1.Інформаційна система- це система, що організовує пам'ять і маніпулювання інформацією у проблемних сферах.

інформацíйна систéма - сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.

Таке визначення може бути задовільним тільки при найбільш узагальненій і неформальній точці зору і підлягає подальшому уточненню. Інформаційні системи діють в Україні під назвою «автоматизовані системи (АС)».Різновиди ІС: за напрямками: технічні, економічні.

Технічні- СППР, експертна система, діагностичні.

Економічні- бухг., банківські менеджмент.

2. Виділяють 2 основних призначення.

1) Опис економічного об’єкта його станів які виражають економічний показник.

2) Адекватність і своєчасність подання інформації, прийняття управлінських рішень.

Головне завдання ІС: -виявлення джерел інф.-збирання, реєстрація, оброблення інф., що характеризує стан виробництва і управління -розподіл інф., перед керівниками підприємства. Властивості вхідної інф., -Організаційно-структурна властивість, -Організаційно-економічна, -Споживча

3. –Власне інф.,, -система обробки інф.,, -вхід, вихід, зовнішні та внутрішні канали

Структуру інформаційної системи становить сукупність окремих її частин, які називаються підсистемами.

Підсистема - це частина системи, виділена за якою-небудь ознакою.

Загальну структуру інформаційної системи можна розглядати як сукупність підсистем незалежно від сфери застосування. У цьому випадку говорять про структурний ознаці класифікації, а підсистеми називають забезпечують. Таким чином, структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена ​​сукупністю забезпечують підсистем

Функції: -документувальна,обчислювальна,відслідковувальна ,запам'ятовувальна,комунікаційна, інформаційна, регулювальна ,прогнозна , аналітична ,документувальна

4. Структура АІС — це внутрішня організація системи при поділі її на частини, виявлення зв'язків між цими частинами.

Структуру АІС утворюють безліч елементів і відносин між ними. У сучасній концепції організації АІС в різних предметних сферах виокремлюють функціональну і забезпечуючи частини, які в свою чергу складаються із підсистем. Функціональна частина відображає предметну сферу, спрямованість АІС. Залежно від функцій, які виконуються ДКРС, у функціональній частині виділяються підсис- теми, склад яких для кожного рівня свій. Кожній функціональній підсистемі АІС властива своя внутрішня структура.

5. Споживчі властивості АІС визначають функціональна повнота, своєчасність, релевантність, точність, пристосованість, функціональна надійність, адаптивна надійність.

Адекватність реальним інформаційним процесам контрольованих об'єктів забезпечуються закладеними в АІС адаптивними властивостями, які повинні дозволяти модернізувати її згідно із змінами, які виникли в економічній інформаційній та організаційній системах контрольованих об'єктів, а також в інформаційно- обчислювальній системі.

6.

7. Інформаційне забезпечення ІС є засобом для вирішення таких завдань: однозначного і економічного подання інформації в системі (на основі кодування об'єктів); організації процедур аналізу та обробки інформації з урахуванням характеру зв'язків між об'єктами (на основі класифікації об'єктів); організації взаємодії користувачів з системою (на основі екранних форм вводу-виводу даних);

Інформаційне забезпечення ІС включає два комплекси: позамашинне інформаційне забезпечення (класифікатори техніко-економічної інформації, документи, методичні інструктивні матеріали) та внутрішньомашинне інформаційне забезпечення (макети / екранні форми для введення первинних даних в ЕОМ або виведення результатної інформації, структури інформаційної бази: вхідних, вихідних файлів, бази даних)

Технічне — сукупність усіх технічних засобів, використовуваних під час функціонування системи;

програмне (ПЗ) — сукупність програм на носіях даних і програмних документів, що призначені для відлагодження, функціонування та перевірки роботоздатності ІС;

математичне — сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в ІС

організаційне — сукупність документів, що описують технологію функціонування ІС, методи, згідно з якими користувачі вибирають і застосовують технологічні прийоми для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС;

8. Сутність процесу створення іс.

Мета створення інформаційних систем – у гранично короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задані споживчі якості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність.

Створення інформаційної системи передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування інформаційної системи економічного об’єкта і виконання таких завдань.

1. Виявлення його суттєвих характеристик.

2. Створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів.

3. Встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів.

4. Детальна розробка окремих проектних рішень.

5. Аналіз проектних рішень, практична апробація та впровадження.

Принципи створення інформаційної системи поділяють на дві частини: загальні та часткові.

Загальні принципи мають універсальний характер і визначають методологічний підхід до створення будь-яких об’єктів. Це такі принципи: науковості, нормативності, неперервності, розвитку, ефективності, послідовності, від загального до часткового, системний, комплексності, використання типових і керівних матеріалів.

Часткові принципи: систему управління потрібно розглядати як людино-машинну; чіткий поділ системи на складові, забезпечення сумісності й зв’язку між усіма видами забезпечення; забезпечення єдності обліку, типізація, уніфікація та стандартизація.

9. Учасники процесу створення ic

Створенням інформаційної системи займається замовник, який вводить інформаційну систему в експлуатацію. Він може залучати до розробки проекту спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації або розробляти сам.

В організації замовнику можна виділити користувача — особу чи групу осіб, які беруть участь у функціонуванні інформаційної системи, мають право користуватися її результатами, та персонал ІС – сукупність осіб, що забезпечують функціонування ІС, (які супроводжують інформаційну систему чи підтримують її в робочому стані, а може, й виконують процес обробки даних).

Між замовником і розробником укладається договір, в якому згідно з діючими положеннями та інструкціями визначаються права та обов’язки кожної із сторін.

Склад та обсяги робіт, які виконуються, терміни їх виконання, умови проведення та приймання окремих етапів і робіт, розподіл робіт між розробником, співвиконавцями та замовником у процесі створення інфор­маційної системи визначаються нарядами-замовленнями, договорами та прикладеними до них програмою робіт, календарним планом виконання робіт, кошторисом (калькуляцією).

Так, замовник фінансує роботи по створенню інформаційної системи, бере участь у самих роботах і забезпечує необхідні умови для впровадження, функціонування і використання системи.

10. Методи та засоби створення іс

Методом створення інформаційної системи є підтриманий відповідними засобами проектування спосіб її створення.

Засоби створення інформаційної системи – це типові проектні рішення, пакети прикладних програм, типові проекти чи інструментальні засоби проектування інформаційної системи.

У ході розробки інформаційної системи та її структури використовують два методи: «зверху – вниз» і «знизу – вверх» або локальний і системний підходи до створення інформаційної системи.

Існує дві групи методів створення інформаційних систем: орієнтовані на дані й орієнтовані на процедури.

Перші - надають особливого значення процесу декомпозиції структурі у створенні архітектури програми. Другі - роблять основ­ний акцент на даних.

Найбільш поширені методології, орієнтовані на обробку: модульне програмування, метод функціональної декомпозиції, метод проектування потоку даних або структур даних, метод НІРО.

Засоби створення ІС поділяються на інструментальні та об’єктні. Інструментальні засоби створення ІС орієнтовані безпосередньо на процес проектування та призначені для підвищення продуктивності праці розробника (наприклад, документатор програм, генератор програм і т.п.).

Об’єктні засоби створення ІС також знижують трудомісткість проектних робіт, але головним результатом їх застосування є проектні рішення (наприклад, ППП, ТП).