категорії для означення якісних особливостей мислення на певних ступенях його історичного або логічного розвитку.