- •Лекція 2
- •Історичні передумови створення та діяльності Києво-Могилянської академії - першого вищого навчального закладу України та православної Східної Європи.
- •1, Економічна освіта на сучасному етапі
- •1.1. Стан економічної освіти та об’єктивна необхідність розробки концепції
- •1.2. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти
- •1.4. Завданні економічної освіти
- •2. Основнії заходи щодо розвитку економічної освіти
- •2.2. Оптимізація структури спеціальностей та спеціалізацій
- •2.3. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів
- •2.4 Удосконалення управління вищою економічною освітою.
- •2.5. Посилення економічної підготовки фахівців у неекономічних вищих навчальних закладах
- •2.6. Удосконалення економічної освіти в школі
- •2.7. Удосконалення стандартів вищої економічної освіти
- •2.8. Науково – методичне забезпечення навчального процесу
- •2.9. Удосконалення якості навчального процесу шляхом упровадження сучасних методик навчання
- •2.10. Упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
- •2.11. Система діагностики знань студентів та способи підвищення п об'єктивності.
- •2.12. Впровадження результатів наукових досліджень у навчальний процес
- •2.13. Поглиблення зв'язків між економічною освітою і практикою
- •2.14. Підвищення конкурентоспроможності випускників та розвиток системи.
- •2.15. Розвиток видавничої справи
- •2.16. Удосконалення роботи науково-методичних комісій.
- •2.17. Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів.
- •2.18. Фінансово економічний механізм функціонування внз
- •6. Класичний університет України і Болонський процес методологічні засади трансформації вищої освіти україни в контексті болонського процесу
- •Освітні інтенції в контексті Болонського процесу
Лекція 2
Характеристика розвитку системи вищої освіти в Україні 17- 19 ст..
МЕТА: визначити основні ключові моменти розвитку системи вищої освіти на території України
План
1. Передісторія вищої школи освіти в Україні, українська вища освіта до жовтневого перевороту.
2. Вища освіта доби Центральної Ради.
3. Педагогічна освіта в Україні радянського періоду.
4. Відродження національної педагогічної освіти у незалежній Українській державі.
5. Економічна освіта в Україні.
6. Класичний університет України і Болонський процес.
Минуле і сучасне системи вищої освіти. Заклади освіти на території сучасної України мають довгу історію (школи у грецьких колоніях датуються початком нашої ери), але несприятливі історичні умови були причиною того, що вища освіта виникла пізніше, ніж у Західній чи Центральній Європі. Першою університетського рівня в Україні досягла у 1632р. Києво-Могилянська Академія, коріння якої сягає 1615р. У тому ж сторіччі з'явився й Львівський університет (1661 р.). Включення України до складу Російської імперії призвело до помітного занепаду середньої і вищої освіти на землях України, свідченням чого є те, що наступні ВЗО створені аж у XIX столітті підтиском економічних і політичних потреб. Негативну роль відігравала часткова чи повна заборона навчання дітей рідною мовою, а також застосування у вищих закладах лише російської мови і латини. Росія домоглася навіть того, що у визнаних західноєвропейських енциклопедіях у статті "слов'янські мови" жодним словом не згадана українська мова. Порівняно сприятливі умови для розвитку національної освіти і свідомості мали території, що певний час входили у більш цивілізовану і ліберальну Австро-Угорську імперію (Галичина і Закарпаття).
У радянські часи освіта в Україні розвивалася не для розквіту національної економіки й культури, а для "перемоги комунізму на всій земній кулі", що змусило створити централізовану та мілітаризовану країну, надмірних розмірів армію і жорстку систему виховання й освіти, яка мала забезпечити "кадрами" потреби названих структур. Досить швидко розвивалася вища освіта відразу по Другій світовій війні, коли керівництво СРСР зробило ставку на науку і промисловість у змаганні зі США, які одні тоді виробляли понад половину світової продукції. За якесь десятиріччя і в Україні було створено кілька університетів і десятки спеціалізованих технічних ВНЗО, частка студентів у складі населення перевищила 1,5%, що вище, ніж у середньому в Західній Європі. На жаль, надалі настала майже 30-річна стагнація і у 1990р. у ВЗО України вчилося майже стільки ж студентів, як і в 1960-у.
Незалежна Україна успадкувала від зниклого СРСР середню за якістю систему суто державної вищої освіти у складі 12 університетів (з них два аграрних), трьох академій, трьох консерваторій і аж 138 спеціалізованих інститутів. Мало не 2/3 випускників цієї системи отримували дипломи з інженерно-технічних міг технологічних профілів, а кількість економістів і правників була у багато разів меншою, ніж у демократичних країнах з аналогічними показниками розвитку промисловості.
Законодавчою базою трансформації освіти після проголошення незалежності став в Україні демократичний Закон про освіту (червень 1991 р.). Утворене указом Президента у грудні 1991 р. об'єднане Міністерство освіти швидко зробило чимало для ліквідації державної монополії на надання освітніх послуг, розвитку автономії освітніх закладів, створення умов для розквіту національної самосвідомості і культури всіх національностей в Україні. Невдовзі виникли ВЗО недержавного підпорядкування. Істотний негативний вплив на діяльність і розвиток вищої освіти мала економічна криза й надто низькі обсяги фінансування державних ВЗО.
На початок 1996 р. державний сектор вищої освіти складали 184 заклади і п'ять їх філій, підпорядкованих 13 міністерствам чи іншим структурам (108 закладами і 3 філіями керувало Міністерство освіти). Класичних і спеціалізованих університетів стало 64, академій — 36, інститутів — 84. У недержавний сектор входило 89 ліцензованих закладів різного розміру, переважна більшість яких готували молодь з 2-3 фахів, як правило, менеджменту і бізнесу.