4.3. Права, обов’язки та відповідальність членів ревізійної комісії
Ревізор – це службова особа, уповноважена власником (органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки господарської діяльності підприємств незалежно від форм власності.
До ревізорів ставляться вимоги насамперед професійної компетенції (наявність спеціальної освіти, практичного досвіду роботи за фахом), морально-вольових якостей.
Для успішного виконання передбачених контрольних функцій членам ревізійної комісії підприємства надаються широкі права:
отримувати від органів управління підприємства, його підрозділів і служб, посадових осіб документи, що вимагаються, необхідні для роботи матеріали, вивчення яких відповідає функціям ревізійної комісії. Ці документи мають бути надані Ревізійній комісії протягом двох днів після її письмового запиту;
вимагати пояснення від працівників підприємства, включаючи його посадових осіб стосовно питань, що належать до компетенції ревізійної комісії;
вимагати скликання позачергових загальних зборів або проведення позачергового засідання Спостережної Ради товариства (кооперативу), якщо виникла загроза інтересам підприємства чи виявлені зловживання з боку посадових осіб;
вносити на розгляд загальних зборів або Спостережної Ради товариства (кооперативу) питання стосовно діяльності посадових осіб;
у разі необхідності члени ревізійної комісії беруть участь у засіданнях Правління товариства (кооперативу).
Ревізійна комісія зобов’язана:
здійснювати контроль за господарською діяльністю виконавчого органу (правління) підприємства шляхом проведення чергових та позачергових перевірок (ревізій);
своєчасно доводити до відома загальних зборів, Спостережної Ради, правління результати проведених перевірок у формі письмових звітів, доповідних записок, повідомлень на засіданнях органів управління підприємства;
інформувати загальні збори, а в перерві між ними – Спостережну Раду про виявлені під час контролю недоліки та зловживання посадових осіб;
готувати висновки стосовно річних звітів та балансів без яких загальні збори неправомочні затверджувати баланс;
вимагати скликання позачергових загальних зборів у разі виникнення загрози життєвим інтересам товариства (кооперативу) або виявлення зловживань з боку посадових осіб підприємства.
Під час виконання належних їм обов’язків члени ревізійної комісії повинні ретельно вивчити усі документи та матеріали, що стосуються предмету перевірок. При цьому члени ревізійної комісії зобов’язані зберігати комерційну таємницю, не розголошувати конфіденційні відомості до яких члени Ревізійної комісії мають доступ під час виконання свої функцій.
Ревізор несе відповідальність за навмисне викривлення результатів ревізії, перевірки господарських операцій, приховування фактів крадіжок, нестачі, розтрат цінностей, приписок невиконаних робіт, злочинну халатність у виконанні службових обов’язків в межах наданих йому прав. Він також відповідальний за порушення службової етики, використання службового становища у корисливих цілях.
За порушення чинного законодавства, а також положень статуту та інших внутрішніх нормативних документів підприємства члени ревізійної комісії можуть бути притягнені до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства України.
Підприємство має право вимагати від членів ревізійної комісії відшкодування збитків, включаючи недоотримані доходи, спричинених в результаті невиконання чи неналежного виконання покладених на них обов’язків у відповідності до порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України.
Порядок та підстави притягнення членів ревізійної комісії до відповідальності регулюються нормами чинного законодавства України, статутом та внутрішніми нормативними документами підприємства.
У діяльності контрольно-ревізійних працівників важливу роль відіграє формальна логіка. Вона вивчає елементарні закони і правила мислення, які лежать в основі наших міркувань.
У ревізійній практиці застосовуються чотири закони формальної логіки (Рис. 4.3).
Закон тотожності є основним законом формальної логіки. Він стверджує, що кожна думка в процесі конкретних міркувань повинна зберігати один і той же зміст, незалежно від того, скільки б разів вона не повторювалась. Закон тотожності формулюється так: обсяг і зміст думки ревізора про якийсь факт, операцію, явище повинні бути точно визначені і залишитись постійними протягом всього процесу роботи з фактом.
Рис. 4.3. Закони формальної логіки
Тому, перш ніж описувати якийсь факт, ревізору необхідно встановити точний зміст кожного вживаного ним поняття. Закон тотожності не допускає невизначеності висловлювань, розпливчатості і надмірного узагальнення вживаних ревізором понять (категорій), якщо, наприклад, в акті ревізії зустрічається поняття «нестача 150 л. бензину А-92», то скільки б разів воно не повторювалось, воно скрізь повинно мати однаковий зміст.
Значення закону тотожності в ревізії, в повсякденному житті полягає в тому, що дотримання його вимог забезпечує визначеність і точність мислення, що є необхідним в досягненні істини ревізором.
Другим важливим логічним законом правильного мислення ревізора є закон несуперечності. Його основний зміст полягає в недопущенні логічних суперечностей в процесі здійснення ревізії. Вимога цього закону випливає із об’єктивного стану речей: властивості одного і того ж факту, явища не можуть одночасно належати і не належати йому. Тому ревізор не може одночасно по одному і тому ж факту, що розглядається, взятому в одному і тому ж значенні висловлювати протилежні думки. Наприклад, неправильним було б твердження про те, що комірник Н. видав матеріали під звіт бригадиру М. і одночасно привласнив їх. Одне із цих суджень буде правильним, інше – помилковим.
Закон несуперечності стверджує, що два протилежних, несумісних суджень про один і той же час, в одному і тому ж значені, не можуть бути істинними одночасно: одне із них обов’язково буде хибним.
Закон виключення третього передбачає включення суперечностей з мислення ревізора про один і той же факт, в один і той же час, з одного і того ж погляду. Він заперечує той факт, що два протилежні судження про таке явище не можуть бути одночасно ні хибними, ні істинними: якщо одне із них буде істинним, то друге – помилкове, а третього – не дано. Якщо сказано, що у комірника Н. виявлена нестача нітрофоски і що в нього за цей період виявлено лишок нітрофоски, то очевидно, що одне із цих суджень істинне, а інше – неправдиве.
Закон виключення третього зумовлює вибір якогось одного із двох взаємовиключаючих суджень, оскільки лише в одному із них міститься шукана істина.
Закон достатньої підстави виражає обґрунтованість правильного ревізорського мислення. Суть його полягає і тому, що будь-яка правильна і об’єктивна (істинна) думка повинна бути достатньо обґрунтованою і мати достатні підстави. Цей закон направлений проти безпідставних, необґрунтованих, надуманих суджень і висновків ревізора. Закон вимагає, щоб будь-яке висловлювання або ствердження ревізора повинно бути доказане. Достатньою підставою є такі аргументи ревізора, істинність яких уже доказана (матеріали інвентаризації).