3.3 Лямбда-характеристика

Залежність інтенсивності відмов від часу для оперативного прийняття рішень з підвищення надійності називається лямбда-характеристикою ( - характеристика), яка наведена на рис. 1.5.

(t)

t

I

II

III

t₁ t₂

Рисунок 1.5 – Типова  - характеристика

Лямбда-характеристика дає змогу виявити деякі особливості й недоліки експлуатації технічних пристроїв, тобто вона вказує на необхідність проведення тих чи інших заходів щодо забезпечення потрібного рівня надійності.

Можна відзначити три характерні її ділянки: І — період при роботі з високим рівнем інтенсивності відмов, коли очевидно ненадійні елементи (або елементи з прихованими дефектами) швидко відмовляють; II — період нормальної роботи, коли на інтенсивність відмов впливають різноманітні випадкові чинники, але сама інтенсивність відмов залишається постійною і мінімальною; III — період старіння, під час якого лавиноподібно зростає інтенсивність відмов, і зумовлений цей процес зношуванням та старінням елементів.

За аналогією з життям людини напрошуються такі визначення періодів  - характеристики: І — «дитинство», II — «зрілість», ІІІ — «старість». З точки зору забезпечення надійної роботи виробів необхідно його експлуатувати в період «зрілості». Для забезпечення тривалості цього періоду необхідно скоротити період «дитинства». Цього досягають шляхом припрацювання і тренування пристроїв на заводі в умовах, близьких до експлуатаційних.

Швидкість переходу з періоду І в період II може слугувати опосередкованим показником культури виробництва. Чим вища якість виготовлення і перевірки елементів, тим більш однорідною є продукція, і тим швидше падає інтенсивність відмов, зумовлені виробничими причинами (поганий монтаж, неякісне лютування тощо).

При погіршенні якості виготовлення пристрою період «дитинства» збільшується і перехід до періоду II стає дуже плавним. При цьому «тренування» часто стає нераціональним.

3.4 Задачі технічної діагностики

Сукупність контрольно-вимірювальних і логічних операцій, які при цьому виконуються, визначає основний зміст процесу контролю технічної системи (об'єкта ). Під процесом контролю технічного стану об'єкта розуміють процес перевірки відповідності його характеристик встановленим нормам і отримання необхідної інформації для виявлення виникаючих відмов або для прогнозу їх появи в майбутньому з метою запобігання аварійним ситуаціям.

Основними завданнями контролю є отримання точного оцінювання поточного технічного стану об'єкта, виявлення і усунення відмов окремих його елементів, що виникають під час роботи.

Виявлення відмов і аналіз причин їх появи відносяться до напряму, що отримав назву технічної діагностики.

Основне завдання контролю, як такого, полягає у визначенні придатності об'єкта і його функціонального призначення.

Простою формою контролю є контроль функціонування (контроль працездатності об'єкта). Цей контроль має за мету перевірити працездатність об'єкта або окремих його вузлів без її кількісного оцінювання.

Більш довершеною формою контролю працездатності є кількісний контроль визначальних параметрів об'єкта, за якого фіксуються або абсолютні значення контрольованих параметрів, або їх відхилення від номінальної величини.

У технічної діагностики можуть бути виділені три групи завдань, пов'язаних з побудовою моделі об'єкта, розробкою методів діагнозу, заснованих на використанні побудованої моделі, і створенням діагностичних пристроїв і систем.

Побудова моделі передбачає детальне вивчення властивостей об'єкта і включає завдання:

- вивчення нормального функціонування об'єкта;

- виділення елементів об'єкта і зв'язків між ними;

- виділення можливих станів об'єкта ( тобто можливих комбінацій відмов елементів );

- аналіз технічних можливостей контролю ознак, що характеризують стан об'єкта;

- збір і обробку статичних даних про розподіл вірогідності можливих станів об'єкта а також закономірностях прояву відмов окремих його елементів;

- вибір форм представлення моделі об'єкта і розробку методів її побудови.

Рішення більшості з перерахованих завдань ґрунтується на експериментальному дослідженні конкретних об'єктів діагностики.

Друга група завдань включає:

- розробку методів побудови діагностичних тестів при пошуку елементів, що відмовили;

- побудову оптимальних програм і процедур діагностики, що дозволяють визначити стан об'єкта й несправності в ньому мінімальними витратами.

Ці завдання мають математичний характер. Їх розв’язок ґрунтується на дослідженні побудованих математичних модулів контрольованих об'єктів.

Завдання, пов'язані з розробкою діагностичних пристроїв і систем, мають інженерно-технічний характер і розв’язують такі питання:

- розробка принципів побудови діагностичних систем і вибір способів їх апаратурною реалізації;

- оцінювання діагностичних пристроїв і систем за швидкодією, надійністю, надмірністю інформації, достовірністю діагнозу, техніко-економічній ефективності і іншим показникам;

- визначення зв'язків діагностичної системи з об'єктом.

Технічна діагностика – дисципліна, що досліджує форми прояву відмов у технічних пристроях і розробляє методи їх виявлення, а також принципи конструювання діагностичних систем.

Під час контролю і технічної діагностики звичайно мають справу з моделями реальних об'єктів. Моделювання є одним із методів наукового дослідження, у результаті яких одержують нові відомості про навколишні нас об'єкти, явища, процеси і т. д. Воно включає етапи побудови і вивчення моделей, а також етап експериментального дослідження. При моделюванні обов'язково заміщення досліджуваного об'єкта іншим: або матеріально-речовинним, або ідеальним об'єктом. Зміст поняття "ідеальний об'єкт" полягає в тому, що він являє собою абстрактний опис реального об'єкта у вигляді формул, графіків, таблиць і т. д., тобто являє собою нематеріалізовану модель досліджуваного об'єкта. Така форма представлення об'єкта зручна в тому змісті, що дозволяє робити дослідження процесів, які протікають у ньому, (у тому числі й аномальних процесів при відмові окремих елементів об'єкта) за допомогою обчислювальних засобів на основі формальних правил сучасної математики.

Класифікація моделей:

• параметричні моделі;

• поліноміальні моделі;

• непараметричні моделі;

• графічні і графоаналітичні моделі;

• функціональні моделі;

• логічні моделі.