4. Чиста монополія – це така ринкова структура, коли лише один продавець пропонує унікальний товар, для якого немає близьких замінників.

Основними ознаками чистої монополії є:

• один продавець (фірма чи підприємство) є єдиним виробником даного продукту або єдиним постачальником послуги;

• нема близьких замінників товару (продукт монополії унікальний);

• чиста монополія диктує ціну (існує значний або повний контроль над ціною);

• присутні елементи нецінової конкуренції, що проявляється у рекламі торгової марки фірми;

• вступ в галузь конкурентів – повністю заблокований.

Суть, причини та види монополізму.

Якщо конкуренція передбачає змагання економічно рівних (принаймі формально) економічних суб’єктів, то монополія заперечує рівність і ґрунтується на виключності економічного становища одного суб’єкта. Монополія виростає із конкуренції. Логічно цей процес виглядає таким чином.

Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення інших). Унаслідок цього відбувається процес концентрації виробництва й капіталу.

Концентрація виробництва – це зосередження засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.

Щоб вижити у конкурентній боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати масштаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших.

Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

Монополізація – економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Серед причин, які зумовлюють існування монополії, найвагомішими є виняткові права на володіння природними ресурсами та штучні бар’єри для проникнення на монополістичний ринок конкурентів (ліцензії, авторські права, товарні знаки, патенти):

• ліцензія – це право фірми на виключне здійснення певного виду діяльності на даному ринку;

• авторське право – це можливість контролювати продаж і розповсюдження оригінального виробу в інтересах його автора;

• товарні знаки – це спеціальні символи, які дозволяють пізнавати (ідентифікувати) товар, послугу чи фірму;

• патент – це свідоцтво, яке засвідчує виключне право автора на розпорядження створеним ним благом (технологією).

Розрізняють такі види монополії: закрита, природна та відкрита.

Закрита монополія передбачає захист від конкуренції з допомогою юридичних обмежень (ринок поштових послуг; виробництво військової техніки).

Природна монополія виникає у галузях національної економіки, де виробництво всієї продукції лише однією фірмою є економічно обгрунтованим (виникає позитивний ефект масштабу, коли з найнижчими середніми загальними витратами товар виробляє єдина фірма).

Прикладами природних монополій є метрополітен, залізничний транспорт, підприємства газо- та водопостачання тощо. Такі природні монополії знаходяться у власності держави або діють під її контролем.

Відкрита монополія – це випадок, коли одна фірма на певний час є єдиним продавцем товару, проте не має спеціального захисту від конкуренції (вихід на ринок фірми з новим товаром, які з перебігом часу можуть скопіювати інші фірми).

Розрізняють також адміністративну та економічну монополії.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів влади, що надають окремим фірмам виключні права на здійснення певного виду діяльності.

Економічна монополія виникає тоді, коли окремі фірми самостійно завойовують собі виключне становище на ринку, використовуючи закономірності економічного розвитку.

Дзеркальним відображенням монополії є монопсонія – ринок з єдиним покупцем товару, послуги чи ресурсу.

Білатеральна монополія – це тип ринкової структури, при якій виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача.

Антимонопольна політика держави.

Антимонопольна політика – це комплекс заходів, спрямованих на обмеження діяльності монополій та захист конкуренції через використання адміністративно-правових та економічних важелів.

1). Адміністративно-правові інструменти:

- примусовий розпуск фірми-монополіста;

- поділ на кілька самостійних виробників;

- юридична заборона створення.

2). Адміністративно-економічний вплив передбачає:

- накладання санкцій на підприємства, що здійснюють цінову дискримінацію;

- диференціацію податкових навантажень, які змушують монополістів встановлювати ринкові конкурентні ціни;

- заохочення випуску товарів-замінників монополізованої продукції;

- розширенння меж ринкової конкуренції через зовнішньо-торговельну політику.

У лютому 1992 року в Україні було прийнято Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.

Згідно з цим законом монопольним вважається становище, коли частка підприємця перевищує 35%. Закон передбачає контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням) фірм для запобігання виникненню монопольних ситуацій.

Антимонопольний комітет України та його територіальні управління мають право ухвалювати рішення про примусовий поділ монопольних утворень, а для створення нових великих економічних об’єднань необхідно отримати дозвіл цього комітету.