Тема 7: Конкуренція і монополія в ринковій економіці

1. Суть, функції і умови виникнення конкуренції.

2. Види конкуренції і методи конкурентної боротьби. Досконала і недосконала конкуренція.

3. Суть монополій. Причини їх виникнення і види.

4. Антимонопольна політика, як політика створення конкурентного середовища в умовах ринку. Антимонопольний комітет України та його функції.

1.Конкуренція – важливий компонент ринкового механізму, він є необхідною умовою існування вільного чистого ринку. Конкуренція виникла в умовах капіталістичної системи і поза межами ринку існувати не може. Конкуренція – боротьба між товарними виробниками за привласнення найбільшого прибутку. Завдання конкуренції: завоювання ринку, боротьба за споживачів, одержання сталого прибутку. Конкуренція для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення ефективності і масштабів виробництва, прискорення НТП. Конкуренція є рушійною силою ринкової системи, основою ринкового механізму.

Умови виникнення:

1. розвинуте товарне виробництво на основі суспільного поділу праці і спеціалізації економічно незалежних товаровиробників;

2. наявність на ринку великої кількості незалежних виробників, які самі вирішують що, як і для кого виробляти;

3. свобода вибору господарської діяльності;

4. відповідність між попитом і пропозицією, тобто досягнення стану ринкової рівноваги;

5. масовий розвиток підприємництва зорієнтованого на задоволення попиту;

6. наявність розвинутого ринку засобів виробництва.

Як економічний процес конкуренція почалася в умовах розвитку товарного виробництва, тобто в кінці 17ст., найбільший розвиток відбувався в 19ст., а у 20 і 21ст. вільна конкуренція переросла у монополістичу.

Конкуренція має позитивні і негативні риси.

Негативні риси конкуренції:

• витіснення дрібних товаровиробників з крупним капіталом;

• диференціація виробників;

• загострення безробіття і соціальних конфліктів;

• зростання рівня експлуатації найманої робочої сили;

• надмірна експлуатація природних ресурсів.

Позитивні риси конкуренції:

• конкуренція стимулює намагання виробників мінімізувати витрати і мати максимальний результат;

• конкуренція примушує впроваджувати передові методи організації праці, нові технології, досягнення НТП, інновації.

Функції конкуренції:

1. стимулює процес усуспільнення виробництва;

2. стимулює підвищення ефективності суспільного виробництва;

3. регулює темпи і масштаби виробництва, впливає на формування певної структури виробництва;

4. примушує задовольняти потреби всього суспільства в певних товарах і послугах.

2.Існують 2 види конкуренції:

• досконала конкуренція;

• недосконала конкуренція.

1) Досконала конкуренція є історично і логічно початовим видом конкуренції, вона виникла разом з товарним виробництвом і існувала в епоху „вільного чистого ринку”. Суть її в тому, що на ринку існувала велика кількість незалежних виробників, кожний з яких поставляв на ринок невеликий обсяг продукції і тому не мав можливості впливати на ринок і на ціну продукції. Він продавав свою продукцію за тією ціною, яка існувала на ринку і склалася внаслідок взаємодії попиту і пропозиції. Якщо ринкова ціна була вища за власні витрати на виробництво, то виробник отримував прибуток і закріплявся на ринку, якщо ж ціна була нижча за власні витрати, то виробник банкрутував.

Досконала конкуренція поділялася на 2 типи:

• внутрішньо-галузева;

• міжгалузева.

Досконала конкуренція визначала свободу виробників і стимулювала їх зменшувати витрати на виробництво для закріплення на ринку.

2) Недосконала конкуренція з’явилася в кінці 19ст., бурхливо розвивалася в 20ст. і замінила вільну чисту конкуренцію. Суть її в тому, що серед багатьох виробників з’являлося декілька крупних виробників, які утворювали монополію. Монополія поставляє на ринок великий відсоток продукції, більше ніж 30-35% від усієї продукції галузі, що дає можливість завоювати виключне становище на ринку і впливати на ринкові ціни. Недосконала конкуренція являється монополістичною, при якій застосовуєтьсянедоброчесна конкуренція, і усуваються більш дрібні виробники з ринку.

Класифікація конкуренції:

• чиста або досконала;

• недосконала або монополістична;

• олігополістична (як різновид монополістичної);

• монопсонічна.

Методи конкурентної боротьби:

1. цінова конкуренція – застосовується всередині галузі між виробниками одного виду продукції, тобто крупне підприємство, яке приймає рішення про цінову конкуренцію, спочатку знижує ціни на свою продукцію, що веде до розорення тих виробників, які не в змозі знизити ціни, потім усуває дрібних виробників і поступово починає підвищувати ціни, що дає можливість отримати монопольно високі прибутки;

2. нецінова конкуренція – конкуренція за рахунок підвищення якості продукції, розширення асортименту, широкої реклами і особливих умов продажу;

3. нечесна конкуренція – дезінформація споживачів, використання чужих товарних знаків, підкуп і промисловий шпіонаж.

3.Монополія – крупне підприємство, яке має можливість поставляти на ринок приблизно 50% продукції від усієї галузі, завойовує монопольне становище на ринку. З появою монополій вільна конкуренція перероджується у недосконалу.

Причини виникнення монополії:

• зростання масштабів і обсягів товарного виробництва в 19ст.;

• концентрація і централізація капіталу;

• поява і утвердження акціонерної власності, як більш розвинутої форми приватнох власності при капіталізмі.

Форми монополістичних об’єднань:

• картель;

• синдикат;

• трест;

• концерн;

• конгломерат;

• холдинг.

Переваги монополій:

1. потужна матеріально-фінансова база;

2. можливість впроваджувати досягнення НТП і нові технології в цілях модернізації виробництва;

3. можливість утримувати наукові лабороторії, створювати і мати нові розробки;

4. вони наймають найкваліфікованішу робочу силу;

5. мають низькі виробничі витрати і низьку собівартість виробленої продукції;

6. висока ефективність виробництва.

Недоліки монополії:

1. встановлення монопольно високих цін на ринку, вищих, ніж існують на конкурентних ринках;

2. просування продукції на ринки власної країни і на ринки іноземних країн з метою захоплення ринків збуту;

3. деформація господарських зв’язків між виробниками, що веде до закритості ринку;

4. монополії впроваджують недосконалі методи конкурентної боротьби;

5. після завоювання монопольного становища на ринку монополія може втратити стимул до подальшого вдосконалення виробництва і стати гальмом НТП.

Форми монополій:

• закрита;

• природна;

• відкрита або економічна;

• монопсонія.

1) Закрита монополія – це така, що має юридичний захист на виробництво своєї продукції від інших конкурентів. Її створює держава, надаючи юридичне право на виробництво і збут певної продукції, авторське право на винаходи, наукові ідеї, патенти, товарні знаки.

2) Природна монополія – монополії, які виникають в тих галузях, де забезпечення потреб ринку однією компанією буде ефективнішим, ніж кількома виробниками. Витрати в цій компанії мінімальні тоді, коли вона одна обслуговує весь ринок (суспільні комунікації: водопостачання, електро- і газопостачання, пошта, телеграф, залізничний транспорт). Цей вид монополії неминучий і він має недолік: відсутність стимулів до зниження виробничих витрат.

3) Відкрита монополія – відбувається концентрація в руках одного підприємства основного ресурсу виробництва, що забезпечує монопольне становище на ринку. Така монополія є єдиним продавцем на ринку, але не має спеціального юридичного захисту від конкурентів і веде боротьбу за збереження і зміцнення своєї влади на ринку.

4) Монопсонія – вид монополії, при якому лише один виробник скуповує продукцію всіх підприємств для подальшої переробки або обмежує закупівельну ціну продукції багатьох типів. Монопсонія поширюється у переробних галузях, де певну сировину може скупати один монополіст, а також у сільському господарстві і на ринку праці.

Двухстороння монополія – монополія між одним продавцем товару і одним покупцем товару.

4.Антимонопольне законодавство виникло як інструмент контролю держави над діяльністю монополії. Перше антимонопольне законодавство запровадили США і Канада і кінці 19ст. У США в 1890 році був прийнятий антитрестовський закон Шермана, який діє і досі. Він проголосив незаконними угоди монополістів, які можуть обмежити свободу виробників у продовольстві або торгівлі. У 1914 році – „Закон Флейтона”, який заборонив скупку фірм монополістами. У 1890 році – „Закон Селлера-Кефовера” про недопущення злиття фірм шляхом придбання активів фірми підприємством-монополістом. В Європі антимонопольне законодавство з’являється у 30-х роках 20 ст., на основі якого були прийняті такі напрями боротьби з монополістами:

• попередження щодо створення монополії у галузі;

• перешкоджання виникненню монопольної влади: заборона об’єднань, угод, змов, що ведуть до монопольної влади;

• контроль над цінами;

• демонополізація держави: розупокруплення монополій держави.

В Україні антимонопольна політика була запроваджена з переходом до ринку на початку 90-х років, коли ВРУ прийняла закон „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. Він передбачає контроль за створення злиття об’єднань підприємств з метою запобігання виникнення монополій, за зловживання монопольного становища. За цим законом монопольним слід вважати становище, коли частка підприємства на ринку перевищує 35% від усього виробництва галузі.

Антимонопольну політику в Україні проводить Антимонопольний комітет (створений у 1993 році і проводив державну програму демонополізації економіки).