5. Поняття економічної циклічності

Поняття економічного розвитку країн ринкової економіки говорить, що не завжди і не при будь-яких умовах економіка може зростати. Періоди зростання, як правило, змінюються періодами застою і кризовими явищами. Це пояснюється циклічним характером розвитку ринкової економіки.

Циклічність виражає нерівномірність функціонування різних елементів національного господарства, зміну революційних і еволюційних стадій його розвитку. Зрозуміло, циклічність – важливий фактор макроекономічної рівноваги. Найбільш характерна риса циклічності – рух, який проходить колом, а по спіралі. Тому циклічність – форма прогресивного розвитку. Кожний цикл має свої фази, свою протяжність. Характеристики циклу неповторні. У конкретного циклу або фази нема двійника. Вони оригінальні як в історичному, так і в регіональному аспектах.

Типи циклів. Відомо декілька типів циклів, які інколи називають хвилями. Але межі між ними різні. Так звані довгі хвилі (цикли) мають протяжність 40-60 років. Розробка теорії довгих хвиль була почата в 1847 році англійським економістом Х.Кларком. Він звернув увагу на розрив між кризами 1793 і 1847 рр. (54 р.) і зауважив, що це не випадково, що цей розрив був об'єктивно обумовлений. Значний внесок у теорію циклів вніс К.Маркс, який всю увагу переніс на вивчення коротких хвиль, які в економічній літературі отримали назву періодичних криз або промислових циклів, які охоплюють період від однієї кризи до іншої. Ця проблема вивчалась нашим співвітчизником М.Туган-Барановським (“Промислові цикли в сучасній Англії, їх вплив на народне життя”, 1884).

Як же характеризується промисловий цикл? Він складається з чотирьох фаз: кризи, депресії (застою), пожвавлення і піднесення (пік).

Рис.3.7 Схема промислового циклу

Криза - це основна фаза промислового циклу, вона завершує попередній цикл і є початком наступного. Під час кризи встановлюється порушена рівновага між основними пропорціями економіки.

Депресія - це застій виробництва. На цій фазі виробництво не розширюється, але й не падає. Стабілізується рівень безробіття, хоча залишається високим. На цій фазі поступово виникають умови для пожвавлення виробництва.

Пожвавлення – зростання обсягів виробництва, скорочення безробіття, створюються передумови для попиту на нові інвестиції, що веде до оновлення основного капіталу. І коли обсяг виробництва досягає докризового рівня, тоді економіка переходить до фази піднесення.

Піднесення – невпинно зростають темпи виробництва, значно зростають інвестиції, економіка наближається до стану повної зайнятості (3 - 5% безробітних), починається економічний бум, що підготовляє наступну фазу – кризу.

Економічний цикл або короткі хвилі є об'єктивним механізмом становлення макроекономічної рівноваги, хоча носить досить болісний характер.

Не буде перебільшенням стверджувати, що особливе місце в розробці теорії циклічності належить М.Р.Кондратьєву (дослідження довгих хвиль). Визначенням його заслуг у цій галузі служить те, що багато зарубіжних вчених називають довгі хвилі його іменем. Ще в 20-х роках (випускник Петербурзького університету) він відкрив широку дискусію з проблем довгих хвиль. Кондратьєв досліджував розвиток країн Європи за 100-150 років. У результаті досліджень Кондратьєв виділив наступні великі цикли:

Довгі хвилі в економіці

Підйом

Спад

1781-1814

І814-1849

1873-1896

1849-1873

1896-1920

Найбільшою заслугою Кондратьєва є те, що він здійснив спробу сконструювати теоретичну соціально-економічну систему, яка сама може генерувати довгі коливання.

У другій половині ХХ століття вивченням довгих хвиль займалися такі вчені, як Й.Шумпетер, С.Кузнець, П.Боккара і ін. Теорія довгих хвиль виходить з того, що економічна система знаходиться постійно в стані відхилення від макроекономічної рівноваги. Що це за відхилення?

1) Це відхилення попиту від пропозиції і навпаки на довгих проміжках часу;

2) Це відхилення пов'язані зі зміною попиту на обладнання, будівлі, будівельні матеріали і т.п. Ці відхилення переборюються в рамках промислових циклів середньої тривалості;

3) Це довгі відхилення від рівноваги, тривалість яких становить 40-60 років. Вони мають місце на ринках промислових будівель, споруд інфраструктури і робочої сили. Перший і другий типи відхилень мають місце в рамках одного і того ж технологічного способу виробництва. В цей же проміжок часу відбувається зміна ряду поколінь техніки і технології. Після того, як можливість підвищення ефективності науково-технічних принципів, які використовуються, вичерпані, відбувається перехід до використання нових науково-технічних принципів, перехід до нового технологічного способу виробництва. Цей період дає початок новій довгій хвилі, що і відбувається зараз у всіх розвинених країнах. Але не кожна система взмозі забезпечити такий перехід (доказ цього відставання від провідних країн Заходу у сфері НТП колишнього СРСР в 70-90-ті роки). Ринкова система має властивість постійно стимулювати НТП.

Таким чином, циклічний розвиток - це прояв самої суті розвитку виробництва, його природної властивості, спосіб прогресивного розвитку.

6. Модель міжгалузевого балансу В. Леонтьєва і її практичне значення

Дослідження економічного зростання призвело до створення універсальних моделей, які можуть послужити надійною основою управління економікою. За основу таких моделей, які охоплюють всі сторони економічного розвитку, можна було покласти лише систему вартісних і натуральних потоків, які виступають як витрати і результати виробництва товарів і послуг. Це надзвичайно складне математичне і економічне завдання.

Вперше так проблему поставив Ф.Кене. Але таблиця Кене, як відомо, практичного значення не мала. Це була лише перша спроба теоретичної постановки проблеми. Наступний крок – це таблиці відтворення К.Маркса. Але й вони практичного значення також не мали, оскільки Маркс розглядав цю проблему надзвичайно узагальнено.

Рішучий крок у створенні моделей такого типу (таблиця “затрати – випуск”) здійснив Леонтьєв, професор із Гарварда. Він побудував в формі так званої шахової таблиці основні матеріальні і вартісні потоки національного господарства. Міжгалузевий баланс (МГБ) виробництва і розподілу суспільного продукту з розбивкою на декілька сот галузей складається у багатьох країнах світу. Він дозволяє оцінити пройдений економікою шлях і спрогнозувати її розвиток. За цю роботу В.Леонтьєв був удостоєний звання лауреата Нобелівської премії в галузі економіки в 1973 році. Це було перше найбільше практичне використання економічної теорії.

Принципова схема МГБ представлена у вигляді таблиці. Її пояснення: МГБ складається з чотирьох квадрантів: І - показники матеріальних затрат на виробництво продукції; ІІ - показники кінцевої продукції, яка використовується на виробниче споживання, накопичення і експорт; ІІІ - показники чистої продукції (оплата праці, прибуток, податки); ІV - перерозподіл чистої продукції.

По вертикалі МГБ дається формування затрат ВНП, а по горизонталі - розподіл цієї продукції. Використовуючи цю таблицю, просто розрахувати частку галузі. Так, поділивши величину затрат електроенергії на обсяг продукції машинобудування, отримаємо частку електроспоживання машинобудівного виробництва.