5.2 Емісія і розміщення цінних паперів.

Емісія цінних паперів – це встановлена в законодавчому порядку послідовність дій емітента з випуску й розміщення цінних паперів.

Розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів емітентом первинним власникам через укладання громадянсько-правових угод.

Розміщення звичайно має форму передплати – закритої або відкритої. Закрита передплата – розміщення цінних паперів поміж заздалегідь визначених інвесторів без публічного (тобто з використанням засобів масової інформації) оголошення пропозиції.

Процес первинного розміщення цінних паперів складається з кількох етапів, які можуть різнитися для різних видів цінних паперів та умов їх випуску. Ці етапи:

1. прийняття емітентом рішення про випуск цінних паперів;

2. реєстрація інформації про випуск цінних паперів та організація передплати на цінні папери (відкрите розміщення) або оформлення розміщення цінних паперів серед конкретних осіб (закрите розміщення);

3. підбивання підсумків передплати або розміщення цінних паперів;

4. реєстрація випуску цінних паперів;

5. видача цінних паперів власникам та (або) реєстрація власника в системі реєстру власників іменних цінних паперів емітента.

Цінні папери можуть пропонуватись для закритого та відкритого розміщення.

При відкритому розміщенні коло власників обмежується тільки кількістю цінних паперів і заздалегідь визначити, хто їх придбає, неможливо.

При закритому розміщення цінні папери розповсюджуються у наперед визначеному колі юридичних та фізичних осіб. Як правило, це засновники акціонерного товариства.

Процеси закритого та відкритого розміщення мають певні особливості. При закритому розміщенні відкрита передплата на цінні папери не проводиться, склад майбутніх власників визначається в момент прийняття рішення про випуск цінних паперів.

3. Вимоги до лістингу цінних паперів та його процедура

Практично у всіх країнах питання про допуск ЦП на біржу вирішує сама біржа. Система допуску ЦП до біржових торгів через їх експертну перевірку на якість називається лістингом. (Є й поширена трактовка лістингу: занесення акцій компанії у список акцій, які котируються на біржі) – але це вже скоріше не процедура лістингу, а її наслідки.

Об'єктивно перевірка на якість здійснюється на користь фінансового інвестора (покупця ЦП). Так, в Німеччині ця процедура може тривати до 3-х років. Але достатньо пройти лістинг на одній ФБ, щоб ЦП котирувалися і на інших ФБ. Щодо проведення експертизи ЦП емітент, як правило, надає такі документи:

1. статут та засновницький договір;

2. балансовий звіт і звіт про фінансові результати за останні роки (за 3 роки);

3. посвідчення про сплату доходів за ЦП емітента (за останні 3 роки).

Емітент надає до біржі заяву про лістинг і укладає з нею договір про проведення експертизи ЦП. Лістинг проводиться котирувальною комісією біржі на підставі експертизи фінансово – економічного стану емітента:

1. Формальні ознаки надійності емітента:

1. розмір пакету емісії;

2. ступень поширеності передплати на акції (тобто ширина кола передплатників).

2. Фінансово обґрунтовані ознаки надійності емітента:

1. мінімальні активи емітента;

2. сума прибутку за останній фінансовий рік;

3. рентабельність повинна бути стійкою (довготривалою.

Окрім того використовуються такі критерії: в раді директорів компанії не менш двох членів мусять бути «зайвими» (тобто не працюючими в копанії, не родичами членів ради директорів). В деяких країнах від корпорації вимагають:

1. дані про 5 років бездоганної праці,

2. продаж через біржу не менш ¼ акцій, що обертаються,

3. дані про число акцій, що належать керуючим та з ними афілійованим особам, іншим особам, що володіють понад 10 % загальної кількості акцій,

4. дані про чисельність найманих робітників, котрі є акціонерами та про кількість акцій, що їм належать.

Емітент повинен регулярно (як правило раз на квартал) надавати біржі необхідну інформацію щодо підтримання лістингу.