Психолінгвістика – це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знака полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.

Мета психолінгвістики − опис та пояснення особливостей функціонування мови і мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості.

У фокусі уваги психолінгвістики – індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій.

Психолінгвіст займається не лише мовленням суб'єкта в нормальному стані, а й у стані емоційної напруги, зміненому стані свідомості, патологічних психічних станах.^[1]

Т. Е. Гарлі пропонує визначати психолінгвістику як науку про психологічні процеси, що зумовлюють функціонування мови, зокрема розуміння, породження, запам’ятовування мови ^[2]. О. О. Леонтьєв вводить тлумачення психолінгвістики як науки, що вивчає, з одного боку, співвідношення особистості зі структурою і функціями мовленнєвої діяльності, а з іншого, – особистості з мовою як основною складовою частиною образу світу людини ^[3].

Основні завдання

Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

• процесів планування мовлення;

• механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;

• структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;

• механізми засвоєння та оволодіння мовою протягом розвитку дитини;

• проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.

Найпоширенішими методами психолінгвістики є Психолінгвістичний текстовий аналіз (ПЛТА), Семантичний Диференціал (СД), Вільний Асоціативний Експеримент (ВАЕ), Інтент-аналіз (ІА), Контент-аналіз (КА), Семантичний Радикал (СР), Інтроспективний аналіз (ІНТРА).

Патопсіхолінгвістіка вивчає патологічні відхилення у формуванні та протіканні мовних процесів в умовах несформованості або розпаду особистості. До мовної патології відносяться: 1) порушення процесів, обумовлених дією вищих психічних функцій (при психопатіях і акцентуаціях), 2) мовні порушення, викликані локальними ураженнями мозку (моторна та сенсорна афазія), 3) мовні порушення, пов'язані з дисфункцією сенсорних систем (наприклад, мова сліпих, глухих і глухонімих), 4) порушення, пов'язані з розумовою відсталістю; 5) порушення мови, пов'язані з труднощами в реалізації моторної програми ( заїкання, дисфонія, браділалія, тахілалія, дислалия, ринолалия, дизартрія).

У рамках патопсіхолінгвістікі можна виділити психіатричну лінгвістику. Виявлені і описані на матеріалі норми (художні тексти) і патології (реальна мова психічних хворих) словники акцентуйованих особистостей можуть внести великий внесок у побудову особистісних тезаурусів. На відміну від загальномовної тезауруса, тезаурус мови акцентуйованої особистості організований за правилами, що визначаються перекрученою картиною світу, що існує в свідомості акцентуйованої особистості. На підставі емоційно-смислової домінанти тексту, можна говорити про картинах світу " світлих "(паранойяльних)," темних "(епілептоїдних), "Сумних" (депресивних), "Веселих" (маніакальних) і "Красивих" (істероїдних). При цьому мова йде не стільки про індивідуальній свідомості автора, скільки про загальні закономірності прояву акцентуйованої свідомості в мові й мови. У цій своїй частині психолінгвістика близька психіатричного літературознавства і патографій літературної творчості.

8. Експеримент в психолінгвістиці

Експерименти займають величезне місце в сучасній психолінгвістиці. Це

• асоціативний експеримент, одним з побічних результатів застосування якого стало створення поліграфа,

• експеримент по методикою додатки,

• шкалювання,

• метод семантичного диференціала,

• метод семантичного інтеграла, і ряд інших.

• Окреме місце в психолінгвістиці займають методи психосемантичного аналізу слів і текстів.

9. Прикладна психолінгвістика

У своєму прикладному аспекті психолінгвістика може бути пов'язана практично з усіма прикладними областями психології : з педагогічної та медичною психологією, патопсихології, нейропсихології, психиатрией и коррекционной педагогикой. ( дефектологией), инженерной, космической и военной психологией, психологией труда, судебной и юридической психологией, наконец, с политической психологией и психологией массовой коммуникации, психологией рекламы и пропаганды. В сущности, именно эти прикладные дисциплины и возникающие перед ними задачи лингвистического характера служат в настоящее время стимулами к развитию психолингвистики как самостоятельной научной области.

Соціолінгві́стика — соціальна лінгвістика — наукова дисципліна, що розвивається на перетині мовознавства, соціології, соціальної психології та етнології. Вивчає комплекс питань, пов'язаних із суспільною природою мови, її громадськими функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову та роль, котру відіграє мова в житті суспільства. Найважливішими проблемами, що ними займається соціолінгвістика, є соціальна диференціація мови, мова і нація, мовна ситуація, взаємодія мови й культури, двомовність і багатомовність, мова і суспільство, мовне планування, мовна політика тощо.