2. Інформаційні війни/психологічні операції і національна безпека

Психологічні операції, як зазначалося, мають такі цілі щодо зміни поведінки аудиторії, які б відповідали національним інтересам тих, хто породжує цю комунікацію. Тобто чітко зрозумілі загальні стратегічні настанови, якими керуються у питаннях інформаційних війн.

У. Швартау бачить як загальну мету створення національ¬ної інформаційної політики, а серед можливих рівнів застосу¬вання інформаційної зброї — такі :

• особиста інформаційна війна, куди відносять різні види маніпуляцій з особистою електронною інформацією:

• корпоративна інформаційна війна, куди відносять ситу¬ації атаки інформаційних систем компаній;

• глобальна інформаційна війна, де інформація розгля¬дається як національний здобуток, за яким можуть полювати інші країни.

Як бачимо, ця класифікація побудована за рівнем об'єктів: від однієї людини до цілої держави. І це є найпростішим варі¬антом можливої класифікації, оскільки вона має суто формаль¬ний характер, і не розкриває змістовне наповнення.

М. Вікерс розглядає можливості інформації у двох аспек¬тах: зміни форми та паралізування . Перший варіант перед¬бачає маневри для введення в оману супротивника, другий — паралізування його центрів управління. Усе це пов'язано із втручанням в інформаційні системи супротивника. До речі, саме входження в системи прийняття рішень і є найголовні¬шою новою ціллю майбутніх воєн.

На думку Д. Маклауріна, нерозрізнення стратегічних і так-тичних психологічних операцій може призводити до знижен¬ня їх ефективності . У випадку стратегічних психологічних операцій є більший вибір можливостей. Помилковим він вва¬жає використання в'єтнамськими пропагандистами у листів¬ках проти американських солдат стратегічних концептів (на кшталт "американські імперіалісти") тоді як слід було наголо¬шувати на питаннях виживання, які для солдата на фронті є більш важливими. До цього слід додати ще й те, що до концеп¬ту "американські імперіалісти" ставлення двох різних сторін конфлікту буде різним, а проблема виживання є нейтральною.

К. Лем вважає, що психологічні операції важче провадити в невійськових ситуаціях, оскільки виникає необхідність ди-намічного реагування на тактичні зміни . Наприклад, після бойових дій в Сомалі необхідно було відразу оголосити реак¬цію Америки на події. Швидкі зміни ситуації потребують таких самих швидких змін у проведенні психологічних опе¬рацій. Інформаційні війни принципово змінюють стратегічні й тактичні принципи сучасної армії, без застосування яких є неможливим подальший розвиток військової доктрини. Хоча, за класифікацією Дж. Купера, ми ще не пройшли всі етапи впровадження нових інформаційних ідей і технологій . За інформаційною революцією мають відбуватися військова тех¬нічна революція, революція у військових справах і революція в питаннях безпеки. Дії американських військ у війні в Перській затоці належать лише до першої категорії, інші ще не реалізо¬вані. Надалі інформація та інформаційні технології насправді стануть новими джерелами національної могутності.

Взагалі, сучасні військові доктрини, наприклад, США, пе-реходять від концепції інформаційної війни до концепції війни знань, оскільки інформація змінює знання, на підставі яких будуть прийматися ті чи інші рішення. Слід згадати приклад з новітньої історії: коли перебудова змінила типи знань, якими володіла масова свідомість, остання почала прий¬мати інші рішення.

Асиметрична інформаційна дія

Постіндустріальні країни мають досить потужну інформа¬ційну інфраструктуру, що робить їх сильнішими в галузі інфор¬маційного впливу. Водночас ці країни стають більш вразливи¬

ми для інформаційної зброї. Країни аграрного типу розвитку не мають такої інфраструктури, тому є менш вразливими. Але вони можуть планувати і здійснювати власні дії для справлян¬ня інформаційного впливу на постіндустріальні країни. Мож¬на говорити про асиметричний характер інформаційної зброї, що дає змогу, наприклад, терористам тримати в напрузі сучас¬не суспільство: малій силі — велику. Останній приклад -—- "Норд-Ост", коли невелика група змогла керувати (умовно) цілою країною, висуваючи власні вимоги (наприклад, прове¬дення мітингу на Червоній площі).

Саме про такий вплив (хоча і неінформаційний) писав К. Малапарте . Його основна ідея полягає в тому, що на дії держави можна відповідати лише неадекватно, завдяки цьо¬му зводячи нанівець. Можна навести такий приклад з китай¬ських стратегій, коли місто, не маючи змоги захиститись від наступаючого війська, відкрило свою браму і жителі щось там почали прибирати. Військо зупинилося і обминуло місто, бо полководець подумав: мабуть, у них сильне військо, якщо вони нас не бояться. Неадекватна дія принесла перемогу проти силь¬ного противника. Симетрична (адекватна) відповідь принесла б лише поразку. У цьому випадку дія мала інформаційний характер. Тобто ми можемо сформулювати таке правило: чим сильніший супротивник, тим більш асиметричною має бути інформаційна дія, що здійснюється проти нього.

Сьогодні розроблено велику кількість таких асиметричних варіантів поведінки, які отримали назву ненасильницьких дій протесту. Загалом у цьому списку 198 видів таких дій, деякі з яких ми вже бачили на вулицях Києва. Це і намети, і спален¬ня опудала, і голодування. Дж. Шарп, що був основним роз¬робником цього напряму підкреслював, що його розробки ви¬користовувала польська "Солідарність", Прибалтика під час виходу з СРСР, Югославія під час боротьби проти С. Милоше- вича.

М., 1998-

Асиметричність дії інформаційної зброї можна побачити, наприклад, у ситуації впливу на противника, коли перекону¬

ють його здатися в полон. Солдат в такій ситуації отримує знач¬но більше підтримуючих його дії пропагандистських повідом¬лень, і лише одне повідомлення у вигляді листівки здатне ви¬кликати його протилежні дії: проти масової пропаганди може спрацювати лише асиметрична інформаційна дія. Але вона повинна мати інший якісний рівень, що дасть змогу перемогти систему впливу іншої сторони.

Однотипно асиметрично породжував інформацію, приміром, блазень, на чиї витівки було важко не реагувати його королю. Але в цьому випадку поведінка блазня була запрограмована на асиметрію. Взагалі будь-яке повідомлення має сенс саме завдя¬ки своїй асиметричності. Звідси відомий вислів: коли собака вкусив людину, це не новина, новина — це коли людина вку¬сила собаку. Ідеологію асиметричності можна побачити в теорії карнавале М. Бахтіна, коли в середньовіччі були періоди "зво¬ротної поведінки": блазень ставав королем, виникала мож¬ливість критикувати короля, бо король переходив на позиції блазня. До речі, Ф. Фукуяма серед причин, що призвели до розвалу СРСР, називав неможливість легітимного висловлю¬вання негативних оцінок . Успішність дїі інформаційної зброї, можна вважати, полягає в ступені її асиметричності. Аси¬метричність реалізується, коли відомі місця вразливості си стеми, що атакується.

Асиметричність дії інформаційної зброї особливо виявляєть¬ся в негативних контекстах. Це може бути, наприклад, звину¬вачення чи спростування, на які сучасне суспільство реагує достатньо неадекватно. Ми звикли породжувати позитивні контексти і не вміємо працювати з негативними контекстами, які завжди становлять труднощі. Наприклад, було таке замов¬лення для однієї з фірм Санкт-Петербурга: розробити етикет¬ний варіант відмови у спонсорстві. Давати гроші — завжди приємніше, ніж відмовляти у цьому, тому саме це завдання потребує спеціальної комунікативної підготовки.

Породження негативних контекстів потребує особливого вміння, а тому — і окремої спеціалізації. В американському комунікативному просторі професія спін-доктора (зріп- doctor), одним із завдань якого є виправлення ситуації, якщо вона починає набувати не бажаного висвітлення в мас медіа. Або він виконує свою роботу ще до того, як подія відбулася, щоб запобігти неправильному висвітленню її в ЗМІ.

Д. Уоттс, цитуючи інших дослідників, нараховує п'ять видів "спіну", тобто "викручення" ситуації заради того, щоб вона набула потрібної форми :

1) до спін — підготовка перед подією;

2) після-спін — наведення блиску на подію;

3) торнадо спін — намагання спрямувати інтерес до чогось, що реально не викликає його;

4) контроль кризи — менеджмент подій, що виходять з-під контролю;

5) зменшення втрат — менеджмент подій, що вже вийшли з-під контролю, щоб зменшити подальші втрати.

Спін-доктори працюють як частина медіа-команди. Напри¬клад, саме спін-доктори готували "каяття" Б. Клінтона в 1998 р. з приводу його зв'язків з Монікою Левінськи. Внаслідок цього виступу населення змінило своє негативне ставлення до Б. Клін¬тона. Виступ американського президента відбувся лише тоді, коли населення вже готово було вибачити його, вважаючи сло¬ва каяття достатніми для цього.

Спін-доктор готує в інформаційному просторі майбутню подію, або виправляє ситуацію, яка висвітлюється не належ¬ним чином в мас-медіа. Це активна інформаційна поведінка, яка може принципово впливати на розвиток подій в інформа¬ційному просторі.

В історії американського президентства був виступ Р. Ніксо- на ЗО квітня 1973 p., де він відводив від себе звинувачення у зв'язку з "уотергейтом". Відводив невдало, бо в результаті цього виступу американська більшість прийняла рішення про про¬вину президента. Однією з причин цього було те, що публіка

зреагувала не лише на текст, а й на невербальний виклад його, який передавав збудження і провину американського прези¬дента .

Але у Ніксона був і вдалий виступ 23 вересня 1952 р., який теж був відповіддю на звинувачення, коли його звинуватили в наявності таємного виборчого фонду. Переглянувши цей ви¬ступ через багато років, можна зробити такі висновки. Виступ Ніксона мав досить людяний, неофіційний за обговорюваними темами характер. Наприклад, він сказав, що його діти отрима¬ли у подарунок цуценя кокер-спанієля Чекерса, але він не може його віддати, бо це дитячий подарунок. Ця доповідь, до речі, залишилися в історії за ім'ям цього песика, який помер через 12 років після неї у 1974 р. 48,9% потенційної телевізійної аудиторії почули цей виступ, що тривав півгодини.

Серед раціональних аргументів Ніксона було розмежуван¬ня моральної помилку і юридичної. Він чітко перерахував, на що саме сенатор витрачає отримувані гроші. Він перерахував усе, що вони мають у сім'ї і скільки це їм коштує. Чітко підкреслив, що за весь час його дружина Пет не отримала ані цента з урядових грошей, хоча працювала в нього як стеногра¬фістка.

Baltimore, 1985.

Але основною перевагою цієї доповіді слід вважати її емо ційний компонент. Ніксон оприлюднив усі свої грошові рахун¬ки до кожного цента. Він використав емоції своїх дітей і дру¬жини. Дружина сиділа трохи далі й без жодного слова дивила¬ся на свого чоловіка, камера демонструвала її, коли в цьому виникала потреба. Ніксон розмовляв відкрито, дивлячись в камеру, подеколи заглядаючи в текст. Одночасно він виступив проти демократів, які заявляли, що якщо немає грошей, нема чого йти на вибори. Ніксон у відповідь сказав, що не може погодитися з таким твердженням, що політика тільки для ба¬гатих людей. Він активно жестикулював, то однією рукою, то відразу обома. Навів як приклад лист одного з виборців, який надіслав йому чек на десять доларів. І це виглядало як його всенародна підтримка. Тим більш, що на початку цієї промови він говорив про те, що особисто на себе не витратив нічого. 

У цій промові Ніксон переміг, відвівши ВҐД себе всі звинува¬чення.

Асиметричні інформаційні дії мають більше шансів на успіх, бо їм не можна знайти відповідника. Наприклад, у ви¬падку Ніксона раціональні обвинувачення були зняті емоцій ним контрвиступом, тобто реально в іншій площині. Аси¬метричність — єдиний варіант виступу проте сильнішого су¬противника. Для психологічної війни це стає нормою, бо в цьо¬му випадку йдеться про породження комунікативного повідом¬лення, як виступає в ролі "одинака" проти пропагандистської армії супротивника.

Ще одним варіантом асиметричної інформаційної дії можна вважати демонстрації і маніфестації, які сьогодні широко ви-користовуються для організації впливу на владні структури через громадську думку . На них владні структури не мають змоги відповідати симетрично, тобто шляхом проведення влас¬ної демонстрації. Звідси випливає принципова асиметричність їхніх дій. Останнім часом в Україні є поширеним такій варіант комунікативної дії, як голодування, що застосовується як вияв протесту.

Асиметричні інформаційні дії можуть стати можливими ще й тому, що супротивник може "не помітити" їх на стадії прий¬няття рішення, бо вони є прихованими від нього. Один із та¬ких варіантів виникає, коли дія опонента реалізується в сере¬дині циклу прийняття рішення — англійською: ООБА (ОЬБЄГУЄ- Огіеп^ОесісІе-Асі), українською: СОРД (Спостереження — Орієнтація — Рішення — Дія). Дж. Макдональд вважає, що саме так діяли, наприклад, татаро-монголи, що могли зникати в нікуди і з'являтися невідомо звідки . Вони контролювали велику, навіть за сьогоднішніми мірками, територію, до речі, використовуючи для цього з-поміж іншого пропаганду щоб посіяти страх серед населення. Взагалі, однією з особливостей інформаційної зброї є можливість її непомітного застосуван¬ня, коли країна до останнього моменту може не бачити цього спланованого впливу.

Асиметричність може спрацювати у специфічній моделі подання виступу політика по телебаченню, коли демонструєть¬ся неуважність до нього з боку аудиторії чи коли коментарі журналіста перекривають виступ політика. Це все те саме по-родження інформації у несиметричній площині, можливості якої, як ми бачимо, досить великі.

З історії

В історичному плані нас цікавлять ті етапи розвитку чи комунікативні жанри, де відбувається відповідна професіо-налізація комунікації. Тобто, якщо подивитися на основні складники комунікативного процесу (комунікатор, процес комунікації, одержувач інформації), то нас цікавить, коли виникають (і чому виникають) професійний комунікатор, професійний процес передачі та професійні умови сприйняття повідомлення, тобто спеціальні умови, які задають можли¬вість процесу комунікації. Професіоналізація одного склад¬ника, як правило, спричинює професіоналізацію інших.

Серед жанрів, які вже пройшли професіоналізацію, можна зазначити релігійну, літературну, управлінську (включаючи військову), пропагандистську комунікацію. Візьмемо, наприк¬лад, релігійну комунікації. Для неї характерним є не тільки особливий комунікатор, а й особливі умови проведення, що задаються в просторі (храм) і часі (служби). Проповідь у храмі у середньовіччі була одночасно і варіантом засобу масової ко¬мунікації, оскільки виконувала функції інформування насе¬лення про події, що відбувалися у світі. Військова комуніка¬ція, як і інші види комунікації, намагається запрограмувати можливі варіанти поведінки солдата, наприклад, накази не обговорюються. Усе це не просто комунікативні процеси, вони одночасно виконують функції соціального управління. Саме в них ми переходимо від випадкового рішення проблеми до си¬стемного, професійного. 

Як приклад одного з перших варіантів такого рішення, на які спирається сучасний світ, розглянемо Стародавній Рим. І в мир-ному, і в воєнному житті він реалізував багато знайомих нам сьо-годні комунікативних моделей. Наприклад, саме у Стародавньо¬му Римі застосовувалися варіанти перших виборчих технологій. Бойовий дух солдатів теж досить інтенсивно підтримувався.

г

Рим потребував досить серйозного програмування людини на поведінку справжнього солдата, порівняно зі Стародавньою Грецією, виходячи з таких відмінностей між двома країнами. Рим не мав такого Олімпу богів, як у Греції, в результаті чого довелося віднаходити свої приклади для власних солдат. (Схо¬жим варіантом можна вважати радянський період, коли треба було створювати власних богів у різних сферах соціального життя, наприклад, Павлик Морозов чи Олексій Стаханов). Рим мав іншу від грецької фаланги форму збройного нападу. Якщо в грецькому випадку була командна боротьба та допомога один одному, то в римському варіанті нападу кожен захищав свою територію, тому призначення кожного солдата було іншим. Якщо в Греції відразу за наказом ішов наступ, у римському варіанті спочатку відбувалося маневрування, перехід на інші позиції, що теж вимагало від солдата іншої поведінки. Усі ці зовнішні вимоги створили необхідність по-іншому подивитися на роль солдата, програмуючи його на потрібний вид поведін¬ки. Це своєрідний варіант "конструювання майбутнього". Дав¬ньоримський воїн, спираючись на більшу концентрацію своїх можливостей, у результаті потребував й іншого зняття напру¬ги, тому були створені відповідні табори відпочинку солдат після військових походів.

Щоб бути успішною, війна повинна була вважатися спра-ведливою. Битві обов'язково передував виступ полководця, що мав зробити солдата по-справжньому хоробрим, довести його до найвищого рівня готовності до бою. Римляни мали володіти ораторським мистецтвом, щоб уміти захищати себе в суді, бо в деякі періоди діяв старовинний закон Цінція, за яким ораторам заборонялося приймати подарунки чи гроші за виступ у суді - Отже, якщо ти не захистиш себе сам, тебе ніхто не захистить. 

Суттєвий пропагандистський вплив мали тріумфи, які су-проводжували перемоги римських імператорів. Легіони отри-мувати гроші і землю, а населення протягом тижнів святкува¬ло перемогу. Імператори зображалися на монетах, що давало можливість вести візуальну пропаганду.

Цивілізація увесь час використовує все нові й нові засоби візуальної комунікації для пропаганди для солдат.

Тип візуальної комунікації Приклади

Додрукарські варіанти Монети, статуї, одяг, прапори і подібне

Книгодрук Біблія та інші варіанти релігійної комунікації

Кіновиробництво Фільми на підтримку армії

Телебачення Новини, які формують громадську думку

Людство винайшло книгодрук як новий комунікативний засіб для отримання однакових примірників одного тексту — Біблії. До речі, університети також засновуються в цей період, аби всі могли здобути однакову освіту. Тобто пропагандистсь¬кий елемент наявний і в цьому: породження однакових по¬відомлень усіма можливими на той час каналами.

До 1500 р. книги друкували вже в 250 містах Європи. Св. Августин писав, що в його часи монахи вперше навчилися читати не вголос, а про себе. З'являється новий комунікатив¬ний канал, який також відразу почав слугувати ідеологічним цілям.

Реформація стала першою війною із застосуванням книго- друку. Лютер написав ЗО памфлетів, які були на той час бест-селерами, бо розходилися великими тиражами. Наприклад, його третій трактат мав наклад 300 тисяч примірників, що забагато навіть для сьогоднішнього дня. Звідси виникає про¬блема контролю: у 1559 р. у Римі складень індекс заборонених книг. Лютер також застосував відповідні видовищні дії, а не

лише тексти, аби привернути увагу до своєї справи. Наприк лад, у 1517 р. він прибиває гвіздками свої дев'яносто п'ять те. до дверей церкви у Віттеиберзі. Можливо, у неписемном. суспільстві подібне дійство мало справляти на громадян білки: пряження, аніж просто випуск памфлетів, що є дією V циві.т зоваиіпісму суспільстві.

НЖІ'ІЧ^ОН теж актив по впкоиистпвува в візуальну комуни:

і Л!-.;::І: IV. - і :,,.,..: І У ■ ту — і;; """ОРІОБЙ п!: її

ВІДНІ! И ] М і ТЖ і :!мтл - і ~ ;-і-,.; ! , • Ц .-,.,-■--,---

■-■ і Нирн.'ВН ■ 11 -. • ••••.•;••:••• .'іу: ДАВІІД, ИІ:ІІЙ розробляв V!.. ..

■ •.:.-: ■ , .>а'і;пі!і, :; • сталії СИМНОЛОМ ііи!ІОЛЄОНа. ПІД час сш»

І-І ЧИІІІГП : І І н І НО-Ї р Паїїилесі! ::.' т.. з .:... - .з о у к ІШІШ Пін V І :

що теж сі«ли ииликою ііропагандистською подігтг». Наполе- • ИГІИЛІЛЙВ аначну уппгу rrtr.iv - -"муні?:^ :у а;:приклад, указував своїм газетам не лите, про шо їм ' - •'-. ;ТТТ"ЙТЧ

• і У-' У . V Ньт^ заЛПЦІЇІ.::"

4 • •. І ЧИ ••-•-.: ! > -. почилі: виходити 60 ІИ;ІІ,

' " > Н^ЧО^г-гу -іПЙМ"Г!Т ; ГГ-Т7~ГіГу к ! і;; у. .. П\у

УУУУ хто ЛІКУГОТУ В,, ІІ ІУ. .- ; ■ ДІСТиЛО ІІЙЗВУ ЧОПЇЮІ ПРО;.

"■'• ' ' ПІТД:;Н)Н; . . .. ; . . •• т .

: :,"аВЛО;и::у таосту у І іаріілчі, -.. :. •, САМ і КОНТрОЛ НІІСІ

ІУІИ оачимо, що ц всіх цих випадках потрібна і н форм їли. подак іпьгм у такій формі, яка найкраще впливає на п по-:. тивне сприйняття. Тільки формою в цьому випадку стає н вий зміст чи новий контекст, на який налаштований споживі-, інформації.

У Рисі; За -пилі; ; мттер^г:..1 М ! {нч-мн І Та ііаВ-ЧЯ 1 ТС": зает-.-- вували пі каві вяріянти візуальної іссмупіїсації. У ивршо.ї;

випадку ншлі' ■ »-• • і-— і

німецького. Але ЦЯ КІ.ЧУЯЛЬТТЯ війна б\гля тн> тят-?ИК> ^ггттт. ?,■:■, церквах тієї попи чортя ,*оорнжал ися саме в німецькому плятт; Купців, які тирі ували російським платтям, відправляли н; Кіі'іирі у. При іімн.ііі і точилася боротьба вже з францу-?ьк"">" платтям як .занадто революційним. Це боротьба з формою, кк; <чі рип мається не як форма, ІІ ЯК не той зміст. Достатньо чяст.-

за радянських часів відбувався цей вил ідеологічної оо;

:ч ■•!>." !!.Т"і-.-ІЛ-т!І З ДЖИНЕЯМИ, наприклад, які [«КІР./! ИДЇ .-І прояв буржуазної ідеології.

Візуальна пропаганда має такі переваги: вона універсальна (її розуміють незалежно від знання мови) і довготривала. Як доводять психологічні експерименти, візуальні повідомлення і краще запам'ятовуються, і довше зберігаються в пам'яті.