Ще одна сучасна операційна система — OS/2. Її перша версія виникла в 1987 році. Одна з останніх версій цієї системи назива­ється OS/2 Warp (1995 p.).

Є операційні системи, що можуть працювати на комп’ютерах різних сімей, включаючи сім’ю IBM PC. Однією з найбільш ши­роко використовуваних систем такого типу є операційна система UNIX.

В ибір конкретної ОС залежить від можливостей апаратної час­тини комп’ютера та задач, розв’язуваних з допомогою цього ком­п’ютера.

1. Перелічіть основні функції операційної системи.

2. Для чого ППП використовують ОС у процесі розв’я­зання задачі?

3. Які характеристики комп’ютерів треба враховува­ти під час вибору і установлення ОС?

4. Які ОС ви знаєте?

5. Що таке дискова ОС? Чому вона так називається?

Основні типи пакетів прикладних програм (ППП)

Що таке текстові редактори і текстові процесори

Однією з найважливіших ділянок застосувань комп’ю­терів є їх використання для створення та обробки різ­них текстів: складання листів і оформлення докумен­тів, створення журналів з кольоровими ілюстраціями та наукових книг з формулами та кресленнями.

Пакети прикладних програм, що їх також називають тексто­вими редакторами, дозволяють використовувати комп’ютер для розв’язування задач зазначеного вище типу.

Текстовий редактор — це програма, що призначена для ство­рення та обробки текстів.

З а допомогою цих програм¹ користувач створює нові тексти та змінює (редагує) ті, що вже має. Текст, з яким працює користувач, знаходиться перед ним на екрані дисплея. Користувач або набирає текст, або, використовуючи кур­сор (див. гл. 2, п. 4.3.2) для пе­ресування по тексту, набирає і вставляє в текст пропущені лі­тери або слова, змінює розташу­вання частин тексту, включає в текст формули, діаграми, ма­люнки, складає таблиці.

Текстові редактори дозволя­ють виводити на екран дисплея декілька текстів одночасно і ком­понувати з їх частин новий текст, автоматично розбивати тексти на сторінки, складати зміст та пра­вильно розташовувати посилан­ня, керувати розмірами літер і шрифтів у різних частинах тек­сту, автоматично контролювати орфографію та пунктуацію, сор­тувати рядки таблиць, друкувати текст або будь-яку його частину у вигляді, заданому користувачем.

Окрім текстових редакторів, для обробки текстів нині викори­стовують програми, що мають назву текстові процесори.

Різниця між текстовими редакторами і текстовими процесора­ми досить умовна. Як правило, текстові редактори мають менше можливостей і використовуються для підготовки текстів несклад­ної форми. Текстові процесори є розширеннями текстових редак­торів у тому розумінні, що вони мають додаткові можливості, які можна використати під час підготовки складних за формою текстів.

Для використання текстових редакторів і текстових процесорів достатньо стандартного набору пристроїв комп’ютера (див. гл. 2, п. 1.3). Текстові процесори потребують більшої оперативної па­м’яті для роботи та дискового простору для зберігання, ніж тек-

с тові редактори. В нашій країні найбільш поширеними є текстові редактори Лексикон, Твір 1, Твір 2, Multi-Edit різних версій, Note­pad, Wordpad, текстові процесори Word, Word Star, Tex.

1. У яких задачах використовуються текстові редак­тори?

2. Що можна робити з допомогою текстових редакто­рів?

3. Ч им відрізняються текстові процесори від тексто­вих редакторів?

Що таке електронна таблиця

Перші комп’ютери створювалися для виконання математичних розрахунків. Незважаючи на те що сфера використання комп’ю­терів згодом значно розширилася, задачі, пов’язані з виконанням математичних розрахунків, залишаються однією з найважливі­ших областей застосування комп’ютерів. Створено спеціальні програми, що забезпечують швидке й надійне виконання розра­хунків,— електронні таблиці (англ. Spreadsheets).

Електронна таблиця (ЕТ) — це програма для обробки даних, поданих у вигляді таблиці.

Назва цих програм пов’язана з тим, що користувач працює з таблицею, яка зберігається в пам’яті комп’ютера,— електронною таблицею. Так само, як і звичайна таблиця, вона складається з ко­мірок. Кожна комірка має свою адресу, що складається з номера стовпця і номера рядка, на місці перетину Яких вона знаходить­ся. Сучасні ЕТ дозволяють працювати з великою кількістю — мільйонами — клітин і обробляти дуже великі об’єми інформації. Через це їх також називають табличними процесорами.

Ч астина комірок таблиці знаходиться перед користувачем на екрані дисплея. В ці комірки користувач заносить текст, дані, фор­мули для розрахунків. Під керуванням програми ЕТ комп’ютер вмить виконує ці розрахунки і заносить результати у відповідні комірки. При зміні даних у яких-небудь комірках автоматично перераховуються результати в усіх формулах, що містять адреси цих комірок. Коли це не­обхідно, користувач редагує таблицю: вида­ляє або вставляє рядки і стовпці, переносить

блоки комірок, змінює їх вміст. Програма ЕТ забезпечує автома­тичний контроль за правильною зміною адрес комірок у формулах при редагуванні таблиці.

Електронна таблиця дозволяє сортувати рядки у визначеному користувачем порядку, будувати графіки і діаграми за даними таблиці, друкувати на папері всю таблицю або її частину, збері-

гати таблицю з графіками та діаграмами на диску для подальшо­го використання.

Електронними таблицями користуватися просто, вони потре­бують стандартного набору пристроїв комп’ютера (див. гл. 2, п. 1.3) і забезпечують швидкість та надійність розрахунків. Най­частіше вони застосовуються у фінансовій діяльності для автома­тизації банківських і бухгалтерських розрахунків.

Перша електронна таблиця з’явилася в 1979 році. Її зробили двоє випускників Массачусетського технологічного інституту Ден Бриклін і Боб Фрепстон. Вона називалася VisiCalc (від англ.

г — видимий калькулятор). Згодом з’явилась електронна таблиця Lotus 1 -2—3, що поєднувала в собі найкращі якості системи VisiCalc з графічними можливостями і засобами пошуку інформації. Останніми роками найбільш використову­ваними є потужні електронні таблиці SuperCalc різних версій, Excel, Quattro тощо.

1. Що таке електронна таблиця?

2. Чому електронні таблиці мають таку назву?

3. Які можливості надають ЕТ?

4. Наведіть приклади використання електронних таб­лиць.

3.3. Що таке база даних

На початку цієї книги вже говорилося про те, що таке інформатика. Однією з головних її функцій є організація зберігання інформації з метою швидкого пошуку потрібних даних. Згадаємо приклад з купівлею квитка в залізничній касі (див. гл. 1, §2). Щоб вірно відповісти на питання пасажира, слід зберігати найрізноманітнішу інформацію і вміти швидко знаходити потрібну згідно з ознакою або набором ознак, що задаються. Інформація, що зберігається, повинна включати в себе номери і маршрути всіх поїздів, час їх прибуття і відправлення, кількість і номери вільних місць у ва­гонах того чи іншого типу, вартість квитків різного виду. Справді, пасажир повинен виїхати з пункту відправлення в якийсь із днів не раніше двадцятої години, щоб не відпрошуватися з роботи, або потрапити на якусь станцію не пізніше п’ятої години ранку, щоб там зробити пересадку, або проїжджати через якусь станцію не в нічний час, оскільки він має передати посилку друзям; окрім того, купуючи квиток, він може витратити лише певну суму гро­шей. Потрібну інформацію треба швидко знайти. Для цього вся інформація, що зберігається в комп’ютері, повинна бути розсор­тована за рядом ознак. Будь-яку зміну в інформації (пасажир

вибрав потрібний йому поїзд і придбав квиток у певний вагон і на певне місце) слід відразу враховувати.

Інформація, що зберігається в комп’ютері і е об’єднаною у вза­ємозв’язану сукупність за рядом ознак, називається базою да­них. Програми, що керують зберіганням, обробкою та пошуком інформації в базах даних, називаються системами управління базами даних* (СУБД),

База даних — це сукупність взаємозв’язаних даних, які відобра­жають інформацію про деяку предметну область.

^Л Системи управління базами даних часто називають просто базами даних, маючи на увазі програми керування інформацією, а не саму інфор­мацію.

Система управління базою даних — це програма, що призначе­на для організації, зберігання, обробки та пошуку інформації в базі даних.

У наведеному прикладі про застосування комп’ютера в торгівлі (див. гл. 1, § 2) робота комп’ютера також здійснювалася під керу­ванням СУБД. Зараз важко знайти таку сферу діяльності людини, де б при застосуванні комп’ютера не використовувалася СУБД.

Вона обов’язково є в комп’ютері бухгалтера, який розраховує зарплату для кожного працівника підприємства; начальника скла­ду, котрий приймає і видає товари; реєстратора в лікарні, що бере на облік пацієнтів; бібліотекаря, який приймає і видає книжки, тощо.

Існує велика різноманітність СУБД. Ці програми постійно вдо­сконалюються і обновлюються. Найбільш використовуваними з них є СУБД серій dBase, FoxBase, FoxPro, Paradox, Clipper, Clarion,

O racle, Access.

1. Що таке база даних?

2. Які задачі можна розв’язувати, використовуючи бази даних?

3. Що таке СУБД? Для чого вона використовується?

4. Наведіть приклади використовування баз даних.

3. Що таке графічні пакети

Дисплей комп’ютера може працювати у двох режимах — тексто­вому і графічному (див. гл. 2, п. 4.3.2). Використання графічного режиму роботи дисплея набагато розширює можливості комп’ю­тера. Програми, що забезпечують використання цих можливос­тей, називаються графічними пакетами. За допомогою цих про­грам користувач створює на екрані дисплея графіки, креслення, діаграми, малюнки, картини, мультфільми і навіть відеокліпи.

Графічний пакет — це програма, що призначена для створення та обробки графічної інформації.

Все розмаїття існуючих зараз графічних пакетів поділяється на дві основні групи:

• пакети інженерно-ділової та конструкторської графіки;

• ілюстративні пакети.

Інженерна та ділова графіка використовується для побудови різ- | ного виду графіків, діаграм, креслень. Конструкторські графічні пакети допомагають автоматизувати роботу конструкторів і ви-

Д

користовуються при створенні систем автоматизації проекту­вання. Графіки, діаграми та креслення можуть бути виведені не тільки на дисплей, але й на інші пристрої виведення ін­формації — принтери, плотери (див. гл. 2, п. 4.6).

о складу пакетів ілюстративної графіки входять графічні редактори, що дозволяють створювати різноманітні за видом та кольоровим оформленням малюнки і редагувати їх. Більш складні пакети дозволяють створювати об’ємні картини з багатою колір­ною гамою (комп’ютери можуть відтворювати 16 777 216 кольо­рів) і робити анімацію (від англ. to animate — оживляти) зобра­ження. За допомогою таких пакетів створюють заставки телевізійних програм та комп’ютерні мультфільми. Сучасні па­кети ілюстративної графіки дозволяють також:

• отримати на екрані дисплея зображення людини, одягненої в різні моделі одягу (хоча насправді ця людина не одягає його ), щоб таким чином підібрати для себе костюм на свій смак (електронні примірочні вже існують);

• наочно зобразити, як різні молекули, з’єднуючись, утворю­ють складну хімічну молекулу;

• імітувати обтікання літака, що рухається, повітряними потоками і таким чином вибрати найприйнятнішу форму фюзеляжа та крил;

• відтворити на екрані зіткнення автомобіля з перешкодою і дослідити можливі наслідки;

• відновити обличчя людини за кістками черепа, що зберег- лися;

• створити, об’ємне зображення внутрішніх органів людини, щоб з’ясувати причини хвороби, тощо.

Використання таких графічних пакетів можливе лише за наяв­ності в апаратній частині комп’ютера удосконалених відеоадап­терів, що забезпечують високу роздільну здатність і багату ко­лірну палітру, а також за досить великого об’єму оперативної пам’яті.

Практично неможливо користуватися графічними пакетами без миші. Для виведення інженерної та ділової графіки найчастіше використовуються плотери.

Найбільш відомим у нашій країні конструкторським пакетом є AutoCAD, серед пакетів інженерно-ділової графіки часто вико­ристовуються пакети Grapher, GraphPlus та ін. Серед ілюстратив­них графічних пакетів дуже поширеними є графічні редактори PaintMaker, Paintbrush, пакети Aldus Photostyler, Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, CorelDRAW. Серед пакетів тривимірної анімації відомі такі, як 3D-Studio, True Space.

Останні операційні системи з тих, що з’явилися, також вико­ристовують графічний режим роботи дисплея.

1. Який режим роботи дисплея використовують графіч­ні пакети?

2. Д ля розв'язання яких задач використовуються гра­фічні пакети?

3. Перелічіть основні групи графічних пакетів.

4. Для чого використовуються пакети інженерної та ділової графіки?

5. Для чого використовуються ілюстративні графічні пакети?

3.5. Що таке комп'ютерні ігри і засоби мультимедіа

Н айпопуЛярнішиМй щй сьогоднішній день « програми, Що до­зволяють, сидячи перед екраном комп’ютера, грати в шахи, про­биратися по лабіринту, долати перешкоди та уникати небезпеки, боротися з доісторичними монстрами, брати участь у автомо­більних перегонах тощо. Йдеть­ся про комп’ютерні ігри. Лег­кість Керування комп’ютером під час ігри, жвавість зображен­ня на екрані, звуковий супровід, миттєва реакція на ті команди, що подає гравець,— все це забез­печують найскладніші програ­ми, засновані на суворих матема­тичних розрахунках.

К омп’ютерні ігри — це не лише засіб для розваги. Вони корисні і в серйозних ситуаціях. Завдяки тому що можливості сучасних комп’ютерів дозволяють ситуацію на екрані наблизити до реальності, вони стали вико­ристовуватися як тренажери для підготовки водіїв, льотчиків, космонавтів. Наприклад, на екран дисплея Виводиться прила­дова панель літака і вигляд злітної смуги, що наближається, такою, якою її бачить пілот че­рез лобове скло кабіни літака.

Пілот, який тренується, керує літаком згідно з тим, що він бачить перед собою на екрані, використовуючи пристрої вве­дення, що імітують реальні ва­желі керування. При цьому імі­туються різні погодні умови і час доби. Таким чином, без ри-

зику для життя і витрати пального набувається практичний до­свід керування літаком у різних ситуаціях.

Уже створено ігри, в яких гравець надягає спеціальний шлем з двома мініатюрними стереодисплеями перед очима, спеціальні навушники, рукавички, костюм і потрапляє у фантастичний світ гри, створеної за допомогою комп’ютера. При повороті голови картина перед очима змінюється, чути реальні звуки, можна брати і переставляти будь-які предмети, відчуваючи їхню вагу.

М ожна будувати і змінювати цей світ за своїм бажанням, пере­бувати в ньому вдвох і втрьох. Світ цей називають віртуальною¹ реаль­ністю, оскільки фізично цей світ не існує.

Для створення сучасних комп’ю­терних ігор, тренажерів та багатьох інших видів ПЗ використовується комп’ютерна технологія, що нази­вається мультимедіа (від англ. multimedia — багатосередовищна система, комплексне зображення інформації). Використовуючи засо­би мультимедіа, комп’ютер передає все багатство колірної гами, що Її здатна розрізнити людина (і навіть більше: близько 16 мільйонів від­тінків); найрізноманітніші звуки * від пищання комара до ревіння дви­гунів космічного корабля; відтво­рює рухоме відеозображення.

Програми, Що використовують засоби мультимедіа, потребують десятків мегабайтів дискової пам’яті. Для зберігання таких про­грам використовуються компакт-диски CD-ROM (див. гл. 2, і 4.2.4). Щоб скористатися вмістом CD-ROM, потрібен комп’ю­тер з відповідним дисководом. Окрім того, комп’ютеру необхід­но мати досить великий об’єм оперативної пам’яті (не менше восьми Мбайтів) і пам’яті відеоадаптера (див. гл. 2, п. 4.3.3), а також мати низку додаткових пристроїв у апаратній частині: звукову карту і колонки для забезпечення звукових ефектів, шлем, навушники, рукавички, костюм для створення віртуаль­ної реальності тощо.