6. Монетарна політика держави: суть, інструментарій та основні види.

6.1. Функціонування грошового ринку

Грошово-кредитна політика держави здійснюється на грошовому ринку. Ринок грошей є сукупністю двох сторін – пропозиції грошей та попиту на гроші, взаємодія яких встановлює рівноважну ставку процента.

Процентна ставка та кількість грошей відіграють важливу роль в економіці. Вони впливають на рівень ділової активності у країні, на рівні цін, зайнятості та обсяги виробництва.

Під грошима розуміють активи, що виступають засобом обміну. Звідси випливає, що ті ж самі активи з теоретичних позицій визначають пропозицію грошей.

Пропозицію грошей характеризують грошові агрегати. Найбільш відомими грошовими агрегатами є гроші М₁ (гроші для операцій, або угод) і гроші М₂ (гроші в широкому розумінні).

Пропозиція грошей залежить від діяльності центрального банку та комерційних банків. Центральний банк може здійснювати емісію грошей та вилучати зайві гроші з обігу, може використовувати різноманітні інструменти грошово-кредитної політики, які впливають на пропозицію грошей. На пропозицію грошей впливає і кредитна діяльність комерційних банків, яка, своєю чергою, регулюється центральним банком.

Можна вважати, що пропозиція грошей не залежить від процентної ставки, а регулюється грошовою політикою центрального банку. Крива пропозиції грошей представлена на рис. 1 вертикальною прямою S^m .

Ставка Ставка D^m_o

процента S^m процента

Кількість грошей Кількість грошей

Рис. 1. Крива пропозиції Рис. 2. Крива попиту на

грошей гроші для операцій

Попит на гроші та його чинники

Насамперед гроші потрібні населенню та фірмам для придбання товарів і послуг. У зв'язку з цим виникає попит на гроші для операцій (або угод), який становить попит на гроші М₁. Обсяг попиту на гроші для операцій (D^m_o) знаходиться у прямій залежності від рівня цін та кількості продукції, яку збираються придбати домогосподарства та підприємства, тобто від величини номінального ВВП, і не залежить від ставки процента.

Рівняння попиту на гроші можна вивести з відомого вже нам рівняння обміну:

МV = PQ ,

де М – це попит на гроші для операцій (D^m_o), а PQ – це ВВП.

Таким чином, рівняння попиту на гроші для операцій має вигляд:

PQ

D^m_o =

V

Оскільки попит на гроші для операцій не залежить від ставки процента, то криву попиту на гроші для операцій представляють прямою вертикальною лінією (D^m_o – на рис.2). При зростанні величини номінального ВВП (чи внаслідок збільшення його фізичного обсягу, чи внаслідок підвищення рівня цін) попит на гроші для операцій також підвищується (що на рисунку ілюструється переміщенням вправо кривої попиту на гроші для операцій). При зменшенні номінального ВВП попит на гроші для операцій також зменшується (а його крива переміщається вліво).

Крім грошей для операцій, попит на гроші включає і попит на них як на активи – на засіб нагромадження вартості. Люди нагромаджують гроші на старість, на “чорний день”, для одержання додаткових доходів тощо, фірми – прагнуть вигідно вкласти гроші. З цією метою домогосподарства й підприємства можуть заощаджувати гроші на високопроцентних поточних або заощаджувальних рахунках, вкладати кошти у високодохідні цінні папери (“майже гроші”). Попит на гроші на активи (D^m_а) знаходиться в оберненій залежності від ставки процента: при високій процентній ставці доцільніше вкладати гроші на строкові рахунки, мати менше готівки й навпаки. У зв'язку з цим крива попиту на гроші зі сторони активів є спадною (крива D^m_а на рис.3).

С тавка Ставка

процента процента

D^m_а D^m

Кількість грошей Кількість грошей

Рис. 3. Крива попиту на гроші Рис. 4. Крива загального

зі сторони активів попиту на гроші

Таким чином, загальний попит на гроші (D^m) становить суму попиту на гроші для операцій та попиту на гроші для активів:

D^m = D^m_o + D^m_а

Крива загального попиту на гроші є спадною і представлена на рис.4. При зростанні номінального ВВП загальний попит на гроші підвищується та його крива переміщується вправо. При зменшенні номінального ВВП загальний попит на гроші знижується та його крива переміщується вліво.

На ринку грошей взаємодія попиту на гроші та їх пропозиції визначає рівноважну процентну ставку. Процентна ставка – це плата за право користуватись позиченими грошовими коштами. Рівноважна процентна ставка (%р) відповідає такій ставці, за якої обсяг попиту на гроші та їх пропозиція є однаковими:

%р; коли D^m = S^m

Рівноважна процентна ставка (%р) відповідає точці перетину кривих загального попиту на гроші та пропозиції грошей (рис. 5).

Ставка

процента S^m

%р

D^m

Кількість грошей

Рис. 5. Встановлення рівноважної процентної ставки

Рівноважна процентна ставка може змінюватися як унаслідок зміни в попиті на гроші, так і внаслідок зміни у їх пропозиції.