3.Механізми владного психологічного впливу
Дослідники виділяють низку конкретних механізмів психологічного впливу, які застосовуються владою.
Навіювання - це процес психологічного впливу на свідомість особистості або групи людей, заснований на некритичному сприйнятті інформації. Інтелектуальна активність свідомості того, щодо кого здійснюється навіювання в процесі навіювання значно послаблена, а сприйняття інформації та формування настроїв, почуттів, шаблонів поведінки базується на механізмах зараження і наслідування. При навіюванні спочатку відбувається сприйняття інформації, що містить готові висновки, а потім на її основі формуються мотиви і установки певної поведінки.
Навіювання за способом впливу буває відкритим або закритим. Відкрите навіювання має конкретну і чітко позначену мету, відрізняється прямою спрямованістю на конкретний об'єкт впливу.
Закрите навіювання характеризується замаскованістю мети і не має прямої спрямованості на істинний об'єкт впливу.
Навіювання за засобами впливу може бути контактним або дистантним. Контактне навіювання здійснюється в умовах безпосереднього спілкування з об'єктом. Дистантне навіювання здійснюється за допомогою засобів усної та друкованої пропаганди, радіо і телебачення, де зворотний зв'язок між суб'єктом і об'єктом навіювального впливу виключений [2, с.224].
За інтервалом часу між впливом і відповідною реакцією об'єкта розрізняють безпосереднє і відстрочене навіювання. При безпосередньому навіюванні відповідна реакція об'єкта відбувається відразу після сприйняття впливу. Якщо між впливом і відповідною реакцією об'єкта існує відчутний часовий розрив, то говорять про відстрочене навіювання.
Вплив при навіюванні може бути короткочасним і тривалим. Короткочасне навіювання характеризується невеликим періодом ефективності впливу, а тривале навіювання - збереженням впливу протягом досить тривалого інтервалу часу.
За змістом вплив може бути специфічним і неспецифічним. Специфічне - це навіювання об'єкту певних, дуже конкретних ідей, установок, мотивів з метою заміщення ними існуючих і провокування у нього певної поведінкової реакції. Під неспецифічним навіюванням розуміють провокування в об'єкта певних психічних станів відповідно до цілей впливу. На жаль, в соціумі людина постійно відчуває навіювання - сугестію. Сугестія являє собою вплив на особистість, що приводить або до появи у людини крім її волі і свідомості певного стану, або до здійснення людиною вчинку, який безпосередньо не випливає їз прийнятих нею норм і принципів діяльності.
При ефективному навіюванні людина не відчуває і не контролює спрямований на неї вплив. Він відбувається без участі волі (уваги) сприймаючої особи (комунікатора). Навіювання здійснюється за допомогою прив'язки впровадженої ідеї до усталених установок, переконань, цінностей і групових норм. Тому людиною навіювані переконання сприймаються як свої власні [8, с.6].
Зазвичай навіювання здійснюється за допомогою «словесних» формул, які впроваджуються в психічну сферу і стають активним елементом свідомості. Для здійснення навіювального впливу використовуються вербальні (словесні) і невербальні символи, а також можуть залучатися в якості подразників колір, світло, звук. Ефективність процесу навіювання визначається багатьма факторами (властивостями комунікатора, ступенем сугестивності індивіда, способом побудови і формою подачі матеріалу), але завжди:
досягається безпосереднім переконуючим впливом на психіку людини, тобто створенням раціонального, емоційного, логічного і психологічного начал на рівних правах (якщо один з цих елементів зникає, деформується процес переконання);
забезпечується за допомогою прив'язки ідеї до «опорних» установок, переконань, цінностей і групових норм (ідеї сприймаються реципієнтом як свої власні);
пов'язане зі сприйняттям інформації, яка налаштовує на певну діяльність.
До механізмів навіювального впливу можна віднести пропагандистський міф, стереотип, імідж.
Імідж - образ, який створюється спеціально шляхом нав'язування емоційних та ідеологічних розумових зв'язків, асоціативної логікою. Процес іміджмейкінгу (формування керованого іміджу) складається з системи взаємоузгоджених акцій, спрямованих на певну категорію населення. Вирішуються наступні завдання:
позиціонування, тобто створення і підтримка (відтворення) стійкого зрозумілого іміджу;
піднесення іміджу при зниженні іміджу конкурентів;
відмежування від конкурентів, тобто позиціонування свого об'єкта на тлі конкурентів з метою зменшення їх впливу з даного питання.
Іміджмейкінг застосовується для організацій владного управління. Формується за допомогою іміджу ставлення суспільства до окремих людей чи груп, (політики, лідери громадських та релігійних рухів), соціальні групи (військові, студенти, пенсіонери та т.п.), партії, телерадіокомпанії, громадські рухи та ін.
У сфері політичного владного управління навіювання і переконання часто використовуються з метою отримання соціального ефекту, де імідж грає не останню роль (відомій і авторитетній особистості вірять швидше).
Якщо навіювання відбувається постійно (за допомогою ЗМІ), то яке рішення, прийняте людиною, рано чи пізно буде здаватися їй власним (вона може навіть не задуматися про можливі цілі цього рішення) [10, с.121].
Пропагандистський міф передбачає впровадження у свідомість людей певних установок про тих чи інших особистостей, події з метою їх дезорієнтації. Найчастіше міфи мають під собою реальний грунт, але створюються шляхом спотворення.
Соціальний міф є основою будь-якого маніпулювання масовою свідомістю. В кожному суспільстві побутують міфи, які активно підтримуються і правлячими колами, зокрема за допомогою засобів масової інформації. Так, у комуністичній системі існували міфи про приватну власність як джерело зла; про неминучий крах капіталізму і перемогу комунізму; про провідну роль робітничого класу й комуністичної партії; про марксизм як єдино правильне вчення. З крахом комуністичної системи почали формуватися нові соціальні міфи: про капіталізм як „світле майбутнє”; про обов’язкові жертви в перехідний період; про правлячі кола і номенклатуру як уособлення демократів та реформаторів. Навіть США, які пишаються тим, що буцімто в їх суспільстві немає ідеології, підтримують свої соціальні міфи: про індивідуальну свободу і особистий вибір громадян; про незалежність основних політичних інститутів – Конгресу, судів, ЗМІ тощо; про егоїстичну природу людини, її схильність до споживацтва; про те, що в суспільстві не існує соціальних конфліктів, експлуатації і гноблення; про плюралізм ЗМІ, які насправді контролюються великими рекламодавцями та урядом [9, с.32].
Стереотип - схематичний, стандартизований образ або уявлення про соціальний об'єкт чи явище, що володіє великою стійкістю (виражає звичне ставлення людини до явища, що склалося під впливом соціальних умов і попереднього досвіду). Різноманіття явищ стереотип узагальнює, зводить різноманітність явища до найпростіших узагальнених уявлень. Він ділить світ на дві категорії - на «знайоме» і «незнайоме», яким ставляться у відповідність «добре» і «погано». Стереотипи визначають процес сприйняття, будучи еталоном оцінки і відповідно захисту особистості, що входить у відповідну групу людей.