2. Кольорова металургія

Кольорова металургія включає виробництво кольорових, благородних, рідкісних металів і їх сплавів.

За об’ємом виробництва виділяється виплавка алюмінію (більше 45% виплавки кольорових металів світу), міді(25%), цинку(16%), свинцю(11%). Значним є виробництво нікелю, олова, магнію, кобальту, вольфраму, молібдену.

Кольорову металургію виокремлюють деякі особливості, що впливають на її розміщення.

1. Висока матеріалоємність виробництва, що робить невигідним відрив переробки від місць добування вихідної сировини.

Частка кольорових металів в рудах невелика (до кількох %), що прив’язує рудозбагачувальні підприємства до місць видобутку руди.

2. Висока енергоємність виробництва робить ефективним розвиток галузі поблизу джерел дешевого палива і електроенергії.

Оскільки виплавка металів із збагаченої сировини потребує великих затрат енергії, стадії збагачення і наступних металургійних циклів часто бувають територіально розосередженими.

3. Комплексний характер сировини, що використовується. Багато руд кольорових металів є поліметалічними. З метою їх повного використання в кольоровій металургії є ефективним виробниче комбінування.

4. Широке використання у виробництві ресурсів вторинної сировини (в розвинутих країнах з лому виробляють 25 – 30% міді і алюмінію, до 40 – 50% свинцю). З цієї причини розміщення галузей кольорової металургії в багатьох випадках орієнтується на ресурси вторинної сировини(металолому).

Різні галузі кольорової металургії мають свої особливості розміщення.

Кольорова металургія є важливою субгалуззю важкої індустрії є, яка включає виробництво кольорових металів та їх сплавів (алюмінію, магнію, титану, міді, нікелю, олова, сурми, ртуті та ін.), рідкісних і дорогоцінних металів. Спеціалісти виділяють три етапи її розвитку. Перший етап пов'я­заний із переважанням виробництва важких металів — міді, свинцю, цин­ку, олова. Підприємства галузі розташовувалися поблизу місць видобутку сировини. Цей етап тривав до початку Другої світової війни. Другий етап (50-ті-початок 70-х років XX ст.) характеризується бурхливим розвитком алюмінієвої промисловості і орієнтацією її на джерела дешевої енергії. Од­ночасно розширюється виробництво "металів XX ст." — кобальту, тита­ну, літію, берилію та ін. Третій етап, що розпочався в 1970-ті роки, три­ває досі. Його пов'язують із широким використанням вторинної сировини у виробництві кольорових металів і з посиленням орієнтації підприємств на споживача.

Кольорові метали найбільше використовуються в обробній промисло­вості. Це пояснюється їх особливими властивостями. Наприклад, мідь, алю­міній і срібло характеризуються високою електро- і теплопровідністю; ти­тан, нікель, свинець, олово, мідь, алюміній — стійкістю проти корозії. Нині кольорова металургія продукує 70 металів із загальним обсягом 40 млн т щорічно. Найпопулярніші із них — алюміній, мідь, цинк, свинець, які за обсягом становлять понад 96% кольорових металів, що виробляють­ся у світі. Зміни в галузевій структурі вплинули і на територіальну струк­туру. Значно зросла кількість країн, що володіють підприємствами кольо­рової металургії. Однак повним набором підгалузей кольорової металургії виділяються такі країни, як США, Канада, Японія, Росія, Німеччина, Франція, Бельгія, Австралія. За своїми можливостями наближається до останніх Україна. Інші країни, як правило, спеціалізуються на виробництві декількох або одного-двох кольорових металів (Нідерланди, Норвегія, Угор­щина, Болгарія, Польща).

Алюмінієва промисловість вирізняється найбільш складним виробництвом. Перша стадія виробництва алюмінію – добування сировини (боксити, нефеліни, алуніти) орієнтуються на багаті родовища. Друга стадія – виробництво глинозему(оксиду алюмінію), - матеріало- і енергоємна, тяжіє, як правило, до джерел дешевої електроенергії (великі ГЕС і ТЕС).

Основною сировиною для виробництва глинозему є боксити, світовий видобуток яких складає приблизно 150 млн. т в рік.(за даними Желтікова 2003). Левова частка видобутку і експорту бокситів належить Австралії(майже третина), великі запаси цієї сировини роз­ташовані в Африці (узбережжя Гвінейської затоки) — Гвінея, Гана, Каме­рун; в Карибському басейні - Ямайка, Гаїті, Домініканська Республіка, Гаяна, Сурінам, Бразилія, Венесуела, Індія, Китай,Казахстан, у країнах Середземномор'я — Франція, Італія, Греція; на Балканах.

Більша частина сировини (2/3) переробляється в глинозем на місці – в Австралії, Бразилії, Росії, Казахстані. Частина сировини (1/3) експортується в країни, де для виробництва глинозему існує основний чинник – наявність палива (США, Канада, Україна, Ірландія, Італія і ін.).

Алюмінієва промисловість швидко розвивається в різних країнах сві­ту. Вона перевищує темпи виробництва чорних металів і промислового ви­робництва в цілому. Виробництво алюмінію у світі характеризується такою динамікою (млн т): 1937 р. — 0,446; 1950 р. — 1,5; 1960 р. — 4,5; 1970 р. — 9,6; 1980 р. — 14,9; 1990 р. — 22,4; 1993 р. — 24,7; 1995 —- 22,7; 1998 — 22,7.

Із наведених даних видно, що в 1998 р. виробництво алюмінію порів­няно з 1937 р. зросло майже в 51 раз. У 50-ті і 60-ті роки воно відповідно потроювалося і подвоювалося через кожних десять років. У наступні трид­цять років виробництво алюмінію продовжувало зростати, хоча темпи його приросту дещо знизилися, а в 1998р. у порівнянні з 1993 р. зменшилось на 8,1%.

Розвиток виробництва алюмінію зосереджено в країнах енергетично потужних, де наявні дешеві джерела енергії - гідроресурси потужних ГЕС (США, Росія, Канада, Бразилія, Норвегія і ін. ), багаті поклади природного газу (Ірак, Бахрейн, ОАЕ, Нідерланди, Великобританія), кам’яне вугілля (Австралія, Індія, Китай. В деяких країнах, традиційних центрах виплавки алюмінію (Франція, Австрія, Угорщина і ін.) де енергія дорога, його виробництво сильно зменшилось і поступово зникає.

Най­більшим виробником алюмінію у світі є США, які використовують дешеву електроенергію. У 1998 р. тут було вироблено 3,7 млн т алюмінію, понад 16% його світового виробництва. Три чверті бокситів імпортуються в США з Ямайки, Суринаму, Гвінеї. Друге і третє місце розділяють Канада і Ро­сія. Остання успішно використовує енергію гідроелектростанцій (Волгоград), Надвойци (Карелія), Новокузнецьк, Красноярськ, Братськ, Шелехов (біля Іркутська). На четвертому і подальших місцях розмістилися відповідно Китай, Австралія, Бразилія, Японія, Норвегія. До найбільших виробників належать також Венесуела, Франція, Великобританія, Італія, Німеччина.

В Україні виробництво алюмінію орієнтується на дешеву електроене­ргію і привізний глинозем (Запорізький алюмінієвий комбінат, Миколаївсь­кий глиноземний завод).

Більшість розвинених країн світу не мають промислових запасів бок­ситу і тому змушені його імпортувати.

Вцілому країни, що розвиваються, зосереджують три четвертих світових запасів бокситів, але за випуском алюмінію вони значно відстають, скла­даючи лише одну п'яту його світового виробництва.

Виробництво міді. Мідна промисловість у своєму розміщенні в основному орієнтується на сировину. Невисокий вміст металу в мідних концентратах (8 – 35%), відносно невисока енергоємність їх переробки(порівняно з алюмінієм) роблять вигідним розміщення виробництва міді в місці добування і збагачення мідних руд. Мідь як метал досить поширена, але у природі вона перебуває у найрізноманітніших рудах (поліметалах). Руди вважають­ся багатими, якщо містять до 3% міді. Найбільше її видобувають у Чилі (понад 3,5 млн т щорічно) і в США (майже 2 млн т). Усі мідні руди в місцях їх видобутку збагачуються, унаслідок чого отримують концентрати із вмі­стом міді до 10~30%. Вони і служать сировиною для плавлення або рафіну­вання міді. Мідь використовується в електротехнічній промисловості, у ви­робництві різних машин і приладів. Значна її кількість іде на виготовлення кабелю, проводів, електродвигунів, телефонного обладнання, радіоапара­тури, мідних сплавів. Найбільшими виробниками і споживачами міді в світі є США, Японія. Відомими виробниками рафінату міді є США (2,5 млн т), Чилі — (2,3), Японія — (1,2 млн т), а також Німеччина, Канада, Китай, Замбія, Бельгія, Австралія, Іспанія. У 1998 р. у світі було виготовлено ра­фінованої міді 14,1 млн т. Головними експортерами рафінованої міді є Зам­бія, Чилі, Конґо і Канада, а імпортують її європейські країни, більшість країн азіатського реґіону.

Мідна промисловість розвивається і в Центральній Європі. Значним продуцентом міді є Польща. У 1998 р. тут було вироблено 452 тис. т рафіно­ваної міді, що становило тоді 3,7% її світового виробництва.

Отже, розміщення виробництва кольорових металів мало чим відрізня­ється від чорної металургії. Основні мідноплавильні підприємства зосереджені переважно в розвинених країнах. У країнах "третього світу", якщо і розви­вається виробництво кольорових металів, то переважає випуск первинного, особливо чорнового металу, який експортується в розвинені країни світу

Цинкова і свинцева промисловість як правило мають спільну сировинну базу – поліметалічні руди. Країни, що володіють найкрупнішими родовищами поліметалів (США, Канада, Мексика, Перу в Пн. і Пд. Америці, Ірландія і ФРН в Європі, Росія і Казахстан в СНД, Китай, Японія, Австралія), вирізняються і за їх видобутком.За кількістю виплавлення свинцю лідирують економічно розвинуті країни – США, Японія, Канада, Австралія, ФРН, Франція, Італія. Дуже великим виробником свинцю і цинку є Китай.

Для галузі характерна територіальна розосередженість місць видобутку і збагачення свинцевих і цинкових руді металургійної її переробки. Наприклад, Ірландія, що добуває цинкові і свинцеві руди, потужностей для їх виплавки немає. В той час як в Японії, ФРН, Франції розміри виплавки металу значно перевищують розміри добування відповідних руд. Це також пояснюється відносно високою транспортабельністю концентратів свинцю і цинку (30 – 70%).

Олов’яна промисловість. 2/3 видобутку і виплавки олова належить країнам Південно-Східної Азії і особливо Малайзії. Далі – Болівія, Росія, Китай.

Для світового виробництва олова, свинцю, цинку характерна висока часта вторинної сировини(металобрухту), особливо в розвинутих країнах(59% свинцю, 255 олова і цинку).

Тема: ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ. ПЕК СВІТУ

ПЛАН

1. Географія паливної промисловості світу

   1. Паливно-енергетичний баланс, шляхи оптимізації його структури

   2. Нафтова промисловість

   3. Газова промисловість

   4. Вугільна промисловість

2. Електроенергетика

Сучасна промисловість відрізняється складністю складу галузей і виробництв і зв'язків між ними. У ній перш за все виділяються: паливна промисловість, що здійснює видобуток первинних енергоносіїв (вугілля, нафти, газу і ін.), і електроенергетика; чорна, кольорова металургія і хімічна промисловість, безпосередньо зв'язані з використанням продукції її добувних галузей (первинні матеріали і енергоресурси і ін.); машинобудування, одержуюче конструкційні матеріали від галузей попередньої групи і деяких інших виробництв; легка і харчова промисловість, зайняті переробкою, переважно сільськогосподарської сировини.