5.4 Вибір розрядників

Розрядники вибираються:

1. - по типу;

2. - по місцю установки;

3. - по напрузі установки.

Для захисту машин, що обертаються, напругою 6-10 кВ застосовуються магнітно-вентильні розрядники серії РВМ. Для захисту ізоляції трансформаторів і устаткування РУ 3 - 10 кВ застосовуються вентильні розрядники серії РВП. Ізоляцію устаткування напругою 15 - 220 кВ слід захищати вентильними розрядниками серії РВС. Для захисту ізоляції устаткування 15 - 35 кВ, випробувальні напруги якого понижені в порівнянні із загальними вимогами, повинні застосовуватися магнітно-вентильні розрядники серії РВМ. Ізоляцію устаткування на номінальну напругу 110 - 220 кВ із зниженими випробувальними напругами, а також ізоляцію устаткування 330 і 500 кВ слід захищати вентильними розрядниками з магнітним гасінням дуги серії РВМГ. У тих випадках, коли на підстанції 110 кВ встановлені автотрансформатори з пониженим рівнем ізоляції, для їх захисту також застосовують магнітно-вентильні розрядники типу РВМГ-110. Вентильні розрядники серії GZ, розрядники PC-10 і РВО-35 полегшеній конструкції призначені для захисту маловідповідального устаткування 6-35 кВ. Комбіновані вентильні розрядники серії РВМК на напругу 330 і 500 кВ призначені для захисту ізоляції від грозових і внутрішніх перенапружень. Розрядники серії РВМК застосовуються лише в тих випадках, коли необхідний захист ізоляції від внутрішніх перенапружень, а розрядники серії РВМГ не можуть бути встановлені унаслідоквнаслідок їх обмеженої дугогасною і пропускної спроможності.

В даний час для захисту мереж 110-500 кВ від атмосферних перенапружень (а також від внутрішніх), разом з вентильними розрядниками застосовуються обмежувачі перенапружень ОПН, що мають ряд переваг в порівнянні з розрядниками (менші габарити і вага при тих же технічних характеристиках), але поки що дорожчі (докладніше див. [5]). В порівнянні з розрядниками типу РВМГ нелінійні обмежувачі знижують рівень обмеження комутаційних перенапружень на 30-40 відсотків, а атмосферних перенапруженні на 10-20 відсотків.

Число і місця установки вентильних розрядників слід вибирати, виходячи з прийнятих на розрахунковий період схем електричних з'єднань, числа ВЛ і трансформаторів.

Вентильні розрядники на підстанціях 35-110 кВ з трансформаторами потужністю до 40 МВА, приєднуваних до відгалужень, встановлюються можливо ближче до устаткування, що захищається. На відстані не більше 10 м від устаткування із зниженим рівнем ізоляції (електричні машини, силові трансформатори).

Підходи до підстанції повинні бути захищені тросовими громовідводами.

Для захисту розподільчого пристрою РП 6-10 кВ від хвиль атмосферних перенапружень, що набігають з ВЛ, установка вентильних розрядників проводиться відповідно до наступних рекомендацій:

1. Установка одного комплекту вентильних розрядників на шинах РУ або у трансформатора достатня для захисту, як трансформатора, так і ізоляції РП, якщо зв'язок трансформатора з РП виконаний кабелями завдовжки не більше 90 м.

2. При виконанні зв'язку трансформатора з РП відкритим струмопроводом вентильний розрядник, встановлений на збірних шинах РП 6 - 10 кВ, забезпечує захист ізоляції, як РП, так і трансформатора, якщо довжина відкритого струмопровода, не перевищує 60 м, а підхід до лінії 6-10 кВ до РП має кабельну вставку;

3. При установці громовідводів на трансформаторних порталах вентильний розрядник 6-10 кВ у вводах трансформатора забезпечує захист устаткування РП при відстанях між трансформатором і РП не більше 15 м. Захист від грозових і короткочасних внутрішніх перенапружень трансформаторів 110-220 кВ з рівнем ізоляції нейтралів I і II [8] виконується вентильними розрядниками серії PВС. Магнітно-вентильні розрядники рекомендується застосовувати тільки для захисту трансформаторів, що мають кабельні лінії, що не відключаються, завдовжки більше 110 м.

4. Пристрій захисту нейтралів рекомендується встановлювати безпосередньо у трансформаторів. Для захисту нейтралів трансформаторів рекомендуються розрядники: при напрузі 150 кВ - РВС-11; 110 KB - РВС-60; 35 кВ - РВС-20.

5. У ВРП вентильні розрядники (як і вся решта устаткування) повинні встановлюватися на підставах-фундаментах або на металевих конструкціях заввишки 2,5 – 3,0 м від рівня планування підстанції. Розрядники, у яких нижня кромка фарфорового кожуха розташована над рівнем планування підстанції на висоті не менше 2,5 м, дозволяється не обгороджувати. При меншій висоті кромки кожуха розрядники повинні мати постійні огородження.

6. На підстанціях, виконаних по спрощених схемах, встановлюється по одному комплекту розрядників (на приєднання) і, як правило, по два комплекти на прохідних і багатофидерних підстанціях. На деяких потужних ВРП число встановлюваних комплектів розрядників доходить до чотирьох – п'яти.