Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі роботи – “Науково-методичні основи суспільно-геогра­фіч­ного аналізу територіально-рекреаційних комплексів (ТРК)” доповнено сут­ність обласного територіально-рекреаційного комплексу як об’єкту суспільно-географічного дослідження, висвітлено наукові підходи до класифікації ТРК обласного рівня; запропоновано методи та методику дослідження обласного територіально-рекреаційного комплексу; розглянуто науково-методичні основи структурного аналізу територіально-рекреаційних комплексів.

Здійснення планів розвитку туристсько-рекреаційного господарства привело до необхідності виявлення й обґрунтування реально існуючих або нових струк­турних форм кооперування рекреаційних і супутніх галузей - територіально-рекреаційних комплексів (ТРК) на різних рівнях (державному, регіональному, обласному). ТРК адміністративної області розглядається як суспільно-географічне територіальне утворення системного характеру, яке формується й функціонує за наявності певної кількості елементів: рекреантів, природних, культурно-історич­них рекреаційних об’єктів, туристичних підприємств і допоміжних установ, пов'я­заних прямими та зворотніми зв’язками, структура та інтенсивність яких фор­мують­ся під впливом рекреаційного попиту та стану суспільно-господарських територіальних комплексів.

З метою раціонального використання рекреаційних ресурсів території, для подальшого розвитку й розміщення закладів рекреаційного призначення проведена значна робота з класифікації та типізації ТРК. Класифікаційні ознаки рекреаційних комп­лек­сів розроблені в працях І.В.Зоріна, В.С.Преоб­ра­женського, Ю.О.Веденіна, Є.О. Котлярова, В.І. Павлова та Л.М.Чер­чик. Важли­вим показником, який об’єднує найсуттєвіші риси терито­ріаль­но-рекреаційних комплексів, головним критерієм їх класифікації є притаманна всім рекреаційним районам спеціалі­за­ція господарства, відповідно до якої виділяють три основні типи ТРК: лікувальний, оздоровчо-спортивний, пізнавальний. Кожен із виділених типів має свої завдання, напрямки, використовує відповідні природно-рекреаційні ресурси та залежить від характерної для нього матеріально-технічної бази.

Вивченням важливих питань, що стосуються рівня розвитку, закономір­ностей функціонування, тери­то­ріальної організації рекреаційних комплексів, займались М.І.До­ліш­ній, В.І.Мацола, О.О.Бейдик, В.І.Куценко тощо. Вони розро­били ряд методик дослідження рекреаційно-ресурсного потенціалу територій – об’єктів та явищ природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються в рекреаційних цілях та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів, їх спеціалізацію та економічну ефективність. Ефективне використання наявного рекреаційно-ресурсного потенціалу передбачає його комплексну оцінку, яка в роботі здійснювалася з використанням методики, розробленої В.І.Мацолою і доповненої нами в процесі дослідження. Проводилась оцінка потенціалу суспіль­но-географічного положення(О_сгп); естетичної цінності території(О_е); забезпече­ності родовищами мінеральних вод та лікувальних грязей(О_м), лісовими(О_л), водними(О_в), кліматичними(О_к) рекреаційними ресурсами; потенціалу природо­охо­ронних об’єктів(О_п); історико-культурного потенціалу(О_і); транспортної забезпеченості території(О_т); забезпеченості території санаторіями та установами відпочинку(О_с), готельними підприємствами(О_г), закладами торгівлі(О_торг) та громадського харчування(О_х); рекреаційного навантаження території(О_н). Ана­лізу­вались екологічна ситуація, оскільки вона може виступати стимулюючим або лімітуючим рекреацію фактором, населення й трудові ресурси, які відносяться до основних цілереалізуючих компонентів розвитку рекреаційного потенціалу території.

Суспільно-географічне положення (СГП) визначається як сума оцінок ступеня сусідства адміністративно-територіальних суб’єктів Чернігівської області та їх положення відносно великих річок. Якщо величина інтегрального потенціалу СГП становить менше 3 – такі території оцінюються 3 балами; від 3 до 6 – 2 балами; 6 і більше – 1 балом. Естетичну цінність території можна оцінювати за показниками коефіцієнтів горизонтального й вертикального поділу, лісистос­ті території, вікового та породного складу лісів. Території, для яких умовні запаси мінеральних лікувальних вод становлять менше 100 л/добу/1 км², оціню­ються 1 балом; від 100 до 1000 л/добу/1 км² – 2 балами; понад 1000 л/добу/1 км² – 3 балами. Території, у межах яких відсутні родовища міне­ральних лікуваль­них вод, оцінюються 0 балів. Стосовно лісових ресурсів найвищим балом оцінюються території з лісистістю 40 – 60% (представлені перестійними стари­ми лісами, складеними з сосни, дуба, клена, берези, смереки, ясена, липи, вільхи). Території, лісистість яких вища 60% та в межах 25 – 40%, а ліси складаються з серед­ньовікових насаджень (модрина, бук, ясен, липа, вільха), оцінюються 2 балами. Найменшу рекреаційну цінність мають слабозаліснені території (менше 15%), представлені молодими малоцінними насадженнями, які оцінюються 1 балом. Потенціал водних туристсько-рекреаційних ресурсів території оцінюється 3 балами за наявності великих незабруд­нених водойм, придатних для організації всіх видів водного спорту, туризму й відпочинку. Відкриті водойми, придатні для сплавляння на байдарках і каное, а також купання, оцінюються 2 балами, водойми з обмеженими можливостями рекреа­ційного використання – 1 балом. Кліматичні характеристики доцільно роз­гля­нути для теплого й холодного сезонів окремо. Щодо літнього відпочинку території, для яких тривалість періоду з температурою понад 15⁰С становить понад 100 днів, оцінюються 3 балами, 80 – 100 днів – 2 балами, менше 80 днів – 1 балом. Для зимового періоду показники становлять понад 110, 100-110, менше 100 днів (при температурі нижче 0⁰С). У випадку, коли об’єкти приро­до­охоронного фонду займають більше 5% території адміністративного району, дана територія оцінюється 3 балами, від 3 до 5% – 2 балами, менше 3% – 1 балом. Оцінку істо­рико-культурного потенціалу адміністративних районів пропонуємо проводити за допомогою коефіцієнта забезпеченості, який визначається кількістю об’єктів на 100 км². Території, для яких коефіцієнт забезпеченості становить менше 0,5, оцінюються 1 балом; від 0,5 до 1 – 2 балами; території, що мають коефіцієнт забезпеченості більше 1, а також об’єкти міжнаціонального та національного значення – 3 балами. Транспортна забезпеченість визначає доступність тери­то­рії для рекреантів. Території з коефіцієнтом транспортної забезпеченості, вищим 0,42 км/км², оцінюються 3 балами, у межах 0,29-0,42 – 2 балами, меншим 0,29 – 1 балом. Коефіцієнт забезпеченості рекреаційної території санаторіями та установами відпочин­ку визначається за кількістю відповідних закладів на 100 км². Території адміністративних районів, для яких коефіцієнт забезпеченості санаторно-курортними установами становить менше 0,5, оцінюються 1 балом; 0,5 –1 – 2 балами; більше 1 – 3 балами. Важливе значення у формуванні інфраструк­тури ТРК має забезпеченість готельними підприємствами, закладами торгівлі та громадського харчування, яку пропонуємо оцінювати за такими критеріями: території, для яких коефіцієнт забезпеченості готельними підприєм­cтвами на 100 км² менший 1, оцінюються 1 балом; від 1до 5 –2 балами; більше 5 – 3 балами; території, для яких забезпеченість закладами торгівлі менша 10 на 100 км² оцінюються 1 балом; 10-25 – 2 балами; більше 25 – 3 балами; території, для яких коефіцієнт забезпеченості закладами громадського харчування на 100 км² менший 1, оцінюються 1 балом; від 1до 3 – 2 балами; більше 3 – 3 балами. Підсумувавши показники коефіцієнтів транспортної забезпеченості, забезпеченості санаторно-курортними установами, готельними закладами, закла­да­ми торгівлі та громадського харчування визначаємо показник інфраструк­турного забезпечення території (О_інф ):

О_інф = О_т + О_с + О_г +О_торг + О_х.

Потенціал рекреаційної території визначається також і рекреаційним наван­таженням даної території. Низовинні екосистеми, як найменш стійкі, оцінюються 1 балом; горбогірні – 2, гірські – 3 балами. Наступним етапом є комплексна бальна оцінка потенціалу територій(О), яку можна виразити за допомогою формули:

О = О_сгп +О_е + О_м + О_л + О_в + О_к + О_п + О_і + О_н + О_інф.

На основі комплексної оцінки рекреаційних територій визначається коефіцієнт їх рекреаційної цінності:

,

де К_р – коефіцієнт рекреаційної цінності; О – величина комплексної бальної оцінки даної території; О_мін – величина комплексної бальної оцінки території з мінімальними компонентними показниками.

Важливим загальнонауковим методом дослідження територіально-рекреацій­них комплексів є їх структурний аналіз, який дає змогу всебічно вивчити складні суспільно-господарські об’єкти – ТРК, їх функціональну структуру. З метою більш глибокого пізнання ТРК як суспільно-географічного об’єкта аналізувалися функціонально-компонентна, функціонально-територіальна, функ­ціо­нально-управлінська структури. Функціонально-компонентна структура ТРК – це склад, сукупність його функціональних ланок (галузей рекреації, видів рекреаційної діяльності, інтеграцій), які розкривають його роль у процесах спеціалізації та комплексоутворення. Виходячи з функціональної спеціалізації, можна виділити лікувальну, оздоровчо-спортивну та пізнавальну галузі рекреа­ційного господарства. Функціонально-терито­ріальна структура ТРК відображає розміщення рекреаційних закладів певними територіальними сукупностями у вигляді рекреаційних пунктів, центрів, вузлів, районів. Територіальна організація рекреаційної діяльності складається під дією законо­мірностей географічного поділу праці, територіальної диференціації загального масиву туристського попиту, територіальної концентрації та спеціалізації рекреа­ційних функцій при розвитку туристського господарства. На основі законо­мірностей розробляються певні наукові принципи розміщення підприємств, закладів, їх груп і цілих галузей. Найважливішими є: принцип об’єктивності; генетичний принцип; соціально-економічний; принцип єдності з адміністративно-територіальним поділом. Функціо­нально-управлінська структура ТРК – це ієрархічно впорядкована систе­ма органів управління й наявних закладів рекреації на відповідній території. Вона визначається цільовою установкою рекреаційної діяльності й фактичним станом компонентної та територіальної структур.

У другому розділі – “Суспільно-географічний аналіз факторів формування і функ­ціонування ТРК Чернігівської області” проведена оцінка суспільно-географічного положення, природно-ресурсного потенціалу, суспільно-історичних рекреаційно-туристських ресурсів, системи розселення й трудових ресурсів, рівня соціально-економічного розвитку території та регіональної інфраструктури, еколо­гічної ситуації, їх впливу на формування територіально-рекреаційного комплексу Чернігівської області. На основі зазначеної методики зроблено комплексну оцінку умов і факторів формування ТРК області та її окремих адміністративних районів, визначені коефіцієнти рекреаційної цінності.

Важлива роль у формуванні ТРК Чернігівської області відводиться суспіль­но-географічному положенню. Чернігівська область є адміністративно-господар­ською територіальною одиницею України, вона має внутрішньо­материкове прирічкове розташування. Розглядаючи Чернігівську область як зовнішньо від­криту систему, зазначимо, що сім її районів – Чернігівський, Ріпкинський, Городнянський, Щорський, Семенівський, Корюківський, Новгород-Сіверський мають значну частку кордонів із зовнішніми системами – із Гомель­ською областю республіки Білорусь, Брянською областю Російської Федерації, Сумською, Полтавською, Київською областями України. Найнижчий коефіцієнт абсолют­но­го ступеня сусідства мають Борзнянський, Менський, Куликівський, Ічнянський райони, що свідчить про їх вигідне розташування відносно інших елементів системи. Етнічна та історична спорідненість прикордонних територій служить вагомим фактором розвитку транскордонного співробітництва в рекреаційній сфері між регіонами України, Білорусі, Росії. Аналіз показників віддаленості адміністративних районів області відносно великих річок свідчить про те, що найбільш вигідне прирічкове поло­ження мають Чернігівський, Козелецький, Куликівський та Менський райони; несприятливі показники характерні для Варвинського, Срібнянського й Тала­лаївського. Якщо врахувати те, що через Чернігівську область проходять важливі транспортні магістралі, зокрема автомагістралі – Санкт-Петербург-Київ-Одеса, Київ-Москва; залізничні магістралі Київ-Москва, Гомель-Бахмач-Одеса, Гомель-Ніжин-Прилуки, що зв’язують її з Росією, Білоруссю, країнами Балтії з виходами до Балтійського моря на півночі й Чорного моря на півдні, то стає очевидною виняткова зручність транспортно-географічного положення Чернігівської області для подальшого розвитку рекреації та туризму. Повністю судноплавною в межах області є Десна, що дає можливість підтримувати рекреаційні зв’язки по лінії Дніпро-Десна з областями центру та півдня України. Говорячи про суспільно-географічне положення Чернігівської області в контексті його впливу на перспективи розвитку рекреаційного комплексу, слід констатувати, що воно є сприятливим фактором перспективного розвитку області в цілому й рекреації та туризму зокрема.

Важливим підблоком у структурі рекреаційно-туристських ресурсів (РТР) є природні ресурси - об’єкти та явища натурального походження, залучені у сферу рекреації та туризму. Одним із чинників, що визначають ступінь придатності її території для використання з метою рекреації, є рельєф. Майже повністю область розміщена в Придніпровській низовині та має переважно рівнинний, злегка хвилястий характер поверхні з загальним нахилом на південний захід. Це створює передумови для організації відпочинку й оздоровлення. У північній та південно-східній частинах області з більш підвищеною поверхнею можлива організація зимових видів спорту. Поширення карстових форм рельєфу дозволяє створення тематичних навчальних і пізнавальних маршрутів. Низовинний рельєф північно-західних районів області – заболочені території, придатні для полювання, збирання грибів, ягід, пізнавально-екскурсійної діяльності тощо. Кліматичні особливості області сприяють створенню в її межах кліматотера­певтичних закладів і проведенню відпочинку й оздоровлення населення з використанням кліматичних ресурсів. Комфортність температурних умов складає близько 3 балів влітку й 1 бал для зимових видів відпочинку. Семенівський, Сос­ни­цький, Корюківський, Новгород-Сіверський, Менський райони мають показники кліматичної комфортності нижчі середньообласних. Займаючи 5,3% від загального земельного фонду України, Чернігівська область має значні земельні ресурси, які можна успішно використовувати для рекреації. Землі рекреаційного призначення становлять близько 20% території області. Їх освоєність нерівно­мірна, а використання характеризується неврегульованістю та стихійністю. Най­біль­ше земель, придатних для рекреаційного використання, мають Менський, Новгород-Сіверський, Корюківський, Ріпкинський, Городнянський, Сосницький та Коропський райони. Чернігівська область є однією з найбагатших в Україні за запасами водних ресурсів. Водну сітку складають 196 річок довжиною понад 10 км і 1065 річок – до 10 км, що належать до басейну Дніпра. Найбільші рекреаційні ресурси річок зосереджені в північних та центральних районах Чернігівщини, головні з них – Десна та її притоки Сейм, Остер, Снов, Удай. На території області знаходиться понад 1800 озер, ставків і водосховищ. Відкриті водойми мають усі характеристики, що сприяють розвитку комплексної рекреаційної діяльності з їх використанням. Найвищий бал забезпеченості водними ресурсами мають Козелецький, Ко­роп­ський, Куликівський, Менський, Новгород-Сіверський, Ріпкинський, Сос­ницький, Чернігівський райони; менш забезпечені водними рекреаційними ресурсами – Бахмацький, Бобровицький, Варвинський, Ічнянський, Срібнянський, Талалаївський. На Чернігівщині значні потенційні рекреаційні ресурси підземних вод, прогнозні запаси яких складають 3038 млн. м³/рік, експлуатаційні – 233 млн. м³/рік. Найвідомішими родовищами мінераль­них вод області є: Остреч, Березнянське; Прилуцьке; Чернігівське; Ладинське; Ічнянське та Щорське. Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 7 березня 2000 р. № 456 усі мінеральні джерела Чернігівської області належать до категорії III. Найбільш придатними для використання з метою відпочинку та оздоровлення серед рослинних ресурсів є ліси та луки. Лісові ресурси займають провідне місце в структурі природно-рекреаційного потенціалу області. Станом на 01.01.2003 року в області налічувалось 713 тис. га земель лісового фонду. Найбільшу забезпеченість лісовими рекреаційними ресурсами мають Корюків­ський, Городнянський, Новгород-Сіверський, Ріпкинський, Семенівський, Сос­ниць­кий, Чернігівський, Щорський райони області. Значна частина території області, особливо заплави річок, зайнята луками. Рослинний покрив боліт представлений рогозом, очеретом, осокою - сировиною для розвитку народних промислів (плетіння меблів, кошиків, килимів тощо). Більше 100 видів рослин Чернігівщини використовується з лікувальною метою. Основними видами використання тваринних ресурсів є полювання та рибальство. Загальна площа мисливських угідь області становить 2820,4 тис.га. Збільшення чисельності деяких видів мисливських тварин дає змогу організовувати мисливські тури, що може стати джерелом надходження додаткових коштів. Площа ландшафтів, придатних для рекреаційної діяльності без обмежень, складає 666,6 тис.га – 21% від усієї території області. У їх структурі переважають вододільні лісові. Найбільше ландшафтів, придатних для рекреаційного використання, зосереджено в Корюківському, Ріпкинському, Семенівському, Чернігівському, Новгород-Сіверському районах; найменше – у Варвинському, Талалаївському, Срібнян­сь­кому. Область майже повністю розташована в межах Придніпровської низовини, тому потенціал її рекреаційних територій невисокий та оцінюється 1 балом.

Підсумувавши оцінки вище вказаних показників, зроблено висновок, що най­біль­шу забезпеченість природними рекреаційними ресурсами мають Чернігів­ський та Корюківський адміністративні райони Чернігівської області.

Значення суспільно-історичних ресурсів у формуванні й розвитку терито­ріально-рекреаційного комплексу Чернігівської області визначається наявністю архітектурно-історичних, біосоціальних та подійних рекреаційно-туристських ресурсів. Так в області на державному обліку перебуває 259 пам’яток архітектури. У жодному регіоні України немає такої кількості пам'яток архітектури домонгольського періоду, як на Чернігівщині. П’ять із них знаходяться в обласному центрі: Спасо-Преображенський (XI ст.) та Успенський (XIIст.) собори, Іллінська церква з печерами, П’ятницька церква (XII ст.), Борисоглібський собор (XII ст), шоста збереглась у м.Острі – це Юр’єва божниця (1098 р.). Унікальний комплекс періоду бароко являє собою Густин­ський монастир с. Густині Прилуцького району. Насичені пам’ятками архітектури XVII – поч. XVIII ст. міста Ніжин та Новгород-Сіверський. Архітектурними формами будівель приваблюють туристів та екскурсантів садиба А.Лизогуба в Седневі, палац фельдмаршала П.Румянцева-Задунайського в с.Вишеньках, непов­торні будинки й оригінальні парки Батурина, велика й видатна своєю художньою значущістю садиба “Ляличі”, пам’ятки садово-паркового мистецтва державного значення державний історико-культурний заповідник “Качанівка” та Сокиринський палац. На території краю досліджено більше 20 поселень епохи пізнього палеоліту, найцікавішим із яких є поселення поблизу с. Мезин (Коропський район). У м.Чернігові досі зберігається понад 200 курганів IX-XI сторіч. Видатною культурно-мистецькою пам’яткою Чернігова та всього Північного Лівобережжя України є печери Аліпія, які стали основою спорудження підземного архітектурно-планувального ансамблю. Стосовно пам’яток громад­ської архітектури особливу мистецьку вартість являють собою споруда колишнього ліцею в м.Ніжині; будівля старої ніжинської пошти, яка є унікальним архітектурним комплексом, єдиним на Україні взірцем заїжджого двору поштової станції XVIIIст; будинок Єпархіального Братства в Чернігові. Найвизначнішими провідниками української культури, чиї життєві цикли пов’язані з Чернігівщиною, були Роман Ракушко-Романовський, Георгій Кониський, Михайло Максимович, Костянтин Ушин­сь­кий, Дмитро Самоквасов, Юрій Лисянський, Сергій Корольов, Марк Бернес, Еліна Бистрицька, Марія Адасовська (Заньковецька), Феофан Проко­пович; сузір’я письменників – Микола Гоголь, Леонід Глібов, Євген Гребінка, Нестор Кукольник, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Микола Гербель, Степан Васильченко, Павло Тичина, Олекса Десняк, Олександр Довженко та ін. На території області є ряд рекреаційних ресурів, пов’язаних із політичними, військовими, культурними, економічними, екологічними подіями, про що свідчать численні пам’ятники й меморіальні дошки, які несуть значну культурно-історичну інформацію. Специфічним типом культурно-історичних рекреаційних ресурсів є народні промисли, зокрема гончарство, ткацтво, вишивка, мисливство, рибальство, лозо­плетіння, обробка дерева, які відображають народні мотиви життя чернігівчан. Найвищу оцінку історико-культурного надбання мають Чернігівський, Срібнянський, Прилуцький, Новгород-Сіверський, Ніжинський, Мен­ський райо­ни; нижча забезпеченість культурно-історичними ресурсами характерна для Варвинського, Городнянського, Носівського районів області.

Територіально-рекреаційний комплекс (ТРК) – складна суспільно-геогра­фічна система, у якій однією з підсистем є населення. У межах Чернігівської області основними споживачами рекреаційних послуг є місцеві жителі. Вони ж – працівники рекреаційної та обслуговуючих галузей господарства області. Загальна чисельність населення Чернігівщини - 1264,5 тис. осіб (58,3% міського та 41,7% сільського). Щільність населення в середньому по області становить 41 чол./км². Найщільніше заселені південні й центральні райони області та міста Чернігів, Прилуки, Ніжин; менше – північні території. Система розселення Чернігівської області включає 45 міських і 1502 сільських населених пункти. Урбаністична структура характеризується переважанням невеликих міських поселень, наяв­ністю двох середніх (Ніжин, Прилуки) та одного великого (Чернігів). За останні роки в області чітко проявились несприятливі тенденції соціально-демографічного розвитку. Особливо критична ситуація склалась у Ріпкинському, Бобровицькому, Ніжинському районах. Потреба в установах курортно-рекреаційного призначення визначається диференційовано для різних соціально-демографічних груп насе­лення. Результати аналізу демографічних особливостей населення вказують, що кількість людей працездатного віку в Чернігівській області перевищує 50%, а це люди, на яких, у першу чергу, розрахований комплекс рекреаційних послуг. На формування рекреаційних потреб має значний вплив загальний культурно-освітній рівень громадян та структура зайнятості населення. В області на 1000 чоловік населення припадає 184 з вищою освітою; 647 з середньою; 169 з по­чат­ковою. Вищий освітній рівень має міське населення області. При формуванні й розміщенні оздоровчих закладів відповідного профілю слід враховувати показники загального стану здоров’я населення. За останні 10 років спосте­рі­гається значне зростання хворобливості та захворюваності, в основному за рахунок збільшення кількості хвороб органів дихання та новоутворень.

Освоєння природно-рекреаційного потенціалу області тісно пов’язане з рівнем господарського розвитку території та регіональної інфра­­ст­ру­ктури. З точки зору організації інфраструктурного забезпечення рекреаційного процесу в Чернігівській області одне з провідних місць належить транспортній системі, яка визначає доступність території для рекреантів. У структурі туристських пере­везень найбільше значення мають автомобільний та залізничний види транспорту, при провідній ролі першого. Найвищий показник транспортної доступності спостерігається в Ніжинському адміністративному районі. Нижчу транспортну доступність мають Козелецький, Варвинський, Срібнянський адміністративні ра­йони. Важливим елементом при формуванні та функціонуванні ТРК, невід’ємною складовою індустрії туризму є готельне гос­подарство. Воно в області представлене 49 підприємствами, доходи від експлуатації яких за 2003 рік склали 2849,9 тис. грн. Найвищий показник забезпеченості підприємствами готельного господарства мають Чернігівський і Городнянський райони області, найнижчий – Ріпкинський. Соціальна інфраструктура в Чернігівській області представлена закладами торгівлі та громадського харчування, підприємствами побутового обслуговування, лікувально-оздоровчими закладами, турфірмами. Мережа підприємств громадського харчування області складає 887 закладів на 483 тис. посадочних місць. Мережу торгівельних закладів Чернігівської області складають 2911 магазинів, 686 кіосків. Найвищу забезпеченість закладами торгівлі та громадського харчу­вання мають Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький (за рахунок райцентрів), а також Козелецький, Бахмацький та Ріпкинський райони (велика кількість сільських поселень). Але відповідна спеціалізація торгівельних закладів належ­ного поширення не знайшла, що веде до збільшення затрат часу на пошук товарів туристського попиту. Упорядкування побуту населення та рекреантів представ­лене в області 572 підприємствами побутового обслугову­вання. Структурними підрозділами сфери сервісу в області є автостоянки, кафе-бари, сауни, басейни загальною кількістю 35 одиниць. Мережа культурного обслуговування у 2003 році нараховувала 825 бібліотек, 890 закладів культури клубного типу, п’ять професійних театрів, 23 музеї. Досягнення високого рівня розвитку туризму в наш час і в майбутньому виключно гостро ставить питання підготовки кадрів для обслуговування туристів. Але в Чернігівській області специфіка підготовки спеціалістів для рекреаційної галузі майже не враховується. Сфера охорони здоров’я представлена в області 1131 медичним закладом різного функціо­нального призначення, але найбільше значення для розвитку рекреації мають чинні в області 8 санаторіїв, 6 санаторіїв-профілакторіїв, пансіонати з лікуванням, бази відпочинку, інші заклади (всього 56) з загальною кількістю 5,8 тис. місць у місяці максимального заповнення. В оздоровчих закладах області щорічно оздо­ров­люється більше 24 тис. чоловік. Крім того на Чернігівщині у 2003 році функціонувало 74 літні оздоровчі табори, у яких було оздоровлено близько 9,5 тис. дітей. Найвищу забезпеченість санаторно-курортними закладами мають Чернігівський, Куликівський, Козелецький, Менський та Прилуцький райони. За останні роки в області зареєстровано 28 комерційних туристичних фірм, які займаються організацією відпочинку населення в Україні та за її межами. У цілому ж інфраструктура рекреаційної галузі Чернігівщини розвинена недостат­ньо, що значно стримує вихід області на ринок рекреаційних послуг. Відносно високий рівень інфраструктурного забезпечення рекреаційного процесу мають Ніжинський, Чернігівський, Прилуцький, Козелецький райони, інші райони значно відстають від них.

Зростання масштабів рекреаційної діяльності в сучасних умовах часто гальмується несприятливою екологічною ситуацією. Чернігівська область – один із регіонів Полісся, що найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС. Техногенний вплив на довкілля Чернігівщини досить значний і різноманітний за видами, інтенсивністю та територіальним поширенням. Найвищі рівні забрудненості всіх природних компонентів фіксуються в Чернігівському районі та в містах Чернігів, Ніжин, Прилуки. Високий рівень забруднення відмічається в Прилуцькому, Ніжин­ському, Козелецькому, Корюківському, Ріпкинському й Бобровицькому районах. Більшість районів області мають середній рівнень забруднення. У групу з рівнем забрудненості нижче середнього увійшли Городнянський, Борзнянський, Ічнянський, Семенівський та Новгород-Сіверський райони. Загальний екологіч­ний стан території Чернігівщини характеризується від екологічно умовно нормального до екологічно конфліктного. З метою найбільш раціонального використання природних ресурсів необ­хідно створити систему моніторингу довкілля, приділити належну увагу заповід­никам. Природно-заповідний фонд (ПЗФ) області нарахо­вує 647 об’єктів, які займають 6,8% від загальної площі області, із них 21 об’єкт віднесений до категорії загальнодержавного значення. Природно-заповідний фонд складають 7 категорій об’єктів: регіональний ланд­шафтний парк Міжрічинський (Козелецький район), 437 заказників, 113 пам’яток природи, 23 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, 52 заповідні урочища, дендропарк “Тростянець”, Менський зоопарк. Найвищий відсоток заповідності спостерігається в Козелецькому, Щорському, Куликівському, Городнянському, Прилуцькому, Корюківському, Ріпкинському районах. До Державного реєстру національного надбання України в Чернігівськй області включено 153 пам’ятки.

На основі оцінки рекреаційно-ресурсного забезпечення визначався показник комплексної бальної оцінки рекреаційно-ресурсного потенціалу території Чернігів­ської області, який становить 29 балів; середньообласне значення коефіцієнта рекреа­цій­ної цінності – 1,8 та коефі­цієн­ти рекреаційної цінності адміністратив­них райо­нів. Близькі до середньо­обласного значення коефіцієнти рекреаційної цінності мають Прилуцький, Новгород-Сіверський, Ніжинський, Корюківський райони. Лише в Чернігівському районі, який водночас є лідером за резуль­тативністю рекреаційної діяльності, цей показник перевищує середньообласний і становить 2,3. (Рис.1).

1 5 – 20 балів коефіцієнт рекреаційної цінності

20,1 – 25 балів

25,1 – 30 балів

більше 30 балів

Рис.1. Комплексна бальна оцінка рекреаційно-ресурсного потенціалу території Чернігівської області

У третьому розділі – «Структура і територіальна організація ТРК Чер­нігівської області» проведено структуризацію ТРК з виділенням функціонально-компонентної, функціонально-територіальної, функціонально-управлінської струк­тур; визначені основні напрямки перспективного розвитку й удоско­на­лення територіальної організації ТРК Чернігівської області.

Функціонально-компонентну структуру територіально-рекреаційного ком­п­лексу Чернігівської області складають 229 закладів, із яких 15 – лікувальні установи, 115 – заклади оздоровчо-спортивної рекреації, 99 – заклади туризму й пізнавальної рекреації. У структурі ТРК переважають оздоровчі заклади, які спеціалізуються на оздоровчому відпочинку. Вони представлені 40 базами відпочинку, будинком відпочинку та дитячими оздоровчими таборами загальною кількістю 3571 місць (без врахування дитячих таборів). 38% від загальної кількості оздоровчих закладів – бази відпочинку, у яких оздоровлюється й відпочиває близько 8 тис. чол. Найбільша кількість баз відпочинку зосереджена на території Чернігівського та Куликівського районів. Велика увага приділяється оздоровленню дітей у літніх оздоровчих таборах, більшість із яких розташо­вана в м.Прилуках, Чернігівському, Варвинському, Корюків­ському районах. На території області функціонує 15 лікувальних закладів, у яких щорічно лікується понад 16 тис. чол. Відомі в області та за її межами санаторії “Десна”, “Пролісок”, “Остреч”, “Берізка”, які мають природні лікувальні ресурси, власну мінеральну воду, а санаторій “Остреч” і лікувальну торфогрязь. Лікувальні та оздоровчі заклади Чернігівської області у своєму розміщенні тяжіють до річки Десна (більшість турбаз), орієнтуються на природні рекреаційні ресурси (прикладом може бути санаторій “Остреч”, що розміщується на базі природного родовища мінеральної води), мальовничість території (“Пролісок”). Найвища їх концен­трація в Черні­гівському, Куликівському й Козелецькому районах, де основою рекреаційного освоєння території є р.Десна. Розміщення рекреаційних закладів зумовлено також близькістю до основних центрів розселення – міст Чернігова, Ніжина та Києва. Розвитку пізнавальної рекреації в Чернігівській області сприяє наявність великої кількості визначних пам’яток історії та архітектури XI-XII та XVII-XIX ст., понад 200 з яких мають світове значення. Функціонують також 49 готелів, 23 музеї, 28 ліцензованих турис­тичних підприємств, більшість яких зосереджена в м.Чернігові та Чернігівському районі. Прокладено значну кількість туристичних маршрутів, що дає змогу широко використовувати рекреаційні ресурси області. Згідно з вико­на­нням програми розвитку туризму, по території Чернігівщини пройшов епізод мар­ш­руту “Із варяг у греки”. Перспективною є розробка й використання маршруту “Золоте кільце України”, куди мають увійти Чернігів, Новгород-Сіверський, Кача­нівка, Сокиринці, Тростянець, Батурин, Глухів, Ніжин. У плані якісної зміни ту­риз­му перспек­тивними можуть бути автомобільний еколого-краєзнавчий маршрут “Від Чернігова до Новгород-Сіверського”, еколого-пізнавальний мар­шрут “Зеле­ний дивосвіт “Качанівки”, історико-пізнавальний маршрут “Слідами Соки­ринської історії”, екологіний маршрут “Живі смарагди Сокиринського парку”.

Враховуючи характер рекреаційної спеціалізації та ступінь її розвитку; рівень рекреаційної освоєності території, схожість проблем перспективного розвитку окремих територій з позицій рекреації, наявність рекреаційних ресурсів, їх територіальні комбінації та керуючись принципом єдності рекреаційного районування з адміністративно-територіальним поділом, у роботі пропонується виділити на території Чернігівської області 47 елементів територіальної структури: 6 рекреаційних районів (Верхньодеснянський, Середньодеснянський, Остерсько-Нижньодеснянський, Приудайський, Остерсько-Сеймський, Північно-Поліський (рис.2)); Чернігівський рекреаційний вузол; 6 рекреаційних центрів; 34 самостійні рекреаційні пункти.

І – Північно-Поліський пізнавально-спортивний рекреаційний район

ІІ – Верхньодеснянський пізнавально-оздоровчий рекреаційний район

ІІІ – Середньодеснянський лікувально-оздоровчо-пізнавальний рекреаційний район

IV – Остерсько-Нижньодеснянський оздоровчо-спортивний рекреаційний район

V – Остерсько-Сеймський пізнавально-лікувальний рекреаційний район

VI – Приудайський пізнавально-лікувальний рекреаційний район

Р ис. 2. Функціонально-територіальна структура ТРК Чернігівської області

Особливістю функціонально-територіальної структури ТРК Чернігів­ської області є нерівномірність розміщення її елементів. Основні структурні еле­менти – рекреаційні пункти й центри - сформувались уздовж р.Десни. На території Середньодеснянського рекреаційного району функціонує Чернігівський рекреа­ційний вузол з ядром у м.Чернігові. У межах решти рекреаційних районів вузли відсутні. Рекреаційні центри в області, як правило, невеликі; найбільшими є Ніжин, Прилуки та Новгород-Сіверський.

Найбільше значення має Середньодеснянський рекреаційний район, розта­шова­ний у середній течії річки Десна. Охоплює території Чернігівського, Кули­ківського, Менського, Сосницького адміністративних районів і займає площу 5809 км². Виконує оздоровчо-лікувально-пізнавальну функцію. Найбільшим територіальним утворенням у районі є Чернігівський рекреаційний вузол. Виді­ляєть­ся також 8 оздоровчо-рек­реаційних пунктів (Менський, Сосницький, Макошинський, Ладинський, Кладьківський, Шестовицький, Седнівський та Ново-Білоусівський) та 3 пізна­вальні рекреаційні пункти (Старо-Білоусівський, Куликівський, Березнян­сь­кий). Провідна роль належить Чернігівському оздоровчо-пізнавальному рекреа­ційному вузлу, який охоплює Чернігівський центр, Ладинський, Салтиково-Дівицький і Подусівський рекреаційні пункти. Формуванню даного вузла сприяє вигідне економіко-географічне положення, наявність значної кількості рекреантів та рекреаційних ресурсів. Галузевий склад вузла представлений лікувальними закладами (санаторії “Зелений гай” та “Десна”, 4 санаторії-профілакторії); оздоровчими закладами (16 баз відпочинку); закладами пізнавальної рекреації (22 турпідприємства, 8 готелів та музеї). Такі рекреаційні ареали, як урочище “Галеньове”, озера Тихе та Гайтан, Коноретський заказник, Менський зоопарк, зона відпочинку с.Стольне на базі місцевого дендрологічного парку, активно освоюються для повсякденного і періодичного відпочинку населення Чернігівської агломерації.

Приудайський – другий за значенням рекреаційний район області площею 5187 км². Він охоплює Ічнянський, Талалаївський, Прилуцький, Срібнянський, Варвинський адміністративні райони. На території Приудайського рекреаційного району основним формуючим ядром виступає Прилуцький лікувально-пізнаваль- ний центр; виділяються Тростянецький оздоровчо-пізнавальний, Качанівський, Ічнян­ський, Варвинський, Срібнянський, Талалаївський пізнавальні рекреаційні пункти та лікувальний пункт у с.Сухополова. Комплексами відпочинку є урочища “Далекі потоки”, “Сосна”, “Лісові Сорочинці”, “Пруси”. Приудайський рекреа­ційний район у перспективі спеціалізуватиметься на розвитку пізнавальної та лікувальної рекреаційної діяльності.

Верхньодеснянський рекреаційний район розташовується у верхній течії р. Десни й об’єднує території двох адміністративних районів – Новгород-Сівер­ського й Коропського. Площа його – 3116 км². У районі сприятливі умови для всіх видів рекреаційної діяльності, однак домінуючою є пізнавально-оздоровча функція. На території Верхньодеснянського рекреаційного району можна виділити Новгород-Сіверський рекреаційний центр та Вишенський оздоровчий і Короп­ський пізнавальний рекреаційні пункти. Комплексами відпочинку є межи­річчя р.Десни – р.Судость, Лісконого-Пушкарівський, Смячинський, Новгород-Сіверський, Мезинський, Вишеньки-Райгородський, Короп-Оболонсь­кий, які базуються на використанні водних ресурсів р.Десни.

Остерсько-Нижньодеснянський оздоровчо-пізнавальний рекреаційний район розташований у межах Козелецького адміністративного району, займає площу 2668 км². На його території функціонує Остерський оздоровчо-пізна­валь­ний рекреаційний центр, Надинівський, Соколівський, Руднянський, Моровський оздоровчо-рекреаційні пункти. Стримуючим фактором розвитку виступають відсутність залізниць, що зменшує коефіцієнт транспортної доступності, недостатня забезпеченість підприємствами готельного господарства, віднесення Козелецького району до групи з високим рівнем забруднення ґрунтів важкими металами та радіонуклідами.

Остерсько-Сеймський пізнавально-лікувальний рекреаційний район займає площу 7171 км² і включає Бахмацький, Бобровицький, Борзнянський, Ніжин­сь­кий, Носівський адміністративні райони, має високий коефіцієнт транспортної доступ­­ності. На його території виділено 2 пізнавальні рекреаційні центри – Ні­жин­­ський і Бахмацький та Лісовенський, Пісківський, Бобровицький, Носівсь­кий, Борзнян­ський рекреаційні пункти. Розвитку рекреаційної діяль­ності сприя­ють історико-архітектурні комплекси м.Ніжина, смт.Батурина, які за належного інфра­струк­турного забезпечення сприятимуть залученню нових категорій туристів.

Північно-Поліський пізнавальний рекреаційний район площею 7830 км² охоплює території 5 адміністративних районів – Ріпкинського, Городнянського, Щорського, Корюківського, Семенівського. Характеризується багатими лісовими ресурсами, високою забезпеченістю об’єктами ПЗФ. Основним формуючим ядром виступає м.Щорс. Важливу роль відіграють також Корюківський, Семенівський, Городнянський, Клюсівський пізнавальні та Єлінський оздоровчий рекреаційні пункти. Комплекси відпочинку в основному тяжіють до річок Снов, Ревна, Сож і Дніпро. Складність екологічної ситуації, недостатній розвиток туристської інфраструктури значно лімітують рекреаційну діяльність. Наявні рекреаційні ресурси використовуються, здебільшого, місцевими жителями. Подальший розвиток і функціонування туристсько-рекреаційних районів на Чернігівщині можливі за умови реконструкції матеріально-технічної бази, розширення набору рекреаційних послуг та видів дозвілля, підвищення кваліфікаційного рівня та заробітної плати обслуговуючого персоналу.

Сформована система органів управління рекреаційною діяльністю в Чернігівській області має такий вигляд: обласний рівень включає Управління у справах сім’ї та молоді Чернігівської обласної державної адміністрації; на районному рівні органи управління аналогічні обласному. При облдержадмі­ністрації діє також відділ туризму (1 працівник), у районах такі структури перебувають на стадії формування. Заклади й підприємства туризму та пізнавальної рекреації організаційно підпорядковані відділенню державного підприємства “Дніпровський регіональний центр туризму“ в Чернігівській області та Чернігів­ському обласному дочірньому підприємству “Чернігівтурист” Українського акціонерного товариства “Укрпрофтур”; сана­торно-курортна рекреація – управ­лін­ню охорони здоров’я облдержадміністрації та обласному об’єднанню “Чер­нігів­сільгоспздравниця”. Бази промислових підпри­єм­ств та установ підпорядко­вую­ться організаціям, яким вони належать. Відсутність єдиного органу управління ускладнює науково-обґрунтоване прогнозування розвитку ТРК. Ми запропону­вали схему нового варіанту системи управління, сутність якого полягає в мінімізації ланок управління й логічного конструювання однотипних підциклів рекреації в системі обласного територіально-рекреаційного комплексу.

Розглядаючи напрямки розвитку рекреаційної діяльності в Чернігівській області, варто вивчати й враховувати досвід країн світу в цій сфері. Необхідно активізувати роботу для укладання контрактів із відповідними туристичними корпораціями, об’єднаннями та фірмами про спільну діяльність, зокрема стосовно розвитку нетрадиційних форм туризму (водного, кінного, мисливського тощо) з використанням природних можливостей регіону. З метою розвитку програмного туризму в Чернігівській області можна запропонувати туристсько-оздоровчі, пізнавально-екскурсійні, навчальні, виробничо-ознайом­люваль­ні, етнічні й побутові програми, “агротури”, весільні подорожі. Одним з основних чинників фінансового забезпечення розвитку рекреаційної сфери є процес самофінансування, що передбачає її функціонування за рахунок суб’єктів рекреаційного самоврядування та коштів зацікавлених інвесторів. Ефективним шляхом залучення іноземних інвесторів у рекреаційний бізнес є створення спільних лікувально-оздоровчих та туристичних підприємств. У розвитку ТРК Чернігівської області пріоритетним є співробітництво з країнами Балтії, Грецією, Ізраїлем, Польщею, Росією та республікою Білорусь. Розвитку рекреаційної сфери окремих районів області (Чернігівського, Ніжинського, Новгород-Сіверського, Ічнянського, Ріпкинського) сприятиме політика використання місцевих зборів та податків (рекреаційна рента, плата за автостоянки, природоохоронні платежі) як засобу нагромадження коштів для утримання об’єктів благоустрою та інфраструктури загального користування. Перспективним напрямком викорис­тан­ня культурно-історичного потенціалу є введення в дію цікавих туристських маршрутів по вивченню архітектурних, археологічних об’єктів, музеїв у поєднанні з походами, річковим туризмом та відпочинком. Важливу увагу слід приділити політиці розвитку туризму в істо­ричних містах, яка має бути спрямована на їх збереження. Необхідно проводити роботи по створенню Ніжинського державного історико-культурного заповідника «Древній Ніжин». Майбутнє Новгород-Сіверського пов’язують насамперед з відкриттям тут туристичного маршруту, що стане можливим за умови відбудови Спасо-Преоб­раженського монастиря, заснованого в XI столітті. У Національному архітек­турно-історичному заповід­нику “Чернігів стародавній” важливо продов­жити цілеспрямовану діяльність щодо включення чернігівських пам’яток до списків світової спадщини ЮНЕСКО. Стосовно використання природних рекреаційних ресурсів необхідно провести дослід­ження експлуатаційних запасів мінеральних вод і лікувальних грязей, зробити їх бальнеологічну оцінку; встановити межі охоронних зон усіх видів об’єктів природно-заповідного фонду та необхідних для розвитку рекреаційної діяльності резервованих територій; проводити роботи по відновленню ландшафтів, поліпшенню санітарного стану територій у зонах відпочинку, на трасах транспортних маршрутів, турбазах, у лісопаркових зонах, важливих рекреаційних центрах; створити сприятливі умови для розвитку перспективних тематичних напрямів туризму, зокрема екстремального, культур­но-пізнавального, мисливського та рибальського, підводного, релігійного, спор­тив­но-оздоровчого, яхтового, круїзного, екологічного. Стосовно розвитку останнього доцільно виділити туризм на базі національних природних та регіо­нальних ландшафтних парків, сільський туризм (“зелений туризм”), юнацький та молодіжний екотуризм. З метою подальшого вдосконалення ТРК слід ліквідувати інфраструктурні диспропорції, що стримують більш повне використання міс­цевих рекреаційних умов і ресурсів. У плані транспортного забезпечення рекреа­ційного процесу варто було б запозичити досвід країн із високим рівнем розвитку туріндустрії (Австрії, Швейцарії), де існують суто туристські транспортні підприємства й організації, які надають найрізноманітніші послуги. Необхідною умовою має бути дотримання екологічних вимог до рухомого складу, проведення робіт по благоустрою територій і під’їзних шляхів до об’єктів туристичного призначення. Варто розглянути можливості включення до переліку автодоріг державного значення автомагістралей Чернігів – Мена – Сосниця – Грем’яч – кордон із Росією та Чернігів – Пакуль – КПП “Славутич” – кордон з Білоруссю з подальшим їх облаштуванням відповідними зупиночними комплексами; розширити мережу пунктів по виготовленню та продажу сувенірної продукції. Розширити будівництво нових підприємств готельного господарства, врахо­ву­ю­чи при цьому обслуговуючий контингент. Облаштувати підприємства громад­сь­кого харчування та готелі для прийому іноземних туристів. Стаціонарно-оздоровчі заклади, профілакторії, шкільні табори, які не мають профільного наван­таження, можна використовувати як турбази. У рамках створення Всеукраїнської мережі туристичної інформації в області доцільно створити єдину інформаційну систему з повним банком даних про послуги, історико-культурні об’єкти, художні промисли, можливості лікування, оздоровлення, відпочинку, розміщення, ціни на відповідні послуги. Треба створювати високоякісну рекламну продукцію щодо рекреаційних можливостей області та проводити рекламні кампанії національного турпродукту. Розробити й реалізувати високоефективну інформаційно-аналітичну систему (ІАС). При Чернігівському державному педагогічному університеті необхідно створити науковий центр розвитку туризму в Чернігівській області. Проводити науково-дослідну роботу з виділенням у сільській місцевості поетапного формування територій для організації рекреаційної діяльності; роз­роб­ляти й фінансувати інноваційні проекти. Необхідно вдосконалити порядок ліцензу­вання та сертифікації послуг, що надаються туристам суб’єктами туристичної діяльності; нормативно-правову базу з метою залучення до розвитку туріндустрії підприємств малого бізнесу та приватного сектору, особливо в сільській місцевості; удосконалити структуру управління.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки:

1. Територіально-рекреаційний комплекс адміністративної області розгля­даєть­ся як складне суспільно-географічне утворення системного характеру, що фор­мується й функціонує за наявності певної кількості елементів: рекреантів, природних та історико-культурних комплексів, рекреа­ційних та допоміжних закладів, пов’язаних прямими та зворотніми зв’язками, структура та інтенсивність яких залежать від рекреаційного попиту та стану суспільно-господарських територіальних комплексів. ТРК формується на основі рекреаційно-географічного процесу, задовольняє об’єктивну потребу населення у відтворенні духовних і фізичних сил. Провідною класифікаційною ознакою ТРК є спеціалізація, відповідно до якої виділено лікувальний, оздоровчо-спортивний та пізнавальний територіально-рекреаційні комплекси. Розкрита й доповнена принципова схема комплексного аналізу ТРК, визначені та обґрунтовані методи для вирішення поставленого завдання: літературно-описовий, структурного аналізу, порівняльно-географічний, статистичний, математичний, картографічний.

2. На території Чернігівської області склалась специфічна система умов, ресурсів і факторів формування ТРК, які умовно можна об’єднати у дві групи – природно- та суспільно-географічні. У процесі досліджень проведена комплексна бальна оцінка рекреаційно-ресурсного потенціалу. Вона покладена в основу розрахунків коефіцієнта рекреаційної цінності території області та її адміністративних районів. Створена картографічна модель, яка відображає порайонні відмінності рівня рекреаційно-ресурсного забезпечення та показники коефіцієнта рекреаційної цінності адміністративних районів області.

3. У компонентній структурі рекреаційного комплексу Чернігівщини пере­ва­жають оздоровчо-рекреаційні заклади, які спеціалізуються на оздоровчому відпо­чин­ку. Їх розподіл у межах території області нерівномірний: у Чернігівському й Куликівському районах зосереджено 67% усіх закладів, тоді як у Семенівському, Ріпкинському, Носівському, Бобровицькому районах вони взагалі відсутні. Розвитку лікувальної та пізнавальної рекреації сприяє наявність лікувальних закладів та великої кількості туристичних маршрутів з використанням історико-культурних та природних пам’яток. Таким чином, на території Чернігівської області формується оздоровчо-пізнавальний територіально-рекреаційний комплекс із великою питомою вагою лікувальних закладів.

4. Елементами територіальної структури виступають 6 рекреаційних районів – Верхньодеснянський, Середньодеснянський, Остерсько-Нижньодеснянський, Приудай­ський, Остерсько-Сеймський, Північно-Поліський; Чернігівський рекреа­ційний вузол; 6 невеликих рекреаційних центрів – Ніжинський, Прилуцький, Новгород-Сіверський, Бахмацький, Щорський, Остерський; 34 самостійні рекреа­ційні пункти. Найпотужнішими рекреаційними центрами області є міста Ніжин, Прилуки та Новгород-Сіверський. Серед рекреаційних районів найбільше значення має Середньодеснянський багатофункціональний, на який припадає близько 75% оздоровлених в області, 35% санаторно-курортних закладів та близько 20% усіх історико-культурних пам’яток.

5. У структурі управління ТРК Чернігівської області спостерігається відсутність єдиного управлінського органу, що негативно відбивається на розвитку ТРК та його прогнозуванні. Тому в системі обласного ТРК необхідно мінімізувати управлін­ські ланки, сконструювати однотипні рекреаційні підцикли, переходити до програмно-цільового управління рекреаційною діяльністю.

6. Аналіз умов і факторів формування ТРК показав, що потенціальні мож­ливості для розвитку рекреаційної діяльності в Чернігівській області значні, однак сучасний його рівень низький і не відповідає потребам населення та економіки. З метою підвищення рівня розвитку рекреаційної сфери та подолання існуючих диспропорцій виділено основні напрямки розвитку обласного ТРК, ключовими з яких є використання передового віт­чиз­няного й зарубіжного досвіду організації рекреаційної діяльності, фінансове й пра­вове забезпечення галузі, розвиток програмного туризму, використання та збере­ження історико-культурного потенціалу, дорозвідка та раціональне використання природних рекреаційних ресурсів, ліквідація лімітуючих розвиток ТРК інфраст­руктурних диспропорцій.