- •Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні циклової комісії професійної та практичної підготовки із спеціальності «Економіка підприємства».
- •5.020211 «Перукарське мистецтво та декоративна косметика» освітньо-кваліфікаційного рівня – молодший спеціаліст.
- •Зміст предмету «Економіка та організація діяльності»
- •Тема 2. Виробничі фонди суб‘єктів господарювання.
- •Тема 3. Персонал, продуктивність праці і заробітна плата.
- •Тема 4. Витрати і ціни на продукцію, роботи, послуги.
- •Тема 5. Фінансово – економічні результати діяльності.
- •Тема 6. Організація виробництва: принципи, типи, методи, форми.
- •Тема 7. Маркетингова діяльність суб‘єктів господарювання.
- •Тема 8. Якість і конкурентоспроможність продукції, робіт, послуг.
- •Тема 9. Планування діяльності суб‘єктів господарювання.
- •Тема 1. Підприємницька діяльність суб‘єктів господарювання в сучасних умовах. План.
- •1. Натуральна і товарна форми суспільного виробництва; ринок та його функції.
- •2. Принципи та передумови підприємництва. Економічна свобода - як основна передумова розвитку підприємництва.
- •3. Суть і функції та процес розвитку підприємництва. Пріоритети його розвитку в Україні.
- •4. Потреба виникнення та суб‘єкти бізнесу.
- •5. Особливості ведення бізнесу у сфері послуг.
- •6. Поняття підприємства. Місія, цілі напрями діяльності підприємства.
- •7. Правові засади функціонування підприємств в Україні.
- •8. Класифікація підприємств за різними ознаками, різновиди об‘єднань підприємств та господарських товариств.
- •9. Державне регулювання та державна підтримка національного та розвиток міжнародного бізнесу(сам.Вивч.).
- •Література
- •Тема 2. Виробничі фонди суб‘єктів господарювання.
- •Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання (сам. Вивч.)
- •Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства: склад та класифікація.
- •Первісна, відновна й залишкова вартість основних фондів.
- •Знос та форми відтворення основних фондів підприємства. Показники стану використання основних фондів підприємства.
- •Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
- •Нематеріальні активи. Амортизація нематеріальних активів.
- •Готова продукція на складі підприємства;
- •Кошти підприємства в розрахунках.
- •Норми витрат ресурсів і норми запасів. Оптимізація використання оборотних коштів на підприємстві.
- •Література
- •Тема 3. Персонал, продуктивність праці і заробітна плата. План
- •1. Трудові ресурси підприємства, його склад і структура.
- •1. За трудомісткістю виробничої програми:
- •2. За нормами обслуговування:
- •3. За нормами виробітку:
- •Для встановлення норми виробітку використовують норму часу:
- •5. Продуктивність праці, показники та методи її визначення, резерви зростання продуктивності праці.
- •Література
- •Тема 4. Витрати і ціни на продукцію, роботи, послуги.
- •1. Види і показники собівартості. Собівартість продукції та принципи її формування.
- •2. Витрати підприємства та їх характеристика.
- •3. Зміст та методика обчислення кошторису виробництва.
- •4. Об’єкти калькулювання й калькуляційні одиниці. Обчислення основних статей калькуляції.
- •3) Основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників.
- •6. Поняття цін, їх види та функції.
- •1. Залежно від особливостей процесу купівлі, продажу та сфери економіки.
- •7. Основні методи ціноутворення в умовах ринку, проблеми та шляхи вдосконалення ціноутворення в Україні.
- •Література
- •Тема 5. Фінансово – економічні результати діяльності.
- •1. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства: суть і завдання.
- •2. Структура фінансового плану (бюджету) підприємства.
- •3. Показники оцінки фінансового стану підприємства.
- •4. Показники ефективності виробництва, резерви і фактори її підвищення.
- •Література
- •Тема 6. Організація виробництва: принципи, типи, методи, форми.
- •1. Поняття і основні елементи виробничого процесу. Принципи організації виробничого процесу.
- •2. Організаційні типи виробництва. Методи організації виробництва.
- •3. Сутність і значення застосування різних форм організації виробництва.
- •4. Загальна характеристика виробничої інфраструктури.
- •Література
- •Тема 7. Маркетингова діяльність суб‘єктів господарювання.
- •1. Суть та значення торгівлі, комерційні угоди і посередництво; маркетинг, як складова комерційної діяльності.
- •2. Характеристика основних концепцій та принципів маркетингу.
- •3. Розробка комплексу маркетингу.
- •4. Маркетингове середовище підприємства.
- •5. Маркетингова товарна, цінова, та збутова політика підприємства.
- •1. Впровадження товару на ринок.
- •2. Зростання ринку (обсягів продажу).
- •3. Ринкова зрілість товару.
- •4. Спад продаж і прибутку.
- •Література
- •Тема 8. Якість і конкурентоспроможність продукції, робіт, послуг.
- •1. Загальна сутнісна характеристика продукції. Номенклатура й асортимент продукції.
- •2. Формування виробничої програми підприємства. Показники виробничої програми.
- •3. Якість і конкурентоспроможність продукції.
- •5. Стандартизація та сертифікація продукції, як інструменти державного регулювання якості.
- •Література
- •Тема 9. Планування діяльності суб‘єктів господарювання.
- •1. Мета, принципи й методи прогнозування.
- •2. Планування як вид діяльності. Види, принципи і методи планування.
- •3. Сутність та основні етапи стратегічного планування.
- •4. Бізнес-планування: сутність і призначення.
- •5. Тактичне й оперативне планування та організація їх розробки на підприємстві.
- •Література
- •Перелік залікових питань з дисципліни «економіка та організація діяльності»
- •Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання.
- •Список літературних джерел
3. Якість і конкурентоспроможність продукції.
Якість - це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.
Технічний рівень за змістом вужче від поняття якості і охоплює лише техніко-експлуатаційні характеристики продукції.
Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї які порівнюють з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.
Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального рівнів.
Абсолютний рівень якості виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів.
За відносного рівня якості вимірювані показники порівнюють з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів.
Перспективний рівень якості враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки.
Оптимальний рівень якості, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання продукції була б мінімальною.
Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються виробництвом, застосовують наступні методи: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний..
Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу.
Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продуктів з допомогою органів чуття людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.
Диференційований метод передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів.
Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу.
Можливими стратегіями для виходу на ринок є такі: закріплення на ринку; розширення меж ринку; удосконалення продукції; диверсифікація.
Стратегія закріплення ринку полягає в тому, що основним завданням підприємства стає стабілізація та збільшення продажу продукції на раніше освоєному ринку, без змін продукції.
Стратегія розширення меж ринку передбачає вихід зі старою продукцією на нові сегменти ринку, тобто туди, де її раніше не продавали.
Стратегія вдосконалення продукції орієнтує підприємство на її модифікацію або заміну новою на вже освоєному ринку.
Стратегія диверсифікації означає, що підприємство розширює номенклатуру своєї продукції і виступає з новими товарами на нових ринках, освоює суміжні галузі виробництва.
Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.
Річний економічний ефект обчислюється за формулою:
ЕЯ=( П-ЕН*К)*NЯ
де П - приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн.; ЕН – нормативний коефіцієнт, що дорівнює 0,15; К - питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од.; NЯ - обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.
Якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію сорту:
ПЯ=[(Ц2-С2)-(Ц1-С1) NЯ],
де Ц1, Ц2 - відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.; С1, С2 - собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.
Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:
ЕВ=[(С1+ЕН*К1)-(С2 +ЕН*К2)]Nя грн.,
де СІ С2 - собівартість виготовлення одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.; КІ К2 - питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.
Досить часто цей ефект може мати від'ємне значення, тому підприємство змушене змінити ціну виробу, щоб забезпечити собі необхідний рівень рентабельності виробництва. Річний економічний ефект споживачів продукції більш високої якості може бути обчислений як зміна річної величини одноразових і поточних витрат:
ЕС= я. грн.,
де СІ С2 – річна сума експлуатаційних витрат по виробах відповідно попередньої і покращеної якості, грн.; КІ К2 - питомі капіталовкладення на придбання і експлуатацію виробів відповідно попередньої і покращеної якості, грн. а0 – коефіцієнт еквівалентності (спряження старої продукції новій по корисному ефекту, продуктивності, строку служби).
Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації):
Есум=Ев+Ес
В ряді випадків при покращенні якості продукції її собівартість зростає, а ціна залишається без змін, хоча збільшується термін служби нового виробу. В такому разі річний економічний ефект може бути обчислений за формулою:
Ер= я, грн..,
де СС СН - собівартість виготовлення одиниці старого і нового виробу, грн.; ТС і ТН - строк служби старого і нового виробів, років.
Власне якість визначає конкурентоспроможність продукції на вітчизняному та міжнародних ринках.
Конкурентоспроможність - це сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Формула конкурентоспроможності в загальному вигляді може бути представлена:
Конкурентоспроможність=якість+ціна+ обслуговування.
Для визначення конкурентоспроможності продукції виробнику необхідно знати:
конкретні вимоги потенційних покупців до пропонованого на ринку товару;
можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;
розрахунковий рівень ринкової ціни товару;
очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
визначальні параметри продукції основних конкурентів;
- найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;
- термін окупності витрат на новий виріб.
Конкурентоспроможність товару бажано вимірювати кількісно визначаючи корисний ефект та сукупні витрати.
Корисний ефект - це віддача об'єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об'єктивних показників якості об'єкта, які задовольняють ту чи іншу конкретну потребу.